Контрольная работа по "Безопасности жизнедеятельности"

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ «БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ»

 

 

 

 

 

1. Психологічні фактори небезпеки

У процесі своєї діяльності людина використовує не тільки свої фізичні  можливості, а й витрачає значні психологічні зусилля, такі як особливості характеру, волю, розумові здібності тощо.

Небезпечні фактори, зумовлені  особливостями фізіології та психології людини, називаються психофізіологічними.

Психофізіологічні небезпеки у  сучасному світі є чинниками  цілісності чи розладу, стійкості чи дисгармонії, спокою чи тривоги, успіху чи невдач, фізичного та морального благополуччя. На сьогодні не існує жодного фактора психофізіологічних небезпек, що не впливав би на людину. Кожен з цих факторів залежно від тривалості дії можна  віднести до постійних чи тимчасових..

Психофізіологічними факторами потенційної  небезпеки постійної дії слід вважати:

1) недоліки органів відчуття (дефекти  зору, слуху тощо);

2) порушення зв'язків між сенсорними та моторними центрами, внаслідок Чого людина не здатна реагувати адекватно на ті чи інші зміни, що сприймаються органами відчуття;

3) дефекти координації рухів (особливо складних рухів та операцій, прийомів тощо);

4) підвищена емоційність;

5) відсутність мотивації до трудової діяльності (незацікавленість в досягненні цілей, невдоволення оплатою праці, монотонність праці, відсутність пізнавального моменту, тобто нецікава робота, тощо).

Психофізіологічними факторами потенційної  небезпеки тимчасової дії є:

1) недостатність досвіду (поява  імовірної помилки, невірні дії,  напруження нервово-психічної системи, побоювання допустити помилку);

2) необережність (може призвести до ураження не лише окремої людини, а й всього колективу);

3) втома (розрізняють фізіологічне та психологічне втомлення);

4) емоційні явища (особливо конфліктні ситуації, душевні стреси, пов'язані з побутом, сім'єю, друзями, керівництвом/.

Діяльність людини можна поділити на дві категорії — фізичну та розумову.

Фізична діяльність — діяльність, пов'язана з конкретними предметними діями (наприклад, перевезення вантажу, інструментальне виробництво тощо).

Розумова діяльність пов'язана  з психічними процесами, під час  яких людина планує свої дії, оперуючи образами та мовними символами.

Людина в діяльності виступає як особистість, що має певні мотиви і намічені цілі. Мотивами можуть виступати потреби, почуття тощо. Для здійснення діяльності необхідно мати об'єкт діяльності, внутрішні спонуки, а також співвідношення спонук і цілей людини, які вона хоче досягнути в результаті своєї діяльності. Наприклад, людину до діяльності спонукає або особисте збагачення (задоволення особистих потреб), або неможливість фізичного існування без діяльності.

На відміну від фізичної, розумова діяльність супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, але це не значить, що вона є легкою. Основним робочим органом під час такого виду діяльності виступає мозок. Під час розумової діяльності «значно активізуються аналітичні та синтетичні функції ЦНС, «ускладнюється прийом і переробка інформації, +виникають функціональні зв'язки, нові комплекси умовних рефлексів, +зростає роль функцій уваги, пам'яті, напруження зорового та слухового аналізаторів і навантаження на них. Для розумової діяльності характерні *напруження уваги, *неприйняття, *пам'яті, *велика кількість стресів, *малорухомість, *вимушена поза.

Все це зумовлює застійні явища у  м'язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршується постачання мозку киснем, зростає потреба в глюкозі. Погіршуються також функції зорового аналізатора: стійкість; ясного бачення, гострота зору, зорова працездатність, збільшується час зорово-моторної реакції.

Розумовій праці притаманний найбільший ступінь напруження уваги — в середньому у 5 — 10 разів вищий, ніж при фізичній праці. Завершення робочого дня зовсім не перериває процесу розумової діяльності. Розвивається особливий стан організму — втома, що з часом може перетворитися на перевтому. Все це призводить до порушення нормального фізіологічного функціонування організму.

Люди, що займаються розумовою діяльністю, навіть у стані перевтоми здатні довгий час виконувати свої обов'язки без особливого зниження рівня працездатності і продуктивності.

Переважно люди розумової діяльності нездатні вимкнути механізм переробки  інформації на ніч; вони працюють не лише 8 — 12 годин на добу, а майже постійно з короткими переключеннями. Це і є підтвердженням так званої інформативної теорії, згідно з якою людина, під час сну перероблює інформацію, отриману в період активної бадьорості.

Фізичний і розумовий види діяльності вимагають різного напруженні певних функціональних систем організму, тому навантаження необхідно класифікувати відповідно до важкості і напруженості. Важкість праці — це напруження функціональних систем, які зумовлені фізичним навантаженням. Напруженість, своєю чергою, характеризує рівень напруження центральної нервової системи.

На успіх діяльності особливо впливає  стан людини. Будь-який вид діяльності викликає втому.

Втома — це зниження продуктивності діяльності через витрату енергетичних ресурсів організму людини.

Цей стан виникає через певне ставлення людини до праці, звички до фізичного та розумового напруження. Якщо таких звичок немає, то втома може настати ще до початку фізичного навантаження, на самому початку роботи. Втома після важкої, але потрібної людям праці, пов'язана з позитивним емоційним станом. Відпочинок, особливо активний, зміна виду діяльності поновлюють силу, створюють можливість продовження діяльності. Об'єктивним показником втомлення є уповільнення темпу роботи, а також зниження її якості.

Дослідження працездатності показало, що в перші дві години продуктивність праці зростає, досягає максимального рівня, а потім поступово знижується. Монотонна, нецікава робота призводить до того, що втома наступає раніше, ніж у тих випадках, коли робота зацікавлює людину.

При перевтомі період оптимальної працездатності скорочується, а період нестійкої компенсації збільшується. Порушуються і відновні процеси в організмі. Прикмети втоми не щезають до початку роботи наступного дня. Посилюється роздратованість, реакції стають неадекватними.

За наявності хронічної перевтоми

О погіршується продуктівність праці

О знижується опір органіму до   інфекції

О зростає лабільність показників серцево-судинної системи

О підвищується сухожилкові рефлекси, пітливість

О часто зменшуєтся маса тіла

О збільшується кількість помилок, брак у роботі

Люди зі станом перевтоми характеризуються порушенням сну, відсутністю повного відновлення працездатності до наступного робочого дня, зниженням опору до дії несприятливих факторів довкілля, підвищенням нервово-емоційної збудливості. Такий етан може призвести до загострення багатьох захворювань — серцево-судинних, ендокринних, бронхо-легеневих, хронічних тощо.

Вивчення умов праці показало, що існує багато факторів, які впливають на продуктивність праці.

 Основні фактори впливу: організація робочого місця режим напруження і відпочинку під час роботи забарвлення стін приміщення ставлення до праці

Вони формують загальний настрій  на працю та полегшують або ускладнюють появу трудових зусиль.

Розробляючи критерії професіографічної оцінки (опис характеристик праці) ступеня нервового напруження в процесі праці, користуються характеристиками, які відображають напруження сенсорного апарату, вищих нервових центрів, що забезпечують функції уваги, мислення, регуляції рухів. На сьогодні складено спеціальні таблиці класифікації праці за ступенем нервово-емоційного напруження, в основу яких покладено такі показники:

* інтелектуальне та емоційне навантаження;

* тривалість зосередженого спостереження;

* кількість об'єктів одночасного спостереження, що є виробничо-важливими;

* кількість сигналів на годину;

* темп;

* нас активних дій;

* необхідність самостійного пошуку  пошкоджень;

* монотонність праці;

* напруження зору;

* точність виконання роботи;

* змінність;

* режим праці та відпочинку.

Ступінь працездатності визначається також типом нервової системи. Сильний  тип має найбільшу працездатність, слабкий — незначну. Працездатність залежить від таких факторів, як вік, здоров'я людини, стать, навички у роботі, санітарно-гігієнічні умови тощо. Певною мірою на неї впливають і мотивація, і моральні та матеріальні стимули.

 

2. Суїцид, засоби його запобігання

 

    Сьогодні Україна ввійшла  до групи країн із високим  рівнем суїцидальної активності (більше 20 самогубств на 100 тис. населення).

    Самогубство (суїцид) - це  крайній вид автоагресії, навмисне  самопозбавлення життя. 

Актуальність дитячої проблематики в суїцидології визначається нагальністю  завдань профілактики самогубств серед  учнівської молоді. Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень 27,2% дітей віком 10-17 років іноді втрачають бажання жити, 17,8% - вважають, що нікому немає до них справ, 25,5% - не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини, 51,9% - не стримуються в ситуації конфлікту.

    Суїцид не можна вивчати за межами контексту соціального оточення конкретної людини. Обов'язково треба брати до уваги актуальні проблеми, цілі й прагнення оточуючих. Важливо зрозуміти не тільки переживання суїцидального індивіда, а й емоційний клімат сім'ї.

    Психологи виділяють десять основних мотивів суїцидальної поведінки серед молоді:

- переживання образи, одинокості, відчуженості, неможливість бути  зрозумілим;

- реальна або уявна втрата  батьківської любові, нерозділене  кохання, ревнощі;

- переживання, пов'язані із смертю одного з батьків, розлученням батьків;

- почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою;

- страх перед ганьбою, приниженням,  глузуванням;

- страх перед покаранням;

- любовні невдачі, сексуальні  ексцеси, вагітність;

- почуття помсти, погроз, шантажу;

- бажання привернути до себе  увагу, викликати жаль, співчуття;

- співчуття або наслідування  приятелів, героїв книг, кінофільмів  ("ефект Вертера").

    Щодо останнього мотиву, то психологи давно помітили  пряму залежність між кількістю  самогубств, які демонструють телебачення та інші засоби масової інформації, і реальною кількістю самогубств у суспільстві.

    Молодь найбільш вразлива  до соціальних негараздів у  суспільстві. Сьогодні зростає  кількість чинників, що схиляють  молодь до самогубства:

- алкоголізм, наркоманія, зловживання  токсичними препаратами;

- депресії;

- ВІЛ/СНІД;

- фінансові проблеми (безробіття);

- емоційне, психічне, фізичне, сексуальне  кривдження зі сторони дорослих.

    Проблема самогубства  є актуальною, тому педагогам  та батькам слід мати уявлення про ранні ознаки суїцидальних намірів і вміти їх розрізняти.

1. Попередня спроба самогубства:  у багатьох молодих людей, котрі  закінчують життя самогубством, була спроба суїциду раніше.

2. Усні загрози: деякі суїциданти  досить чітко говорять про свої наміри. Існують прямі твердження: "Я не можу цього витримати", "Я не хочу більше жити", "Я хочу покінчити із собою". Часто вислови можуть бути замасковані: "Ви не повинні за мене турбуватись", "Я не хочу створювати вам проблеми", "Скоро, дуже скоро цей біль буде позаду", "Вони дуже скоро пожалкують, коли я їх залишу" і т. п. Всі загрози повинні сприйматися серйозно.

3. Зміна в поведінці: наприклад,  активні люди можуть стати  замкнутими і заглибитись у  себе; нерішучі люди можуть здійснювати надзвичайно ризиковані вчинки.

4. Токсикоманія, наркоманія, алкоголізм. Незвичні покупки: людина може  прагнути купити зброю, мотузку  та інші речі, які можуть викликати  у вас підозру.

5. Відмова від власності: той,  хто вирішив здійснити самогубство,  може роздавати власні речі.

6. Ознаки депресії: це можуть  бути зміни у вживанні їжі,  порушення сну, тривожність, неврівноваженість,  втрата інтересу до діяльності.

7. Проблеми в школі: пропуски  уроків, емоційні вибухи або інша  поведінка не властива даному  учню.

8. Теми смерті: бажання закінчити  своє життя може проявлятися  в малюнках, у поезії, записах  у щоденнику і т. п.

9. Раптові (неочікувані) стани  ейфорії: людина має щасливий  вигляд після тривалого депресивного  стану - це означає, що вона  відчуває полегшення від остаточно прийнятого рішення про скоєння самогубства.

10. Інші ознаки: часті інциденти,  скарги та фізичний стан організму,  гіперактивність, агресивність, неадекватна  поведінка з метою привернен-ня  уваги або досить тривале переживання  горя після втрати когось.

Допомога при потенційному суїциді

Підбирайте ключі до розгадки суїциду

    Попередження самогубства  полягає не тільки в піклуванні  та участі друзів, а і в здатності  розпізнавати ознаки суїцидальних  намірів.         Обов'язково  з'ясуйте, чи не є ця людина одинокою та ізольованою.