Глобальна мережа Internet

Міністерство освіти і науки  України

Миколаївський національний університет ім..В.О.Сухолинського

 

 

 

 

 

 

Реферат

З нових інформаційних  технологій

На тему:

«Глобальна мережа Internet»

 

 

 

 

Виконала:

Студентка 128 групи

Факультету: «Дошкільна освіта»

Медведева Тетяна

Миколаїв 2013р.

 

План

1. Вступ.
2. Історія мережі Internet.
3. З чого складається Internet?
4. Хто керує Internet?
5. Хто платить?
6. Протоколи мережі Internet.
7. Про те, як працює Internet.
8. Структура доменної системи.
9. Висновок
10. Список використаної літератури

 

Вступ

Internet - глобальна комп'ютерна мережа, що охоплює увесь світ. Сьогодні Internet має близько 150 мільйонів абонентів у більш ніж 170 країнах світу. Щомісяця розмір мережі збільшується на 7-10%. Internet утворить як би ядро, що забезпечує зв'язок різних інформаційних мереж, що належать різним установам в усьому світі.

Якщо раніше мережа використовувалася  винятково як середовище передачі файлів і повідомлень електронної пошти, то сьогодні на зважуються більш складні  задачі розподіленого доступу до ресурсів. Біля трьох років тому були створені оболонки, що підтримують  функції мережевого пошуку і доступу  до розподілених інформаційних ресурсів, електронним архівам.

Internet, що служив колись  винятково дослідницьким і навчальним  групам, чиї інтереси простягалися  аж до доступу до суперкомп'ютерів, стає усе більш популярної у діловому світі.

Компанії спокушають швидкість, дешевий глобальний зв'язок, зручність  для проведення спільних робіт, доступні програми, унікальна база дані мережі Internet. Вони розглядають глобальну  мережу як доповнення до своїх власних локальних мереж.

При низькій вартості послуг (часто це тільки фіксована щомісячна  плата за використовувані чи лінії  телефон) користувачі можуть одержати доступ до комерційних і некомерційних  інформаційних служб США, Канади, Австралії і багатьох європейських країн. В архівах вільного доступу  мережі Internet можна знайти інформацію практично по всіх сферах людської діяльності, починаючи з нових  наукових відкриттів до прогнозу погоди на завтра.

Крім того, Internet надає  унікальні можливості дешевого, надійного  і конфіденційного глобального  зв'язку по усьому світі. Це виявляється  дуже зручним для фірм, що мають  свої філії, по усьому світі, транснаціональних  корпорацій і структур керування. Звичайно, використання інфраструктури Internet для  міжнародного зв'язку обходиться значно дешевше прямого комп'ютерного зв'язку через супутниковий чи канал через телефон.

Електронна пошта - найпоширеніша послуга мережі Internet. В даний час свою адресу в електронній пошті мають приблизно 120 мільйонів чоловік. Посилка листа по електронній пошті обходиться значно дешевше посилки звичайного листа. Крім того, повідомлення, послане по електронній пошті, дійде до адресата за кілька годин, у той час як звичайний лист може добиратися до адресата кілька днів, а те і тижнів.

В даний час Internet випробує період підйому, багато в чому завдяки  активній підтримці з боку урядів європейських країн і США. Щорічно  в США виділяється близько 1-2 мільярдів  доларів на створення нової мережної інфраструктури. Дослідження в області  мережних комунікацій фінансуються також урядами Великобританії, Швеції, Фінляндії, Німеччини.

Однак, державне фінансування - лише невелика частина засобів, що надходять, тому що усе більш помітної стає "комерціалізація" мережі (очікується, що 80-90% засобів буде надходити з  приватного сектора).

 

Історія мережі Internet.

 

У 1961 році Defence Advanced Research Agency (DARPA) за завданням міністерства оборони США приступило до проекту по створенню експериментальної мережі передачі пакетів. Ця мережа, названа ARPANET, призначалася спочатку для вивчення методів забезпечення надійного зв'язку між комп'ютерами різних типів. Багато методів передачі даних через модеми були розроблені в ARPANET. Тоді ж були розроблені і протоколи передачі даних у мережі - TCP/IP. TCP/IP - це безліч комунікаційних протоколів, що визначають, як комп'ютери різних типів можуть спілкуватися між собою.

Експеримент із ARPANET був настільки  успішний, що багато організацій захотіли ввійти в неї, із метою використання для щоденної передачі даних. І в 1975 році ARPANET перетворилася з експериментальної  мережі в робочу мережу. Відповідальність за адміністрування мережі взяло  на себе Defence Communication Agency (DCA), у даний час називане Defence Information Systems Agency (DISA). Але розвиток ARPANET на цьому не зупинилися; Протоколи TCP/IP продовжували розвиватися й удосконалюватися.

У 1983 році вийшов перший стандарт для протоколів TCP/IP, що ввійшов у  Military Standards (MIL STD), тобто у військові стандарти, і усі, хто працював у мережі, зобов'язані були перейти до цих нових протоколів. Для полегшення цього переходу DARPA звернулася з пропозицією до керівників фірми Berkley Software Design - упровадити протоколи TCP/IP у Berkley (BSD) UNIX. З цього і почався союз UNIX і TCP/IP.

Через деякий час TCP/IP був  адаптований у звичайний, тобто  в загальнодоступний стандарт, і  термін Internet увійшов у загальне вживання. У 1983 році з ARPANET виділилася MILNET, що стала  відноситися до Defence Data Network (DDN) міністерства оборони США. Термін Internet став використовуватися для позначення єдиної мережі: MILNET плюс ARPANET. І хоча в 1991 році ARPANET припинила своє існування, мережа Internet існує, її розміри набагато перевищують первісні, тому що вона об'єднала безліч мереж в усьому світі. Малюнок 1 ілюструє ріст числа хостів, підключених до мережі Internet з 4 комп'ютерів у 1969 році до 3,2 мільйонів у 1994. Хостом у мережі Internet називаються комп'ютери, що працюють у багатозадачній операційній системі (Unix, VMS), що підтримують протоколи TCPIP і надають які-небудь мережеві послуги користувачам.

Малюнок 1. Ріст числа хостів, підключених до мережі Internet.

 

З чого складається Internet?

 

Це досить складне питання, відповідь на який увесь час міняється. П'ять років тому відповідь була проста: Internet – це всі мережі, що, взаємодіючи за допомогою протоколу IP, створюють "безшовну" мережу для  своїх колективних користувачів. Сюди відносяться різні федеральні мережі, сукупність регіональних мереж, університетські мережі і деякі закордонні мережі.

Останнім часом з'явилася  зацікавленість у приєднанні до Internet мереж, що не використовують протокол IP. Для того щоб надавати клієнтам цих мереж послуги Internet, були розроблені методи підключення цих "чужих" мереж (наприклад, BITNET, DECnets і ін.) до Internet. Спочатку ці підключення, названі шлюзами, призначалися просто для пересилання електронної пошти між двома мережами, але деякі з них виросли до можливості забезпечення й інших послуг на міжсітковій основі. Чи є вони частиною Internet? І є і немає – усе залежить від того, чи хочуть вони того самі.

В даний час у мережі Internet використовуються практично усі  відомі лінії зв'язку від низькошвидкісних телефонних ліній до високошвидкісних цифрових супутникових каналів. Операційні системи, використовувані в мережі Internet, також відрізняються розмаїтістю. Більшість комп'ютерів мережі Internet працюють під ОС Unix чи VMS. Широко представлені також спеціальні маршрутизатори мережі типу NetBlazer чи Cisco, чия ОС нагадує ОС Unix.

Фактично Internet складається  з безлічі локальних і глобальних мереж, що належать різним компаніям  і підприємствам, зв'язаних між собою  різними лініями зв'язку. Internet можна  уявити собі у виді мозаїки складеної  з невеликих мереж різної величини, що активно взаємодіють одна з  іншою, пересилаючи файли, повідомлення і т.п.

 

Хто керує Internet?

 

У багатьох відносинах Internet схожий на релігійну організацію: у ній є рада старійшин, кожен користувач мережі може мати свою думку про принципи її роботи і брати участь у керуванні мережею. У Internet немає ні президента, ні головного інженера, ні Папи. Президенти та інші вищі офіційні особи можуть бути в мережі, що входять у Internet, але це зовсім не означає, що вони є головними у мережі Internet . У цілому ж у Internet немає єдиної авторитарної фігури.

Напрямок розвитку Internet в  основному визначає "Суспільство Internet", чи ISOC (Internet Society). ISOC – це організація на суспільних початках, метою якої є сприяння глобальному інформаційному обміну через Internet. Вона призначає раду старійшин, що відповідає за технічне керівництво й орієнтацію Internet.

Рада старійшин IAB (Internet Architecture Board чи "Рада по архітектурі Internet") являє собою групу запрошених обличь, що добровільно виявили бажання взяти участь у його роботі. IAB регулярно збирається, щоб затверджувати стандарти і розподіляти ресурси (наприклад, адреси). Internet працює завдяки наявності стандартних способів взаємодії комп'ютерів і прикладних програм один з одним. Наявність таких стандартів дозволяє без проблем зв'язувати між собою комп'ютери виробництва різних фірм. IAB несе відповідальність за ці стандарти, вирішує, чи потрібні той чи інший стандарт і яким він повинний бути. Якщо виникає необхідність у якому-небудь стандарті, IAB розглядає проблему, приймає цей стандарт і повідомляє про це по мережі. Крім того, IAB стежить за різного роду номерами (і іншими речами), що повинні залишатися унікальними. Наприклад, кожен комп'ютер Internet має свій унікальний 32-х розрядний адрес; такої адреси більше в жодного комп'ютера немає. Як привласнюється ця адреса, вирішує IAB. Точніше, сам цей орган присвоєнням адрес не займається, він установлює правила присвоєння адрес.

У кожного користувача  в Internet мається своя думка щодо того, як повинна функціонувати мережа. Користувачі Internet виражають свої думки  на засіданнях інженерної комісії IETF (Internet Engineering Task Force). IETF – ще один суспільний орган; він збирається регулярно для обговорення поточних технічних і організаційних проблем Internet. Якщо виникає досить важлива проблема, IETF формує робочу групу для подальшого її вивчення. (На практиці "досить важлива" означає, як правило, що знаходиться досить добровольців для створення робочої групи.) Відвідувати засідання IETF і входити до складу робочих груп може кожний; важливо, щоб він працював. Робочі групи виконують багато різних функцій – від випуску документації й прийняття рішень про те, як мережі повинні взаємодіяти між собою в специфічних ситуаціях, до зміни значень бітів у визначеному стандарті. Робоча група звичайно, складає доповідь. Це може бути або надана, всім бажаючим документація з рекомендаціями, яким випливати не обов'язково, або пропозиція, що направляється в IAB для прийняття як стандарт.

 

Хто платить?

 

Старе правило для заплутаних ситуацій говорить: "шукайте грошовий інтерес". Це правило, однак не годиться для Internet. Ніхто за неї не платить; немає ніякої компанії Internet, чи іншої, подібної до неї, яка б збирала  з усіх користувачів Internet внески. Тут  кожний платить за свою частину. Національний науковий фонд платить за NSFNET, НАСА – за NASA Science Internet т т.д. Представники мереж збираються і вирішують, як з'єднуватися і як фінансувати ці взаємні з'єднання. Чи коледж корпорація платить за підключення до регіональної мережі, що, у свою чергу, платить за доступ до Internet постачальника на рівні держави.

Те, що Internet – безкоштовна  мережа, не більш ніж міф. Кожне  підключення до неї кимсь оплачується. У багатьох випадках ці внески не доводяться до фактичних користувачів, що створює  ілюзію "безкоштовного доступу". Але є і велике число користувачів, що добре знають, що Internet не безкоштовна  мережа: багато користувачів вносять  щомісячну чи погодинну плату  за доступ до Internet з домашніх комп'ютерів по лініях із швидкістю до 56 Кбайт у секунду (так само, як у базових мережах). В даний час найбільш швидке росте число користувачів Internet, що відносяться до таких категорій, як малі підприємства і приватні особи, а вони дуже добре знають ціну своїм грошам.

 

Протоколи мережі Internet.

 

Основне, що відрізняє Internet від інших мереж - це її протоколи - TCP/IP. Узагалі, термін TCP/IP звичайно, означає  усе, що зв'язано з протоколами  взаємодії між комп'ютерами в Internet. Він охоплює ціле сімейство  протоколів, прикладні програми, і  навіть саму мережу. TCP/IP - це технологія межсіткової взаємодії, технологія Іnternet. Мережа, що використовує технологію internet, називається "internet". Якщо мова йде про глобальну мережу, що поєднує безліч мереж із технологією internet, то неї називають Internet.

Своя назва протокол TCP/IP одержав від двох комунікаційних протоколів (чи протоколів зв'язку). Це Transmission Control Protocol (TCP) і Internet Protocol (IP). Незважаючи на те що в мережі Internet використовується велике число інших протоколів, мережа Internet часто називають TCP/IP-мережею, тому що ці два протоколи, безумовно, є найважливішими.

Як і у всякій іншій  мережі в Internet існує 7 рівнів взаємодії  між комп'ютерами: фізичний, логічний, мережний, транспортний, рівень сеансів  зв'язку, представницький і прикладний рівень. Відповідно кожному рівню  взаємодії відповідає набір протоколів (тобто правил взаємодії).

Протоколи фізичного рівня  визначають вид і характеристики ліній зв'язку між комп'ютерами. У Internet використовуються практично усі  відомі в даний час способи  зв'язку від простого проводу (кручена  пари) до волокно-оптичних ліній зв'язку (ВОЛЗ).