Феномен козацького бароко в архітектурі та образотворчому мистецтві

Феномен козацького бароко в архітектурі та образотворчому мистецтві.

Духовна культура українського народу досягла високого рівня в  період існування козацької держави (1648—1781 pp.). Запорозьке козацтво впродовж трьох століть визначало напрями  економічного, політичного і культурного розвитку України. Високорозвинута самобутня культура Січі домінувала тут у XVI —XVIII ст. і мала величезний вплив на національну самосвідомість українського народу.

Культура Запорозької Січі формувалась  у руслі українських генетичних джерел. В її основі містилися глибокі традиції українського народу. Водночас історичні особливості життя Січі позначилися і на її духовній культурі. Внаслідок чого сформувалась оригінальна, яскрава, різнобарвна самобутня культура, яка справила величезний вплив на розвиток культури всієї України.

Запорожці були професійними воїнами  й одним із головних завдань вважали  оборону церкви та віри. Звідси —  засвоєння чернечих звичаїв, традицій. Культ побратимства, товаришування  у свідомості козака був нерозривно пов'язаний із християнською ідеєю самопожертви заради ближнього.

Спосіб життя козацтва, постійне перебування в екстремальних  ситуаціях, бурхливі пригоди та події  сповнювали людську душу суперечливими  пристрастями і непримиренними бажаннями.

Духовна культура українського народу досягла високого рівня в період існування козацької держави (1648—1781 pp.). Запорозьке козацтво впродовж трьох століть визначало напрями економічного, політичного і культурного розвитку України. Високорозвинута самобутня культура Січі домінувала тут у XVI —XVIII ст. і мала величезний вплив на національну самосвідомість українського народу.

Культура Запорозької Січі формувалась  у руслі українських генетичних джерел. В її основі містилися глибокі  традиції українського народу. Водночас історичні особливості життя Січі позначилися і на її духовній культурі. Внаслідок чого сформувалась оригінальна, яскрава, різнобарвна самобутня культура, яка справила величезний вплив на розвиток культури всієї України.

Запорожці були професійними воїнами й одним із головних завдань вважали оборону церкви та віри. Звідси — засвоєння чернечих звичаїв, традицій. Культ побратимства, товаришування у свідомості козака був нерозривно пов'язаний із християнською ідеєю самопожертви заради ближнього.

Спосіб життя козацтва, постійне перебування в екстремальних ситуаціях, бурхливі пригоди та події сповнювали людську душу суперечливими пристрастями і непримиренними бажаннями.

Музична культура і театральне мистецтво культури українського бароко.

У XVIII ст. поряд з відомими раніше вертепом і шкільною драмою з'являються нові види та форми українського сценічного мистецтва, з-поміж яких провідне місце належало театру.

Значної популярності досягли драми  та інтермедії (короткі одноактні  вистави), які виконувалися між частинами шкільної драми.

В другій половині XVII — XVIII ст. подальшого розвитку досягнув ляльковий театр-вертеп. Вертепні вистави зазвичай супроводжували торги, ярмарки, свята. Популяризації  театру-вертепу в народі сприяли  мандрівні дяки — студенти Києво-Могилянської академії.

Подальший розвиток сценічного мистецтва  привів до виникнення нової форми  народного театру, в якому ярмаркові  вистави переносились до своєрідної конструкції приміщення-балагана.

На зразок театру російського дворянства у XVIII ст. українські магнати створили кріпацький театр. Першим постійним театром став Харківський, заснований у 1798 р. В його репертуарі були Д.Фонвізін, Вольтер та ін. Подібні професійні трупи виникли і в інших містах.

У другій половині XVII ст. виникли своєрідні професійні цехи музикантів. Об'єднані в цехи музиканти обслуговували різноманітні урочисті церемонії, військові походи, панські розваги, їхній репертуар складався з військових маршів, народної танцювальної та інструментальної музики.

Мелодії кантів — багатоголосих пісенних творів — слугували джерелом для розвитку культової музики. Особливо відчутним був їх вплив на хоровий жанр — партесний концерт.

В цей період працюють видатні українські композитори М.Дилецький, М.Березовський , А.Ведель та виконавці у цьому жанрі в Україні стали Олекса Лешковський, Клим Коновський, Василь Пікулинський, Іван Калейда та ін.

Отже, у складний період піднесення та падіння української державності, наполегливої боротьби народу за волю в українській культурі другої половини XVI — кінця XVIII ст. відображено кращі риси національного характеру, прагнення до свободи та соціальної справедливості. Гуманістична спрямованість, барокова піднесеність і величність духовної культури українського народу цього періоду засвідчує прагнення митців до формування та поширення загальнолюдських культурних цінностей як ідеалу взаємовідносин між людьми. Це особливо яскраво виявилося у період українського національно-культурного відродження кінця XVIII — початку XX ст.