Безпечна експлуатація інженерних систем і споруд

Q’_г = q₀  * F_г * (1+K₁)      

де  q0 – укрупнений показник максимального теплового потоку на опалення житлових будинків на 1 м2 загальної  площі = 73

Fж – загальна площа житлових будинків, м2;

F’г – загальна площа громадських будинків, м2;

 

К1– коефіцієнт, що враховує тепловий потік на опалення громадських будинків, приймають =0,25.

Q’_ж = 73 * 40000 = 2920 кВт

Q’_г = 73 * 1,25 * 20000 = 1168 кВт

4.2 Система гарячого  водопостачання

Система гарячого водопостачання призначена для одержання, розподілу і використання гарячої води з t = 55ºС для господарсько-побутових потреб. У централізованих системах теплопостачання приготування гарячої води здійснюється у швидкісних або ємкісних бойлерах, встановлених у ЦТП.

 

Холодна вода з міського водопроводу подається в ЦТП, де нагрівається теплоносієм, що надходить від централізованого джерела теплопостачання. Для забезпечення постійної температури приймають циркуляційну схему подачі гарячої води.

 

Визначення максимального теплового  потоку на гаряче водопостачання житлових і громадських будинків, Вт:

 

Qг.в. = qг.в. * N* 2,4 , 

де qг.в. – укрупнений показник середнього теплового потоку на гаряче водопостачання наодну людину (Вт), приймають залежно від норми водоспоживання q_u^tot.

При qutot= 250 л/чол. за добу – qг.в. = 376 Вт,

При qutot= 360 л/ чол. за добу – qг.в. = 407 Вт,

N – кількість мешканців, що користуються централізованим гарячим водопостачанням.

Qг.в. = 376 * 5000* 2,4 = 4512 кВт

4.3 Система вентиляції

Система вентиляції забезпечує видалення  з помешкань забрудненого і подачу  чистого  повітря,  тобто створює необхідний  повітрообмін  у приміщеннях.

У житлових будинках і гуртожитках  передбачається природна витяжна вентиляція з влаштуванням каналів у внутрішніх стінах помешкань. У літню пору вентиляція здійснюється через відкриті кватирки і вікна.

У будинках громадського і комунально-побутового призначення передбачається влаштування  примусової вентиляції теплим потоком повітря.

Визначення максимального теплового  потоку на вентиляцію громадських будинків, Вт:

Q^п. = q₀  * К1 * K2  * Fг. , 

де q₀– 73

К1–  коефіцієнт, що  враховує тепловий  потік на опалення  громадських будинків, приймають 0,25;

К2– коефіцієнт, що враховує тепловий потік на вентиляцію громадських будинків, побудованих після 1985 р., приймають 0,6;

Fг. – загальна житлова площа будинків.

Q^п.  = 73 * 025 * 0,6  * 20000= 219 кВт

5. Призначення і розміщення  газових мереж

Газова мережа служить для транспортування  і розподілу газу між споживачами на побутові, комунально-побутові й технологічні потреби.

Газопостачання міст може здійснюватися природним, зрідженим або штучним газом. Найбільш досконалим видом палива для житлово-комунального господарства й промисловості є природний газ.

Система  газопостачання населених пунктів  складається з  газовихродовищ,магістральних газопроводів високого тиску (0,3-0,6 МПа), газорозподільних станцій (ГРС),розподільних газопроводів середнього тиску (0,005-0,3 МПа), газорегуляторних пунктів(ГРП), розвідних газопроводів низького тиску (до 0,005 Мпа) і вводів споживачам.

ГРС  служать  для  очищення  газу,  зниження  тиску  і  одоризації,  здебільшого розміщуються за містом.

Розподільні газопроводи  прокладають по вулицях міста  окремо від інших інженерних мереж

ГРП служить для очищення газу від механічних домішок, зниження тиску до низького і розподілу  споживачам, розміщується в мікрорайоні  в окремій будівлі або в установленій шафі.

Розподільна газова мережа низького тиску може прокладатися за двома варіантами:

1-й  варіант.  Газопроводи із  сталевих  труб  з посиленою ізоляцією прокладають в землі на відстані не менше 2 м від фундаменту будівлі. Ввід роблять на сходовій площадці.

2-й  варіант.  Газопроводи, пофарбовані масляною  фарбою,  прокладають в основному по дворових фасадахжитлових будинків вище вікон 1-го поверху і частково між будинками в землі. Ввід у будівлю влаштовують безпосередньо в кухні. Якщо кухня знаходиться зі сторони фасади, то ввід роблять на сходовій площадці.

Максимальну витрату газу на побутові потреби (м3/год) визначають за формулою

Qг  = N* n* K /qг , 

деN – кількість жителів, які користуються газом;

n – норма витрати газу на 1 людину за годину, при наявності газової плити, n=2800 МДж;

К – коефіцієнт нерівномірності споживання газу, який залежить  від числа жителів

q – низька  теплота згорання газу, q=32-36 МДж/м3.

У будинках більше 5 поверхів газові водонагрівачі не встановлюють.

 

N, тис. жит.	5	10	20	30
К	1/ 2100	1/ 2200	1/ 2300	1/ 2400

 

Qг  = 5000* 2800 * 1/(2100* 34) = 196,08 м3/год

 

6. Призначення і розміщення  силових і слабкострумових електричних  мереж

Електричні мережі служать для транспортування і забезпечення

 

споживачів електричною енергією на побутові й технологічні потреби.

 

Система електропостачання складається  з джерела електропостачання, знижуючих, розподільних і трансформаторних підстанцій, живлячих, розподільних і розвідних мереж.

До джерел електропостачання  міст і населених місць відносяться: теплоелектроцентраль(ТЕЦ), конденсаційна електростанція (КЕС), теплоелектростанція(ТЕС),атомнаелектростанція (АЕС), гідроелектростанція (ГЕС).

Розподільні електричні мережі W2 прокладають по вулицях міста безканально при роздільному методі прокладки і в міському колекторі при суміщеному методі прокладки.

Трансформаторні   підстанції   (ТП)   служать   для   прийому,   зниження напруги і розподілу електричної енергії. Кількість їх визначають з розрахунку 1ТП на 3 тис. жителів.

Розвідні електричні мережі W1 від ТП до будівель мікрорайону або до прохідних каналів прокладають в землі паралельно проїзду на відстані 1м або відразу від ТП перпендикулярно через проїзд до будівлі в технічне підпілля. Від розвідних електричних мереж, що проходять через технічні підпілля будівель і прохідні "зчеплення", роблять відгалуження до електричних щитів, що встановлюються у сходових клітках. При роздільній прокладці мережі W1 прокладають від будівлі на відстані не менше 0,6 м (див. додаток 10).

Телефонні кабельні мережі є необхідною приналежністю міського господарства. Основи прокладки і  влаштування цих мереж співпадають  з принципами побудови силових електричних  мереж.

Джерелом телефонізації  служить автоматична телефонна станція (АТС). Введення кабелів у будівлю від міської АТС здійснюють з телефонних розподільних шаф (ТРШ), які встановлюють на зовнішніх стінах і в сходовихклітках будівель з розрахунку 1 ТРШ на 300 абонентів, або безпосередньо від комутаційного щита міської телефонної мережі.

Розвідні телефонні мережі V0 від ТРШ прокладають транзитом через технічні підпілля будівель і прохідні "зчеплення" разом з розвідними водопровідними, тепловими і електричними мережами. При роздільному методі прокладки мережі V0 розміщують на відстані не менше 0,6 м від будівлі. Введення роблять в одну зі сходових кліток будинку.

 

 

 

ГРАФІЧНА ЧАСТИНА

 Трасування і розміщення  міських інженерних мереж

Розроблено три способи  прокладання міських інженерних мереж: роздільне; суміщене прокладання  в одній траншеї; суміщене прокладання  комунікацій у прохідних каналах  і технічних підпіллях будівель.

Сумісне прокладання інженерних комунікацій у вуличних і внутрішньоквартальних  прохідних  збірних  залізобетонних  каналах (колекторах) є прогресивним методом і набуває широкого застосування при забудові великих міст.

Прокладання трубопроводів  технічними підпіллями будівель дає змогу зменшити кількість теплових камер, знизити вартість будівництва та експлуатаційні витрати, зменшити кількість аварій, збільшити термін служби комунікацій.

Водопровідні мережі

При роздільній прокладці  розподільні колодязі водопровідної  мережі прокладають у розділовій смузі вулиці на відстані 2.5 м від  проїзної частини. Таке розташування водопровідної  мережі робить можливим підключення пожежних машин до гідрантів. При неможливості прокладки водопровідної мережі на відстані, вказаній вище, влаштовують спеціальні пожежні колодязі, до яких підводиться вода від основної мережі. Відстань між двома сусідніми пожежними гідрантами не повинна перевищувати 150 м. Якщо гідранти розміщують в колекторах або «зчепленнях», то забезпечують під’їзд машин до них.

У  загальноміському  колекторі  дозволяється  розміщувати  водопровідні лінії діаметром до 500 мм, а в мікрорайонних колекторах, технічних підпіллях і«зчепленнях» – до 250 мм.

Спорудження у мікрорайоні  висотних будинків (понад 9 поверхів)  потребує влаштування підвищувальної насосної установки (ПНУ). Ця установка забезпечує підвищення напору води для висотних будинків. Устаткування ПНУ, як правило, розміщують у будівлі ЦТП. У мікрорайоні допускається двозонне водопостачання. П’яти- і дев’ятиповерхові будинки забезпечуються водою з міської мережі (1 зона), а будинки, що мають більше 9 поверхів, отримують воду з більшим напором від ПНУ з мікрорайонної мережі (2 зона).

Каналізаційні  мережі

 

Збірні каналізаційні мережі прокладають  у розділовій смузі вулиць або, якщо дозволяють умови місцевості, всередині  мікрорайону. Приймальні мережі можуть мати бокові випуски від кожного  під’їзду і один торцевий. При торцевому випуску не дозволяється прокладати в технічних підпіллях каналізаційні  трубопроводи  з  транзитною  видачею  стічних  вод.  На  всіх випусках на відстані 3м  від будинку влаштовують оглядові збірні залізобетонні колодязі діаметром 1м.

Теплові мережі і ЦТП

Джерелом теплоти в мікрорайоні  є центральний тепловий пункт (ЦТП) , що отримує воду з температурою tп=130-150°С від ТЕЦ або районної котельні. У будинку за допомогою водопідігрівників відбувається приготування гарячої води (tгв=55°С) для господарських потреб. Крім того, ЦТП здійснює розподіл теплоносія із tп=130-150°С по індивідуальних теплових пунктах (ІТП), розміщених у технічних підпіллях будинків, а також виконує ряд інших допоміжних  функцій.  В ІТП температура теплоносія  знижується  до  tп=95-

105°С, після чого гаряча вода надходить до системи опалення будинків. РозміриЦТП визначають залежно від теплової потужності. Розподільчі мережі, що забезпечують подачу теплоносія до ЦТП, і мережі, що розводять теплоносій від ЦТП до ІТП будинків мікрорайону, можуть прокладатися безканально, у непрохідних каналах, колекторах, технічних підпіллях будинків та «зчепленнях».

Газові мережі та ГРП

Газові мережі мікрорайону слід проектувати низького тиску із влаштуванням одного газорегулюючого пункту (ГРП) поблизу ЦТП, але на відстані   не   менше   10   м.   До   ГРП   підводиться   розподільний   газопровід середнього тиску. У ГРП забезпечується очистка газу від механічних домішок і зниження тиску газу до необхідної величини. Від ГРП по розвідних газо- проводах низького тиску природний газ надходить у внутрішні системи газопостачання будинків. Газопроводи можуть бути прокладені у землі або по стінах будинків вище вікон першого поверху. При прокладці газопроводів низького тиску в землі вводи до будинків роблять крізь сходові клітки, а при надземній прокладці – безпосередньо в кухні або в сходові клітки.

Розміщення підземних мереж у плані (вертикальне зонування) при роздільному  й сумісному методах прокладання

 

Мережі різного призначенні бажано укладати по зростаючій глибині, що спрощує прокладку введень і влаштування перетинів.

При вирішенні  питання про розташування різних інженерних комунікацій в поперечному  перетині  вулиць  необхідно  розглянути  варіанти  суміщеної прокладки їх в одній траншеї, а за відповідних умов – і в спеціальних тунелях.

Суміщена прокладка трубопроводів, каналів, колекторів різного призначення в одній траншеї дає можливість раціональніше і економічно організувати виробництво трубопрокладочних і земляних робіт у  порівнянні з прокладкою їх роздільно.

У поперечному профілі вулиці для кожного трубопроводу призначається зона прокладки шириною залежно від його розміру і глибини заставляння. Укладання всіх мереж повинне вестися паралельно осі вуличного проїзду або червоної лінії забудови. Відстань по вертикалі в світлі в місцях перетину каналізаційних труб з підземними комунікаціями, у тому числі   з виробничими водопровідними мережами повинна бути не менше 0,2 м.

При перетині з  лініями питного водопроводу  каналізаційні трубопроводи повинні  прокладатися, як правило, нижче за них, з відстанню між трубами в світлі, по вертикалі не менше 0,4 м. При меншій відстані і у разі прокладки каналізаційних  труб  вище  за  водопровідних  повинні  передбачатися  захисні заходи. Наприклад, прокладка в місці перетину каналізації з чавунних труб, водопроводу із сталевих труб, а також водопровідної труби в захисному футлярі має бути завдовжки 3- 5 м в кожну сторону від перетину в глинистих грунтах і 5-

10 м – в тих, що фільтрують. При паралельній прокладці каналізаційних ліній і водопроводу питної води відстань між ними повинна бути не менше 1,5 м при діаметрі труб до 200 мм і не менше 3 м при діаметрі більше 200 мм.

При складанні планів прокладки  каналізаційних мереж, поздовжніх профілів, поперечних розрізів та ін. на стадії робочих креслень відстані між каналізаційними трубами та іншими комунікаціями, а також будівлями і спорудами повинні бути показані на кресленнях і відповідати ДБН.