Розробка проекту концерт-холу у м. Києві

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………

1. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА……………………………………………………..

2. ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ ПРОЕКТУВАННЯ……………………………….

2.1. Аналіз існуючого досвіду, що виконує роль еталонного об’єкту

2.2. Актуальність проекту………………………………….

2.3. Аналіз природно-кліматичних даних ………………………………….

3. АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНЕ РІШЕННЯ ……………………....

3.1. Ситуаційний план ………………………………………………………….

3.2. Генеральний план……………………………………………………………

3.3. Об’ємно - просторові рішення будівель …………………………………

3.4. Зовнішнє та внутрішнє опорядження будівель………………………….

3.5.  Протипожежні заходи………………………………………………………

3.6. Техніко-економічні показники будівлі…………………………………

4. КОНСТРУКЦИЙНО-ТЕХНІЧНІ РІШЕННЯ………………………….

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………..

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Завдання: розробка проекту концерт-холу у м. Києві, з урахуванням територіальних, кліматичних даних. Вибрати місце забудови. З’ясувати: актуальність проекту на вибраній території (у місті) ; основні положення і загальні вимоги до організації територій концерт-холу, до окремих функціонально-планувальних елементів споруди, інженерного обладнання та комплексу безпеки. Визначити тип концертного залу, архітектурно-планувальну схему та конструктивне рішення. Опираючись на перераховані дані, з’ясувати склад приміщень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

1.1. Визначення  поняття

Загальна  характеристика громадських споруд

У громадських  будинках і спорудах розміщуються різноманітні організації та підприємства. В залежності від їх призначення, громадські будівлі  та споруди розділяють на: адміністративні, торгові, заклади громадського харчування, учбові, лікувальні, культурно-просвітницькі, видовищні, спортивні, комунальні.

Громадські  будівлі в залежності від їх масштабу, архітектурній значущості  і функції  можуть бути типовими і унікальними, які зводять по унікальним проектам. При проектуванні громадських споруд слід враховувати особливості кліматичних  районів країни, а також конструктивні  і місцеві побутові умови і  національні художні прийоми.

Культурно-видовищні  споруди

Культурно-видовищні  установи призначені для обслуговування населення міст і сільських населених  пунктів. Місткість і тип культурно-видовищного  закладу визначається завданням  на проектування з урахуванням потреб населеного пункту в різних формах і видах культурного обслуговування, концепції соціально-економічного та містобудівного розвитку територіальних одиниць і завдань модернізації існуючої системи культурно-дозвільного обслуговування, закладених в містобудівних документах.

При формуванні багатопрофільних і реконструкції  існуючих культурно-видовищних будинків і комплексів для підвищення комплексності  послуг та привабливості об'єкта до їх складу можуть бути введені супутні  об'єкти громадського обслуговування.

При проектуванні нового будівництва і реконструкції  культурно-видовищних закладів повинна  бути забезпечена доступність для  інвалідів усіх приміщень для  відвідувачів відповідно до вимог РДС  РК 3.01-05-2001, ВСН 62-91 *.

Матеріали, застосовувані в будівництві  культурно-видовищних будинків, повинні  мати гігієнічні сертифікати і сертифікати  відповідності.

Принципи  нормування та класифікація

В основу нормування культурно-видовищних закладів покладений перехід до індивідуалізованого  типологічному різноманітності  сучасних культурно-видовищних будинків і комплексів на відміну від традиційної  типології об'єктів культури з  жорстко регламентованим складом. Цим визначаються прийняті в цих  нормах умови нормування вимог по основним технологічним одиницям.

В якості технологічної  одиниці прийнята група приміщень, об'єднана нерозривними технологічними зв'язками. Нормованими елементами - технологічними одиницями є:

- Комплекс  приміщень, що обслуговують глядачів;

- Зорові  зали різної місткості і призначення;

- Сцени, естради  і приміщення їх обслуговують;

- Комплекс  приміщень технологічного забезпечення  кінопоказу;

- Комплекс  приміщень, що обслуговують артистів;

- Репетиційні  приміщення;

- Складські  приміщення;

- Майстерні;

- Клубний  комплекс приміщень;

- Музейно-виставковий  комплекс з приміщеннями обробки  та зберігання;

- Комплекс  приміщень бібліотеки з приміщеннями  книго-та нотосховище;

- Відеотека  та зали для відео-перегляду з приміщеннями зберігання;

- Фото-і фонотеки  з приміщеннями зберігання;

- Службово-адміністративні  приміщення;

- Санітарно-гігієнічні  приміщення;

- Приміщення  медично-оздоровчого призначення;

- Технічні  приміщення, що обслуговують будівлю  в цілому.

Нормативні  вимоги поширюються на:

- Набір послуг  та склад основних груп приміщень;

- Мінімально  допустимі показники площ приміщень  з різним ступенем комфорту;

- Вимоги  до безпеки відвідувачів і  персоналу.

Всі культурно-видовищні  установи поділяються на три групи, що розрізняються за рівнем комфорту. Показники по окремим технологічним  одиницям нормуються за рівнем комфорту в залежності від складу, параметрів приміщень, набору послуг, оснащення  технологічним обладнанням. Система  гнучкого нормування дозволяє формувати  на цій основі різноманітні типи культурно-видовищних закладів із різним складом приміщень, рівнем комфорту, якістю матеріально-просторового і технологічного забезпечення.

 

Містобудівні  вимоги

Розміщення  культурно-видовищних закладів у міському середовищі, вибір земельних ділянок  під їх будівництво слід здійснювати  відповідно до вимог нормативних  документів, чинних на території республіки Казахстан.

Вибір ділянок  під будівництво нових і розвиток існуючих будівель культурно-видовищного  призначення слід здійснювати з  урахуванням їх транспортної доступності  та очікуваної відвідуваності.

Розміри ділянки  та розміщення на ньому будівлі визначаються завданням на проектування у відповідності  з діючими нормативами та програмами соціально-економічного та містобудівного розвитку населених пунктів.

У складі ділянки  культурно-видовищного закладу передбачаються такі зони:

- Майданчики  перед входами і виходами (із  розрахунку не менше 0,2 м ²  на одне місце в залах для  глядачів);

- Внутрішні  проїзди, в'їзди в підземні  стоянки (завширшки не менше  3,5 м при односторонньому русі);

- Майданчики  для стоянок автомобілів (1 маш. / місце на 7-10 глядацьких місць об'єктів 1 і 2 рівнів комфорту і 1 маш. / місце на 12 глядацьких місць об'єктів 3 рівня комфорту);

- Господарська  зона, ізольована від зони відвідувачів (з проїздом для вантажного  транспорту шириною не менше  4,5 м з поворотною площадкою  розміром не менше 12,0 х 12,0 м).

Доцільно  включати до складу території:

- Озеленені  і упорядковані рекреації;

- Майданчики  для сезонних дозвільних заходів;

- Упорядковані  пішохідні зв'язку з прилеглими до ділянки об'єктами міського обслуговування і зупинками громадського транспорту.

При проектуванні багатопрофільних будинків культурно-видовищних установ в їх нижніх

наземних  і підземних ярусах допускається розміщення автостоянок для забезпечення потреби в машино-місць персоналу  і відвідувачів.

Площа відкритої  стоянки одного автомобіля слід приймати не більше 22,5 м², при примиканні стоянки до проїзної частини вулиць і проїздів не більше 18,0 м². Підземні та наземні автостоянки слід проектувати відповідно до СН РК 3.02-22-2002. На ділянці проектованого і реконструюється культурно-видовищного об'єкта повинні бути передбачені індивідуальні стоянки для інвалідів (3-5 місць) і спеціальні пристрої (пандуси, підйомники, поручні) для використання інвалідами всієї території і будинку згідно з РДС РК 3.01-05-2001, ВСН 62-91 *. Поздовжній ухил пандусів не повинен перевищувати 5%, поперечний - 1%.

Місткість культурно-видовищних закладів.

Місткість залу для глядачів (залів) та інших приміщень  для відвідувачів визначається завданням  на проектування, на основі передпроектних рішень (архітектурна концепція і т.п.), що включають обґрунтування типу і потужності вибраного культурно-видовищного об'єкта.. Місткості кінозалів у складі кінотеатрів і інших об'єктів культурно-видовищного та іншого призначення приймаються в залежності від форм кінодемонстраціі, технологічного обладнання та від потреби в кінообслуговування. Зразкові місткості кінозалів, призначених для різних форм кінопоказу, представлені в додатку 2. Пріоритетні місткості кінозалів - 100-300 місць, відеозалів - 40-80 місць.

Орієнтовні  місткості закладів культурно-дозвільного призначення, вбудованих (вбудовано-прибудованих) у житлові будинки, визначаються нормами проектування житлових будівель.

У багатозальних кінотеатрах з традиційним посеансовим режимом роботи кінозалів і почерговим використанням загальних глядацьких приміщень, розрахункову місткість слід приймати: для 1 рівня комфорту - рівній місткості більшого залу; для 2 рівня комфорту - 0,8 від місткості більшого залу; для 3 рівня комфорту - 0,6 від місткості більшого залу.

 Приміщення комплексу для глядачів

До приміщень  глядацького комплексу відносяться: вхідна група та рекреаційні приміщення. Площі приміщень вхідної групи  в залежності від рівня комфорту установи слід приймати за таблицею 1.

Таблиця 1: Перелік приміщень вхідної групи

Найменування приміщення	Площа на 1 місце у глядацькій залі , м² при рівні комфорту			Зауваження
	1	2	3
Касовий вестибюль Вхідний вестибюль Розподільний вестибюль Гардероб Камера схову Бюро обслуговування Санітарні вузли	0,06 0,15 0,35 0,12 0,06 0,03 0,20	0,05 0,1 0,3 0,1 0,05 0,03 0,15	0,05 0,1 0,25 0,1 0,04 - 0,1	Допустиме об’єднання
				Дозволяється розміщати  біля гардеробу

 

Глибина гардеробної  від бар'єра до стіни рекомендується не більше 4 м; ширина проходу для  глядачів перед бар'єром не - менше 3 м; довжина фронту вбиральні стійки - не менше 1 пог / м на 25 чол.

Касові кабіни розміщуються на площі касового вестибюля. Площа кабіни касира визначається з  розрахунку не менше 5 м ² на одного касира. Кількість касових кабін  слід приймати з розрахунку одна кабіна - на 400 глядачів в клубах і кінотеатрах  і на 500 глядачів - в театрах. У  вестибюлі і вбиральні повинні  бути передбачені місця для людей, що супроводжують інвалідів, з розрахунку не менше 0,5 м ² на кожного інваліда.

Фойє можливо  об'єднувати з розподільним вестибюлем. Допускається перерозподіл їх площ. Для  відпочинку глядачів рекомендується додатково  передбачати при залах 1 та 2 рівнів комфорту зимовий сад або дворик. Фойє площею не менше 30 м2

Зали для  глядачів

Зали для  глядачів слід розміщувати по поверхах будівель, включаючи підземні, відповідно до п. 1.16. таблиці 4 СНиП РК 3.02-02-2001. Зорові зали за своїми характеристиками умовно діляться наступним чином: по місткості:

- Камерні  - до 80 місць;

- Малі - від  81 до 300 місць;

- Середні  - від 301 до 800 місць;

- Великі - від  801 до 1200 місць;