Виробнича потужність підприємства

Способи ефективнішого  використання виробничих потужностей такі самі, як і використання основних фондів підприємства. Варто лише наголосити, що для докорінного поліпшення рівня використання наявних потужностей для переважної більшості підприємств потрібно якомога швидше подолати спад виробництва, стабілізувати й поступово нарощувати обсяги виробництва конкурентоспроможної продукції, яка користується попитом на вітчизняному та світовому ринках.

 

3. Системи та методи визначення потужності підприємства.

Сьогодні не існує загальноприйнятої  методики для визначення виробничої потужності підприємства. У різних галузях економіки застосовуються різні методи, за якими визначається виробнича потужність підприємств. Основні з них такі.

Метод ключового обладнання — найдавніший  метод оцінки виробничої потужності. Застосовується в тих галузях, у  переліку засобів праці яких є  ключове обладнання.

Ключове обладнання — це такий  вид обладнання, який становить обов'язкову частину машинного комплексу певного виробництва і на якому ґрунтуються потужності робочих машин на попередніх та наступних етапах виробництва. Прикладом може бути електростанція, де генератори електричного струму — обов'язкова та дорога частина обладнання електростанції. Потужність генераторів обчислюється в стандартизованих фізичних одиницях — кіловатах та кіловат-годинах, і тому незалежно від конструкції генераторів їхню потужність можна порівняти.

Метод ключового обладнання в деяких випадках можна використовувати і в будівництві. Одним із різновидів методу ключового обладнання є метод розрахунку виробничої потужності за ключовою дільницею. За цим методом виробнича потужність розраховується у такий спосіб. З переліку виробничих дільниць, з яких складається технологічна лінія виробництва, вибирається дільниця, котра визначає виконання виробничої програми в цілому. Як правило, це дільниця з найбільш дорогим, рідкісним і не взаємозамінним основним обладнанням.

Цей метод може бути успішно використаний для цілей перспективного планування, оскільки він дає змогу пов'язувати потреби та можливості їх задоволення в перспективі без ускладнень планувальних рішень.

Метод основних виробничих фондів. За цим методом виробнича потужність визначається на підставі даних максимальної потужності устаткування з максимальним терміном його роботи.

Проте оцінювання виробничої потужності за основними виробничими фондами  ускладнюється незбігом темпів динаміки основних виробничих фондів та величини виробничої потужності. Це пояснюється  деякими особливостями функції вартості в окремих галузях та в економіці загалом, а також тим, що зменшення вартості засобів виробництва можливе внаслідок принципово нових технічних рішень.

Таким чином, метод основних виробничих фондів доцільно застосовувати для  орієнтовних розрахунків через неточність результатів, що отримуються.

Економіко-математичні методи. Ця група методів розрахунку виробничої потужності наймолодша. Застосування економіко-матема-тичних методів дає  можливість виявити резерви використання засобів виробництва і визначити виробничу потужність у тих випадках, коли застосування інших методів не можливе з тих чи інших причин.

Уперше економіко-математичні методи стали застосовуватися для визначення виробничої потужності підприємств  у США. Одним із різновидів цих методів є розрахунок модифікованого індексу фондовіддачі, застосований відомим ученим Д. Кримером.

Суть методу модифікованого індексу  фондовіддачі полягає в такому. Для  кількох років визначається показник фондовіддачі як відношення продукції  у порівнянних цінах до залишкової величини основного капіталу. Потім визначається рік, в якому підприємство працювало з повним навантаженням. Добуток показника фондовіддачі в рік з повним навантаженням на залишкову вартість основного капіталу в незмінних цінах у наступному році визначає виробничу потужність в одиницях продукції в досліджуваному році. Ступінь використання виробничої потужності обчислюється як відношення фактичного обсягу продукції до виробничої потужності в одиницях продукції в досліджуваному році.

Аналізуючи цей метод, можна  помітити, що його надійність залежить від вибору базового року. Причому  Д. Кример виходить з припущення, що капіталомісткість не є постійною  величиною і перебуває під  впливом багатьох чинників, зокрема  принципово нових винаходів та відкриттів, рівня цін на обладнання тощо.

До числа економіко-математичних методів розрахунку виробничої потужності належить також метод моделювання, суть якого полягає у визначенні з допомогою багатофакторного регресивного аналізу формули для розрахунку величини виробничої потужності підприємства чи виробництва.

Цей метод об'єднує дві основні  методики. Сутність першої полягає  в тому, що з допомогою теоретичного аналізу відбираються фактори, які  впливають на величину формування виробничої потужності. Далі встановлюються форма та ступінь зв'язків між факторами та величиною виробничої потужності шляхом багатофакторного регресивного аналізу.

Друга методика розрахунку виробничої потужності ґрунтується на створенні  регресивної моделі не за значеннями величини потужності, а за обсягом продукції, що випускається, чи виконаних робіт. Така методика простіша, проте менш точна, ніж попередня. Вона може бути використана при перспективному плануванні для орієнтовної, приблизної оцінки ступеня впливу груп факторів на формування величини виробничої потужності.

Наведемо головні методичні  принципи розрахунку виробничої потужності підприємства.

1. Виробничу потужність визначають  за всією номенклатурою виготовленої  профільної продукції.

2. Виробнича потужність установлюється виходячи з потужності провідних цехів основного виробництва з урахуванням заходів щодо ліквідації вузьких місць та можливого внутрішньогосподарського кооперування.

3. При обчисленні виробничої  потужності підприємства враховується  потенційна продуктивність усього діючого і недіючого внаслідок несправності устаткування, а також устаткування, що зазнало ремонту та модернізації.

4. Виробнича потужність повинна  обчислюватись за технічними  або проектними нормами продуктивності  устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції із сировини з урахуванням застосування прогресивної технології.

5. Для розрахунків виробничої  потужності підприємства слід  брати максимально можливий річний  фонд часу роботи устаткування.

6. У найзагальнішому вигляді виробнича потужність провідного цеху, дільниці або групи однакового технологічного устаткування з виготовлення однорідної продукції (перероблення сировини) може бути визначена за однією з таких формул.

7. Поряд з провідними цехами  розраховують виробничу потужність решти ланок підприємства.

8. Визначення виробничої потужності  підприємства завершують складанням  балансу, що відбиває зміни  її величини протягом розрахункового  періоду і характеризує у кінцевому  підсумку так звану вихідну  потужність.

9. Середньорічна виробнича потужність  визначається як середньозважена  величина.

10. Резервну виробничу потужність  розраховують на основі необхідної  кількості резервних агрегатів  та обґрунтованих обсягів експериментально-дослідних  виробництв.

11. Виробнича програма визначається множенням виробничої потужності підприємства на коефіцієнт використання виробничої потужності. Останній розраховуються як відношення фактичної потужності підприємства до виробничої. Цей коефіцієнт не може бути більшим за одиницю. Проте чим він ближчий до одиниці, тим виробнича потужність використовується краще. Сьогодні на провідних підприємствах України, що успішно ведуть свою господарську діяльність, коефіцієнт використання виробничої потужності коливається в межах 0,7 — 0,8.

 

4. Динамічні показники виробничої потужності: вхідна, вихідна, середньорічна виробнича потужність. Баланс виробничої потужності підприємства.

Виділяють такі поняття, як виробнича  потужність на початок планового  періоду (вхідна), середньорічна потужність, потужність на кінець планового періоду (вихідна).

При визначенні вхідної виробничої потужності враховують:

- проведення заходів щодо ліквідації  “вузьких місць” упродовж планованого  року;

- збільшення кількості устаткування  чи заміна його на продуктивніше;

- перерозподіл робіт між окремими  групами устаткування і виробничими  підрозділами;

- можливість збільшення змінності  роботи устаткування і ланок,  які лімітують випуск продукції.

Вихідну потужність підприємства визначають з урахуванням:

- намічених при визначенні вхідної потужності заходів щодо ліквідації “вузьких місць”;

- введення в дію нових потужностей,  у тому числі за рахунок  розширення, реконструкції, модернізації, автоматизації, а також за рахунок  здійснення заходів щодо підвищення  ефективності виробництва.

Частина цих заходів обумовлена стратегічним планом розвитку підприємства на рівні тактичних завдань, іншу частину передбачають при розробці поточних планів, відповідно до змін умов функціонування підприємства чи організації.

Середньорічну потужність і вартість визначають з урахуванням планової суми амортизації, фондовіддачі, плати за основні фонди, рентабельності.

При визначенні виробничої потужності враховують збільшення кількості обладнання або заміна його на більш потужне; введення в дію нових потужностей за рахунок реконструкції, модернізації, а також за рахунок проведення заходів щодо підвищення ефективності виробництва; перерозподіл робіт між окремими виробничими підрозділами; можлива збільшення змінності роботи обладнання або дільниць тощо.

При розрахунку виробничої потужності часто використовують натуральні показники, однак вони не завжди дозволяють порівняти  і проаналізувати виробництво виробів  по складності, трудомісткості та економічності. Тому крім натуральних показників використовують також вартісні та показники, що відображають трудомісткість продукції.

Середньорічна потужність підприємства (Мп) обчислюється як середньозважена  величина, додаванням до вхідної потужності середньорічного приросту і відніманням середньорічного вибуття потужностей за формулою:

де Мвп - вхідна виробнича потужність, од.;

Мі - приріст (+) або вибуття (-) виробничих потужностей в і- му місяці, од.

При цьому вихідна потужність на кінець планового періоду (Мвп) дорівнює:

 

5. Фактори впливу на ефективність використання виробничої потужності підприємства та резерви її зростання. Взаємозв'язок виробничої потужності та пропускної спроможності підприємства.

Показниками ефективності використання виробничої потужності є:

- коефіцієнт освоєння проектної  потужності;

- коефіцієнт використання фактично  досягнутої потужності.

Головною ознакою підвищення рівня  ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей  підприємства є зростання обсягів  виробництва продукції.

Є два напрямки поліпшення використання виробничих потужностей.

Перше - збільшення екстенсивного  навантаження: скорочення простоїв устаткування і машин, підвищення змінності їх роботи, зниження питомої ваги непрацюючих  машин і устаткування та ін

Друге - підвищення інтенсивного навантаження: технічне вдосконалення обладнання, підвищення якості вихідної сировини і матеріалів; впровадження нових технологій, використання прогресивних форм організації виробництва праці.

При цьому необхідно враховувати  дві важливі обставини. Перше - використання факторів екстенсивного характеру не вимагає капіталовкладень, хоча має обмеження у вигляді календарного фонду часу. Друге - використання факторів інтенсивного характеру вимагає значних капіталовкладень і практично не має обмежень щодо тимчасового фактору.

Збільшення виробничої потужності можливо за рахунок :

- введення в дію нових і  розширення діючих цехів;

- реконструкції;

- технічного переозброєння виробництва;

- організаційно -технічних заходів,  з них:

- збільшення годин роботи обладнання;

- зміна номенклатури продукції або зменшення трудомісткості;

- використання технологічного  обладнання на умовах лізингу  з поверненням в терміни, встановлені  лізинговими угодою.