Організація і методика аналізу конкурентоспроможності продукції

 

Вступ

Виробництво – найважливіша складова економіки будь-якої країни, яка  дозволяє забезпечити його економічну й політичну безпеку. Ринкова  економіка передбачає, що головною рушійною силою розвитку підприємства є конкуренція. Конкурентоспроможність, у свою чергу, ґрунтується на ефективності діяльності підприємства. Ці два поняття  є взаємозалежними.

Кожне підприємство в ході своєї  діяльності є учасником конкурентної боротьби за споживача, і одним з  важливих елементів для підприємства є визначення механізму забезпечення конкурентоспроможності, розробки стратегії  діяльності підприємства. Це і є  його основною метою господарювання. Можливість подальшого виживання підприємства в умовах постійної конкурентної боротьби залежить від рівня його конкурентоспроможності. Конкуренція  є важливим елементом ринкового  механізму, без неї ринкові відносини  неможливі.

Дослідження конкуренції передбачає виявлення основних чинників, які  визначають конкурентоспроможність підприємства на ринку і ступінь застосування інструментів маркетингових досліджень. З урахуванням результатів дослідження  конкурентоспроможності розробляється  стратегія, спрямована на конкурентне  протистояння одного чи декількох підприємств  на ринку.

Розв’язання проблеми підвищення рівня  конкурентоспроможності продукції  підприємств безперечно вимагає  вирішення комплексу техніко-організаційних питань.

Актуальність розгляду теми «Організація і методика аналізу  конкурентоспроможності продукції» буде незмінною, поки на ринку товарів  і послуг будуть фігурувати різні  фірми-виробники, що борються за увагу  споживача до свого товару, яка, по суті, є основою їх успішності, зростання  і процвітання. Як взаємозв'язане  явище, сильні компанії, що розвиваються, стають постачальниками кращих, більш  дешевих товарів і послуг, при  відрізняючому їх роботу високому рівні сервісу і уваги до бажань і потреб клієнтів. Проте чи так все просто і чи завжди споживач в змозі грамотно проаналізувати весь спектр виставлених на ринкові торги благ цивілізації, ми спробуємо розібратися в даній  роботі, ретельно зваживши і проаналізувавши всі складові конкурентоспроможності продукції.

В ринковій економіці конкурентоспроможність є вирішальним чинником комерційного успіху товару. Це багатоаспектне поняття, що означає і відповідність товару умовам ринку, і вимогам споживачів, і різним умовам його реалізації, і  рівня витрат споживача за період експлуатації.

Метою даної роботи і є:

• Визначення безпосередньо поняття конкурентоспроможності продукції.
• Визначення і аналіз тих чинників, за рахунок яких формується конкурентоспроможність товару.
• Виявлення можливих шляхів підвищення конкурентоспроможності товару.

Необхідно відзначити, що розгляду проблем забезпечення конкурентоспроможності присвячено достатньо велику кількість  досліджень і літературних публікацій. Ми в даній роботі розглянемо організацію  і методику аналізу конкурентоспроможності продукції.

 

1. Поняття конкурентоспроможності продукції.

 

Продукція - головний об'єкт на ринку. Вона має цінову вартість і споживну вартість (або цінність), володіє певною якістю, технічним рівнем і надійністю, що задається споживачами корисністю, показниками ефективності у виробництві і споживанні, іншими вельми важливими характеристиками. Продукція - точний індикатор економічної сили і активності виробника. Дієвість чинників, визначальних позиції виробника, перевіряються в процесі конкурентного суперництва продукції в умовах розвинутого ринкового механізму, що дозволяє виявити відмінності даної продукції від товару-конкурента як по ступеню відповідності конкретної суспільної потреби, так і по витратах на її задоволення. Для цього продукція повинна володіти певною конкурентоспроможністю.

Крім вимог до продукції, що висуваються споживачами, існують і вимоги, загальні для всієї продукції, обов'язкові до виконання. Це нормативні параметри, які встановлюються: діючими міжнародними і регіональними стандартами; національними зарубіжними і вітчизняними стандартами, нормативними актами, технічними регламентами країни-експортера і країни-імпортера, що встановлюють вимоги до продукції, що ввозиться в країну; стандартами підприємств-виробників даної продукції; патентною документацією. Наприклад, електричні прилади повинні працювати при напрузі, яка подається в мережу, і відповідати вимогам пожежної безпеки і вибухобезпечності, а їх конструкція визначається умовами процесу, що проводиться. Якщо хоча б одна з вимог не буде виконана, то товар не може бути виведений на ринок.

Конкурентоспроможність  продукції - це такий рівень її економічних, технічних і експлуатаційних параметрів, який дозволяє витримати суперництво (конкуренцію) з іншими аналогічними товарами на ринку. Крім того, конкурентоспроможність - порівняльна характеристика продукції, що містить комплексну оцінку всієї сукупності виробничих, комерційних, організаційних і економічних показників щодо виявлених вимог ринку (або його певного сегмента) і щодо властивостей іншої продукції. Розглянемо окремо всі показники конкурентоспроможності продукції.

Технічні показники продукції визначаються оцінкою відповідності її технічного рівня, якості і надійності сучасним вимогам, які висуваються споживачами на ринку. Ці вимоги найбільш повно відображають їх суспільні і індивідуальні потреби при досягнутому (прогнозованому) рівні соціально-економічного розвитку і науково-технічного прогресу як у нас в країні, так і за рубежем.

Конкурентоспроможність — більш високе в порівнянні з товарами-замінниками співвідношення сукупності якісних характеристик продукції і витрат на її придбання і споживання при їх відповідності вимогам ринку або його певного сегмента. Інакше: конкурентоздатною вважається продукція, в якої сукупний корисний ефект на одиницю витрат вище, ніж в інших, і при цьому величина жодного з критеріїв не являється неприйнятною для споживача.

Продукція з низькою якістю може бути конкурентоздатною при відповідній ціні, але за відсутності якої-небудь властивості вона втратить привабливість взагалі. Наприклад, відсутність клавіатури в комп’ютера практично неможливо компенсувати зниженням ціни.

При оцінці конкурентоспроможності товару необхідно враховувати два аспекти, які впливають на вибір товару покупцем. Перший – це корисний ефект, що його отримує споживач, купуючи товар, який має дві складові: якість + сервіс. Другий – витрати, пов’язані з придбанням та експлуатацією товару. Що більший корисний ефект і менші витрати, то привабливішим для споживача, конкурентоспроможнішим є товар. Тобто, умовою конкурентоспроможності товару є максимізація питомого споживчого ефекту (питомого корисного ефекту). За даних умов загальний показник конкурентоспроможності товару можна визначити за формулою:

 

 

Конкурентоспроможність  продукції — поняття складне й інтегральне, оскільки охоплює не лише економічні та технічні, а й технологічні показники. Її оцінюють залежно від того, є товар кінцевим продуктом, призначеним для задоволення певних потреб (індивідуальних або суспільних), чи засобом виробництва інших товарів. У першому випадку порівняння й оцінювання здійснює споживач, який купує певний товар за певну ціну. У другому випадку завдання можна поділити на дві частини: визначення потреб і вибір альтернативних способів їх задоволення. 
Алгоритм визначення наведено на схемі 1.

Конкурентоспроможність завжди визначається в порівнянні з іншими товарами, а також на підставі рівня задоволення  потреб потенційних споживачів. Рівень конкурентоспроможності оцінюють за допомогою  системи одиничних, групових та інтегральних показників.

Рис. 1. Алгоритм оцінювання конкурентоспроможності товару

 

2. Методики визначення конкурентоспроможності продукції.

 

В ході досліджень конкурентоспроможності продукції, що проводяться за участю кваліфікованих експертів, можуть розглядатися відразу декілька елементів даної  економічної категорії або один з них. Основними складовими є:

Якість. Враховується престижність і презентабельність продукції, її споживчі властивості. Не на останньому місці знаходиться оцінка практичної користі для покупців, яка полягає у виявленні додаткових можливостей, зручностей і труднощів в період експлуатації. Основними критеріями оцінки в даному випадку є: надійність, функціональність, практичність, непримхливість у використанні (для механізмів – в обслуговуванні).

Ціна. В даному випадку оцінка конкурентоспроможності товару передбачає співвідношення вартості з першим елементом – якістю. Аналогічні товари конкурентів порівнюються по рівню цін. Враховується зміна цін залежно від попиту. Даний елемент передбачає і дослідження ефективності спеціальних пропозицій (знижки, розпродажі і тому подібне), умов оплати товарів (можливість використання споживчого або іншого кредиту, розстрочки).

Сервіс, збут і реклама. Оцінюється зручність обслуговування споживачів, а також досконалість системи збуту. Важливим моментом є дослідження ефективності рекламних компаній. В більшості випадків покупців не влаштовує не якість продукції, а низький рівень обслуговування.

Отже, загальна емпірична  формула конкурентоспроможності товару має вигляд:

конкурентоспроможність = якість + ціна + обслуговування

Рівень конкурентоспроможності оцінюють за допомогою системи одиничних, групових та інтегральних показників.

Одиничні показники відображають відсоткове відношення рівня будь-якого технічного або економічного параметра до величини того самого параметра виробу-конкурента:

,

де q — одиничний параметричний показник;

Р — величина параметра виробу, що досліджується;

Р₁₀₀ — величина параметра виробу, взятого за зразок (який задовольняє потребу на 100 %).

Груповий показник (G) об’єднує одиничні показники (qi) однорідної групи параметрів (технічних, економічних, естетичних) за допомогою вагових коефіцієнтів (ai), визначених експертним способом:

 

 

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару щодо товару-зразка — це числова  характеристика конкурентоспроможних товарів, що є відношенням групового  показника за технічними параметрами  до групового показника за економічними параметрами:

 

,

 

де Інп, Ітеп — груповий показник за параметрами відповідно нормативними та техніко-економічними;

Іцс — груповий показник ціни споживання.

Якщо К < 1, пропонований товар поступається товару-зразку; при К > 1, товар має вищу конкурентоспроможність.

Якщо метою оцінювання конкурентоспроможності товару є прийняття  рішення щодо виведення його на ринок, прогнозована оцінка конкурентоспроможності товару така:

K= 1,6 і більше — дуже  перспективне;

К = 1,40-1,59 — перспективне;

К = 1,20-1,39 — малоперспективне;

К = 1,00-1,19 — неперспективне.

Конкурентоспроможність  товару характеризується технічними, комерційними, організаційними та економічними параметрами. Кожна характеристика (одиничний показник якості товару) вимірюється у певній (специфічній) одиниці, а тому здебільшого показники  непорівнянні між собою. Наприклад, колір автомобіля не можна порівнювати  із силуетом, максимальною швидкістю  чи часом гальмування. Проте автомобіль марки "Volkswagen" привабливіший, ніж "Жигулі", за сукупністю показників. А це можна з'ясувати, сформувавши комплексні показники якості й порівнявши їх. Як правило, показники якості засобів виробництва пов'язані з якістю продукту, що виробляється. За наявності такого зв'язку питання про порівняльну оцінку переходить зі сфери засобів виробництва у сферу споживчих товарів.

Обираючи альтернативні  способи задоволення потреб, необхідно  дотримуватись єдності мети. Єдність  мети є основою порівняння й оцінювання. Певна річ, вантажі можна перевозити вантажівкою і високої, і низької  якості. Єдність мети як основи порівняння сприяє принциповому поділу показників якості. Розрізняють так звані  класифікаційні показники. Наприклад, якщо одна з двох вантажівок не придатна для перевезення певних вантажів через їх габарити, порівняти ці вантажівки неможливо, і тоді маємо  не варіанти одного об'єкта, а два  різних об'єкти, що не можуть замінити один одного.

Розглянемо  показники, що відіграють роль обмежень:

Показники безпеки товару для життя, здоров'я і майна  людей. Товари, що не відповідають цим  обмеженням, не підлягають реалізації, їх якість оцінювати не потрібно. Отже, не можна порівнювати кількість  нещасних випадків у процесі виробництва  з технологічними можливостями устаткування. Але завдання можна сформулювати інакше: які засоби виробництва доцільно вибирати для того, щоб досягти встановленого рівня безпеки.

Показники, що забезпечують екологічність товару.

• класифікаційні — визначають належність виробу до певного виду, класу, типу продукції;
• конструктивні — характеризують конструкторсько-технологічні рішення;
• нормативні — відповідають міжнародним стандартам, нормам, правилам;
• ергономічні (гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психологічні) — засвідчують відповідність товару властивостям людського організму та психіки;
• естетичні — характеризують єдність змісту й форми предмета.