Контрольная работа по "Охране труда"

Забороняється працювати  у виробничих приміщеннях, де виділяються  шкідливі речовини, при несправній або не включеній вентиляції.

На дільницях і в  цехах, де ведуться роботи з деталями, забрудненими етилованим бензином, повинні  встановлюватися баки з гасом.

У разі попадання етилованого  бензину на шкіру рук або інші частини тіла необхідно обмити ці місця гасом, а потім теплою водою  з милом.

Забороняється працювати  на обладнанні зі знятим, незакріпленим  або несправним обгороджуванням.

До організаційних протипожежних  заходів належать:

• розроблення правил та інструкцій з протипожежної безпеки;
• організація вивчення цих правил та інструкцій;
• визначення терміну, місця й порядку проведення протипожежного
• протипожежного інструктажу;
• організація належного протипожежного нагляду за об'єктами.

За здійснення всіх протипожежних  заходів на АТП відповідає особа  з числа керівного складу.

Кожне автопідприємство повинне  мати первинні засоби пожежогасіння, до яких належать:

• внутрішні крани з пожежними рукавами й стволами;
• вогнегасники пінні, вуглекислотні, порошкові;
• ящики й бочки з піском, водою;
• покривала азбестові, повстяно-азбестові, брезентові;
• ручний пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири, пожежні відратощо).

Правила застосування пожежного  інструменту й вогнегасників  вивчають на вступному та наступних (на робочому місці) інструктажах.

Усі проходи, проїзди й  територію не можна захаращувати. Кількість автомобілів на стоянці  має не перевищувати допустимої.

На території стоянки  автомобілів забороняється: виконувати будь-які роботи із застосуванням  відкритого вогню; заряджати акумуляторні батареї; палити; зберігати використаний обтирний матеріал.

Вибір джерела фінансування та розрахунок витрат на праце охоронні заходи.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про охорону праці" фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці. На підприємствах, в галузях, на регіональному та державному рівні створюються фонди охорони  праці відповідно до Положення про  державний, галузеві, регіональні фонди  охорони праці та фонди охорони  праці підприємств (в редакції постанови  Кабінету Міністрів України від 09. 03. 1999 р. № 335). Управління державним  фондом охорони праці здійснює Держнаглядохоронпраці. Кошти державного фонду охорони  праці використовуються на виконання  національної програми покращення стану  безпеки, гігієни праці та виробничого  середовища, а також інших найважливіших  робіт з охорони праці відповідно до переліку заходів, що можуть здійснюватись  за рахунок фондів охорони праці.

Управління галузевими фондами  охорони праці здійснюється міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, концернами, корпораціями, іншими об'єднаннями, що створені за галузевим  принципом та здійснюють координацію  діяльності підприємств з питань охорони праці. Кошти галузевих  фондів використовуються на виконання, погоджених з Держнаглядохоронпраці, галузевих програм, покращення стану  безпеки, гігієни праці та виробничого  середовища, а також інших найважливіших  робіт відповідно до визначеного  переліку.

Управління регіональними  фондами охорони праці здійснюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Кошти регіональних фондів використовуються на виконання погоджених з територіальними  органами Держнаглядохоронпраці регіональних програм покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничого  середовища, а також інших найважливіших  робіт відповідно до визначеного  переліку. Власники підприємств або  уповноважені ними органи визначають порядок управління фондами підприємств, призначають відповідальних за це осіб. Кошти фондів підприємств використовуються на виконання комплексних заходів, що забезпечують досягнення встановлених нормативів з охорони праці, а  також на подальше підвищення рівня  охорони праці на виробництві  відповідно до визначеного переліку. Держнаглядохоронпраці здійснює загальний  контроль за надходженням і витрачанням  за призначенням коштів фондів. Державний, галузеві, регіональні фонди і  фонди підприємств

формуються за рахунок:

— добровільних перерахувань підприємств з прибутку, що залишається  у їх розпорядженні;

— коштів підприємств, повернених за отриману раніше допомогу на становлення  і розвиток спеціалізованих виробництв, науково-технічних центрів, творчих  колективів та експертних груп, якщо це передбачено умовами угоди про  їх надання;

— коштів інших фондів, громадських  організацій, що надійшли в порядку  надання допомоги, а також інших  надходжень. Крім того, до державного, галузевих і регіональних фондів спрямовуються кошти, одержані від  застосування до підприємств штрафів  за порушення нормативних актів  про охорону праці, невиконання  розпоряджень посадових осіб органів  державного нагляду за охороною праці  з питань безпеки, гігієни праці  та виробничого середовища, нещасні  випадки на виробництві та випадки  професійних захворювань, що сталися  з вини "підприємств, а також  штрафів, накладених на посадових осіб і працівників, винних у порушенні  вимог щодо охорони праці. Кошти  від оплати вищезгаданих

штрафів перераховуються  підприємствами до державного фонду  в розмірі 50% загальної суми штрафу, до галузевого та регіонального фондів — по 25%. Відповідальність за перерахування  коштів до відповідних фондів покладається на власників підприємств або  уповноважені ними органи.

Загальні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату в приміщеннях для ремонту  та обслуговуванню автотракторної техніки

охорона праця ремонт безпека

Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під  яким розуміють клімат внутрішнього середовища цих приміщень, що визначається діючою на організм людини сукупністю температури, вологості, руху повітря  та теплового випромінювання нагрітих поверхонь. На відміну від мікроклімату житла та громадських споруд мікроклімат  виробничих приміщень характеризується значною динамічністю і залежить від коливань зовнішніх метеорологічних  умов часу доби та пори року, теплофізичних  особливостей технологічною процесу, умов опалення та вентиляції. Мікроклімат  виробничих приміщень, в основному, впливає на тепловий стан організму  людини та її теплообмін з навколишні середовищем. Людина постійно перебуває  в процесі теплової взаємодії  з навколишнім середовищем. Для  того, щоб фізіологічні процеси в  організмі людини відбувалися нормально, тепло, що виділяється організмом людини, повинне повністю відводитися у  навколишнє середовище. Порушення теплового  балансу може призвести до перегрівання або до переохолодження організму  людини і, зрештою, до втрати працездатності, втрати свідомості та до теплової смерті., Величина тепловиділення організмом людини залежить від ступеня фізичного  напруження за певних кліматичних умов і складає від 85 (у стані спокою) до 500 Дж/с (важка робота). Нормальне  теплове самопочуття має місце, коли тепловиділення (Qm) організму людини повністю сприймаються навколишнім  середовищем (Qm), тобто, коли має місце  тепловий баланс (0^) = (Qm). У цьому випадку  температура внутрішніх органів  залишається постійною на рівні 36,6 °С. Організм людини здатний підтримувати квазістійку температуру тіла при  достатньо широких коливаннях параметрів навколишнього середовища. Так, тіло людини зберігає температуру близько 36,6 °С при коливаннях навколишньої температури від —40 °С до +40 °С. При  цьому температура окремих ділянок  шкіри та внутрішніх органів може бути від 24 °С до 37,1 °С. Найбільш інтенсивні обмінні процеси відбуваються в  печінці — її температура — 38,0... 38,5 °С. Існує добовий біоритм температури  шкіри: максимальна (37,0...37,1 °С) о 16.00... 19.00, мінімальна (36,0...36,2 °С) о 2.00...4.00 за місцевим часом. Рівняння теплового балансу "людина-навколишнє середовище" вперше було проаналізоване в 1884 році професором Флавіцьким І.І. Теплообмін між людиною  та навколишнім середовищем здійснюється конвекцією внаслідок обтікання  тіла повітрям (дк), теплопровідністю через  одяг (дт), випромінюванням на оточуючі поверхні (дв) та в процесі тепломасообміну (QTM) при випаровуванні вологи, котра  виводиться на поверхню потовими залозами (дп) і при диханні (дд) .Параметри  мікроклімату справляють безпосередній  вплив на самопочуття людини та його працездатність. Зниження температури  за всіх інших однакових умов призводить до зростання тепловіддачі шляхом конвекції  та випромінювання і може зумовити переохолодження організму. Підвищення швидкості руху повітря погіршує самопочуття, оскільки сприяє підсиленню конвективного теплообміну та процесу  тепловіддачі при випаровуванні  поту. При підвищенні температури  повітря мають місце зворотні явища. Встановлено, що при температурі  повітря понад ЗО °С працездатність людини починає падати. За такої  високої температури та вологості  практично все тепло, що виділяється, віддається у навколишнє середовище при випаровуванні поту. При підвищенні вологості піт не випаровується, а стікає краплинами з поверхні шкіри. Недостатня вологість призводить до інтенсивного випаровування вологи зі слизових оболонок, їх пересихання  та розтріскування, забруднення хвороботворними  мікробами. Вода та солі, котрі виносяться з організму з потом, повинні  заміщуватися, оскільки їх втрата призводить до згущення крові та порушення діяльності серцево-судинної системи.

Зневоднення організму на 6% викликає порушення розумове діяльності, зниження гостроти зору. Зневоднення  на 15...209 призводить до смертельного наслідку. Втрата солі позбавляє кров здатності  утримувати воду та виклика порушення  діяльності серцево-судинної системи. За високої температурі повітря  і при дефіциті води в організмі  посилено витрачаються вуглеводи, жири, руйнуються білки. Для відновлення  водяного балансу рекомендується вживати  підсолену (0,5% NaCl) воду (4...5 л на людину за зміну), білково-вітамінний напій. У  жарких кліматичних умовах рекомендується пити охолоджену питну воду або чай. Тривалий вплив високої температури  у поєднанні зі значною вологістю  може призвести до накопичення теплоти  в організмі і до гіпертермії  — стану, при котрому температура  тіла піднімається до 38...40 °С. При гіпертермії, як наслідок, тепловому ударі, спостерігається  головний біль, запаморочення, загальна слабкість, спотворення кольорового  сприйняття, сухість у роті, нудота, блювання, потовиділення. Пульс та частота  дихання"прискорюється, в крові  зростає вміст залишкового азоту  та молочної кислоти. Спостерігається  блідість, посиніння шкіри, зіниці розширені, часом виникають судоми, втрата свідомості. За зниженої температури, значної рухомості  та вологості повітря виникає  переохолодження організму (гіпотермія). На початковому етапі впливу помірного  холоду спостерігається зниження частоти  дихання, збільшення об'єму вдиху. За тривалого впливу холоду дихання  стає неритмічним, частота та об'єм вдиху зростають, змінюється вуглеводний  обмін. З'являється м'язове тремтіння, при котрому зовнішня робота не виконується  і вся енергія тремтіння перетворюється в теплоту. Це дозволяє протягом деякого  часу затримувати зниження температури  внутрішніх органів. Наслідком дії  низьких температур є холодові травми. Параметри мікроклімату спричиняють  суттєвий вплив на продуктивність праці  та на травматизм.

Вплив температури повітря  на середню продуктивність праці  характеризується графіком (рис.3.1).

Рис. 3.1. Вплив температури  повітря на продуктивність праці

На сьогодні основним нормативним  документом, що визначає параметри  мікроклімату виробничих приміщень  є ГОСТ 12.1.005-88. Вказані параметри  нормуються для робочої зони —  простору, обмеженого по висоті 2 м над  рівнем підлоги чи майданчика, на якому  знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування  працівників. В основу принципів  нормування параметрів мікроклімату покладена  диференційна оцінка оптимальних та допустимих метеорологічних умов в  робочій зоні в залежності від  теплової характеристики виробничого  приміщення, категорії робіт за ступенем важкості та періоду року.

Оптимальними (комфортними) вважаються такі умови праці, зі котрих має місце найвища працездатність і хороше самопочуття Допустимі  мікрокліматичні умови передбачають можливість напружено роботи механізму  терморегуляції, що не виходить за межі можливосте! організму, а також дискомфортні відчуття.

Оптимальні та допустимі  параметри мікроклімату у робочій  зон виробничих приміщень для  різних категорій важкості робіт  в теплий та холодний періоди року наведені в таблиці 2.2. Період рок; визначається за середньодобовою температурою зовнішнього  середовища ісд. При 1СД <+10 °С — холодний період, а якщо tCZJa + 10 °С — теплий період року.

Для того щоб визначити, чи відповідає повітряне середовище даного приміщення встановленим нормам, необхідно  кількісно оцінити кожний з його параметрів.

Температуру вимірюють звичайними ртутними чи спиртовими термометрами. В приміщеннях зі значними тепловими  випромінюваннями використовують парний термометр, що складається з двох термометрів (зачорненого та посрібленого). Для безперервної регістрації температури  застосовують самопишучі прилади —  термографи. Температуру повітря  вимірюють в кількох точках робочої  зони, як правило на рівні 1,3—1,5 м  від підлоги в різний час. На тих  робочих місцях, де температура повітря  біля підлоги помітно відрізняється  від температури повітря верхньої зони приміщення, вона вимірюється  на рівні ніг (0,2—0,3 м від підлоги). Відносна вологість повітря (відношення фактичного вмісту маси водяних парів, що містяться в даний час в 1 м3 повітря, до максимально можливого  їх вмісту при даній температурі) визначається психрометром Августа, аспіраційним психрометром, гігрометром та гігрографом. Для вимірювання швидкості руху повітря використовують крильчаті (0,3—0,5 м/с) та чашкові (1—20 м/с) анемометри, а для визначення малих швидкостей руху повітря (менше 0,5 м/с) — термоанемометри  та кататермометри. Створення оптимальних  метеорологічних умов у виробничих приміщеннях є складною задачею, вирішити яку можна наступними заходами та засобами:

Удосконалення технологічних  процесів та устаткування. Впровадження нових технологій та обладнання, які  не пов'язані з необхідністю проведення робіт в умовах інтенсивного нагріву  дасть можливість зменшити виділення  тепла у виробничі приміщення.

Раціональне розміщення технологічного устаткування. Основні джерела теплоти  бажано розміщувати безпосередньо  під аераційним ліхтарем, біля зовнішніх  стін будівлі і в один ряд на такій відстані один від одного, щоб теплові потоки від них  не перехрещувались на робочих місцях. Для охолодження гарячих виробів  необхідно передбачити окремі приміщення. Найкращим рішенням є розміщення тепловипромінюючого обладнання в  ізольованих приміщеннях або  на відкритих ділянках.