Гідросферні стихійні лиха

Вітри – це так звані  «прилади-змішувачі», вони забезпечують обмін між забрудненим повітрям міст та чистим, насиченим киснем полів і лісів, теплим екваторіальним та холодним повітрям полярних областей, розганяють хмари і приносять дощ на поля, на яких без них нічого б не росло.

Таким чином, вітер –  це один з найважливіших компонентів  життя. Але він може бути і руйнівним, набагато небезпечнішим від багатьох стихій. Англійський адмірал Ф.Бофорт ще 1806 р. запропонував 12-бальну шкалу для вимірювання вітрів (табл. 4.2). Він розподілив вітри залежно від швидкості переміщення повітряних масі Вітер силою в 9 балів, коли швидкість становить від 20 до 24 м/с, руйнує старі будівлі, зриває дахи з будівель. Цей вітер називається шторм.

Шторми найнебезпечніші  на морських узбережжях та в гирлах великих річок, шторм жене величезні хвилі висотою понад 10 м. Ці хвилі заливають узбережжя і руйнують все, що не зруйнував вітер.

Шкала вітрів (за Бофортом)

Бали	Вітер	Швидкість вітру, м/с	Ознаки дії вітру
0	Штиль	0-0,5	Листя на деревах не ворухнеться, дим  із димарів піднімається вертикально
1	Тихий	0,5-1,7	Листя на деревах не ворухнеться, дим із димарів піднімається вертикально
2	Легкий	1,7-3,3	Дим трохи відхиляється, вітер майже  не відчувається обличчям
3	Слабкий	3,3 - 5,2	Вітер гойдає тонкі гілки дерев
4	Помірний	5.2 - 7,4	Вітер здіймає куряву, гойдаються гілки середньої товщини
5	Чималий	7,5-9,8	Хитаються тонкі стовбури дерев, на воді з'являються хвилі з гребнями
6	Сильний	9,8 - 12,4	Хитаються товсті стовбури дерев, гудять телеграфні дроти
7	Дуже сильний	12,4 - 15,2	Хитаються великі дерева, важко йти проти вітру
8	Надзвичайно сильний	15,2 - 18,2	Вітер ламає товсті стовбури
9	Шторм	18,2-21,5	Вітер зносить легкі будівлі, валить паркани
10	Сильний шторм	21,5-25,1	Вітер валить і вириває з коріння» дерева, руйнує міцні будівлі
11	Жорстокий шторм	25,1 - 29,0	Вітер чинить великі руйнування, валить телеграфні стовпи, перекидає вагони

Якщо швидкість вітру  досягає 32 м/с, то це – ураган. Ураганами називають також тропічні циклони, які виникають в Тихому океані поблизу узбережжя Центральної Америки.

Досить небезпечне явище  – смерчі, вони трапляються частіше, ніж урагани й тайфуни. Смерчі утворюються тоді, коли стикаються дві великі повітряні маси різної температури і вологості, до того ж в нижніх шарах повітря тепле, а в верхніх – холодне. Тепле повітря, зазвичай, піднімається вгору й охолоджується, а водяна пара, яка міститься в ньому, випадає дощем. Але коли збоку починає дути вітер, котрий відхиляє в бік потік теплого повітря, який піднімається вгору, то виникає вихор, швидкість якого досягає 450 км/год.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при ураганах:

отримавши повідомлення про ураган, необхідно щільно зачинити двері, вікна;

з дахів та балконів забрати предмети, які при падінні можуть травмувати людину;

в будівлях необхідно триматися подалі від вікон, щоб не отримати травм від осколків розбитого скла;

найбезпечнішими місцями під час  урагану є підвали, сховища, метро  та внутрішні приміщення перших поверхів цегляних будинків;

коли ураган застав людину на відкритій  місцевості, найкраще знайти укриття в западині (ямі, яру, канаві);

ураган може супроводжуватися грозою, необхідно уникати ситуацій, при  яких збільшується ймовірність ураження блискавкою: не стояти під окремими деревами, не підходити до ліній  електропередач тощо.

Виникають селі в басейнах невеликих гірських річок внаслідок  злив, інтенсивного танення снігів, проривів завальних озер, обвалів, зсувів, землетрусів.

 

Селі – це паводки з великою концентрацією ґрунту, мінеральних часток, каміння, уламків гірських порід (від 10-15 до 75% об’єму потоку).

“Сель” (сайль) – слово арабське і в перекладі означає бурхливий потік, тобто за зовнішнім виглядом селевий потік – це шалено вируюча хвиля висотою з п’ятиповерховий будинок, яка мчить ущелиною з великою швидкістю.

Селі трапляються в багатьох країнах – в деяких областях Індії та Китаю, Туреччини та Ірану, в гірських районах Північної та Південної Америки. Від селевих потоків страждає населення Кавказу, Середньої Азії та Казахстану. В Україні селеві потоки трапляються в Карпатах та Криму.

За складом твердого матеріалу, який переносить селевий  потік, їх можна поділити на:

• грязьові (суміш води з ґрунтом при незначній концентрації каміння, об’ємна вага складає 1,5-2 т/куб. м);
• грязекам’яні (суміш води, гравію, невеликого каміння, об’ємна вага – 2,1-2,5 т/куб. м);
• водо кам’яні (суміш води з переважно великим камінням, об’ємна вага – 1,1-1,5 т/куб. м).

У Карпатах найчастіше трапляються  водо кам’яні селеві потоки невеликої потужності, у Середній Азії – грязьові потоки.

Швидкість селевого потоку звичайно становить 2,5- 4,5 м/с, але під час прориву заторів вона може досягати 8-10 м/с і більше.

Небезпека селів не тільки в їх руйнівній силі, а й у  раптовості їх появи. Засобів прогнозування  селів на сьогодні не існує, оскільки наука точно не знає, що саме провокує початок сходження потоку. Однак відомо, що необхідні дві основні передумови – достатня кількість уламків гірських порід і вода. Разом з тим для деяких селевих районів встановлені певні критерії, які дозволяють оцінити вірогідність виникнення селів.

Засоби боротьби з  селевими потоками досить різноманітні:

• будівництво гребель;
• каскаду запруд для руйнації селевого потоку;
• стінок для закріплення відкосів тощо;
• у випадку попередження про селевий потік або зсув, які насуваються, слід якомога швидше залишити приміщення і вийти в небезпечне місце;
• надавати допомогу людям, які потрапили в селевий потік, використовуючи дошки, палки, мотузки та інші засоби; виводити людей з потоку в напрямку його руху, поступово наближаючись до краю;
• при захопленні сніговою лавиною необхідно зробити все, щоб опинитись на її поверхні (звільнитись від вантажу, намагатись рухатись вверх, рухи як при плаванні); якщо це не вдається, то потрібно намагатися закрити обличчя курткою, щоб створити повітряну подушку (сніговий пил потрапляє в ніс і рот – людина задихається);
• вирушаючи в гори, необхідно мати при собі лавинні мотузки яскравого кольору; мотузку намагатися викинути на поверхню, щоб завдяки мотузці людину, яка потрапила в снігову лавину, могли знайти.

Зсуви можуть виникнути на всіх схилах з нахилом в 20° і більше в будь-яку пору року. За швидкістю зміщення порід зсуви поділяють на:

• повільні (швидкість становить декілька десятків сантиметрів на рік);
• середні (швидкість становить декілька метрів за годину або добу);
• швидкі (швидкість становить десятки кілометрів за годину).

Зсуви – це ковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які виникають через порушення  рівноваги.

Зсуви виникають через  ослаблення міцності гірських порід  внаслідок вивітрювання, вимивання опадами та підземними водами, систематичних поштовхів, нерозважливої господарської діяльності людини тощо.

Тільки швидкі зсуви  можуть спричиняти катастрофи з людськими жертвами. Об’єм порід, які зміщуються при зсувах, перебуває в межах від декількох сот до багатьох мільйонів кубічних метрів.

Найзначніші осередки зсувів на території України зафіксовані  на правобережжі Дніпра, на Чорноморському узбережжі, в Закарпатті та Чернівецькій області.

Зсуви руйнують будівлі, знищують сільськогосподарські угіддя, створюють небезпеку при добуванні корисних копалин, викликають ушкодження комунікацій, водогосподарських споруд, головним чином гребель.

Найбільш дійовими заходами для запобігання зсувів є відведення поверхневих вод, штучне перетворення рельєфу (зменшення навантаження на схили), фіксація схилу за допомогою підпорів.

Список використаних джерел та літератури

 

1. Бударина О. Природные и техногенные опасности: [Землетресения, вулканы, цунами, селевые потоки, снежные лавины, торнадо, шквалы] // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2005. - № 18-19. – С. 12-26.
2. Желібо Є., Заверуха Н. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2003. – 328 с.
3. Лапін В. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посіб. – К.: Знання, 2000. – 186 с.
4. Пістун І., Хобзей М. Основи безпеки життєдіяльності: Навч. посіб. – Львів: Спалах, 2000. – 160 с.
5. Світ таємниць Землі: дитяча енциклопедія. – Харків: Синтекс, 2002. -160 с.
6. Терепищий С.О. Стихійні лиха планети Земля / С.О.Терепищий // Країна Знань. – 2206.- № 7. – с. 35-39.
7. Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності / Під. ред. О.М.Русака. – К., 1999. – 292 с.
8. Чирва Ю., Баб’як О. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2001. – 304 с.
9. Явища звичайні та незвичайні: популярна дитяча енциклопедія. - Харків; Синтекс, 2003,- 96 с.