Неформальні процедури відбору та оцінки проектів

Неформальні процедури відбору  та оцінки проектів

Будь-який проект характеризується кількома видами показників, пов’язаних з оцінкою його ефективності. Як правило, ці показники характеризують величину чистої теперішньої вартості, внутрішньої норми дохідністі, періоду окупності капіталовкладення. Деякі показники доповнюють один одний, інші ж (наприклад, інтегральні показники) практично незалежні.

Нерідко для відбору варіантів  проекту та прийняття рішення  про його здійснюваність необхідно користуватися неформальними процедурами для врахування значень усіх факторів та взаємозв’язків, що дозволяють зробити висновок про доцільність реалізації проекту.

При виборі проекту фірмою-інвестором повинна бути визначена своя система пріоритетів.

Система пріоритетів може включати такі можливі варіанти:

• суспільна значущість проекту;
• вплив на імідж компанії-інвестора;
• відповідність меті інвестора;
• ринковий потенціал продукту, що створюється;
• відповідність фінансовим та організаційним можливостям інвестора;
• екологічність та безпечність проекту;
• рівень ризику;
• відповідність нормативно-правового середовища реалізації проекту.

На першому етапі в  основному використовуються експертно-аналітичні методи: побудова дерева цілей (яке є розвитком відповідних завдань цільового критеріального комплексу), дерева проблем, аналіз достатності існуючих організаційних структур. На другому етапі проводиться формування попередніх програм реалізації проблеми в цілому або її збільшених складових.

На попередній стадії, як правило, оцінюють верхню межу можливих витрат, яка надалі могла б бути орієнтиром для відповідних критеріїв  оцінки проектів і розробок.

При формуванні інвестиційних  програм критеріями якості можуть бути: повнота реалізації заходів, що входять  у програму, комплексність, оперативність, рівень наукомісткості, міра керованості або надійності, доступність ресурсів, зв’язок із суміжними галузями економіки, вдосконалення інфраструктури, підтримка зайнятості та потенційних інвесторів, можливість наступної диверсифікації.

Для реалізації програми можуть створюватися організаційно-інституційні структури, завданням яких є акумулювання ресурсів, створення мотиваційного  середовища для потенційних учасників  робіт, об’єднання зусиль виробничих та науково-технічних ланок, організація  управління роботами.

В окремих випадках відбір проектів може здійснюватися на конкурсній основі. Конкурс проектів передбачає:

• розроблення умов конкурсу;
• створення конкурсних рад та експертних груп;
• уточнення системи критеріїв;
• систематизацію поповнення та уточнення бази даних щодо перспективних проектів та розробок;
• проведення конкурсів;
• аналіз повноти охоплення проблем переможцями конкурсу та розроблення вимог до додаткових розробок.

Процедура відбору проекту  ґрунтується на тих засадах, що держава:

• може здійснювати функції посередника та організатора інвестиційної діяльності, створювати відповідну інфраструктуру;
• надавати інвесторам пряму та непряму підтримку, якщо це відповідає її інтересам, або брати участь у спільній підприємницькій діяльності;
• може виступати як основоположник нових організаційних форм інноваційної та інвестиційної політики, а також ініціатор створення спеціальних інвестиційних фондів для концентрації коштів різних джерел з метою реалізації пріоритетних для держави проектів.

При формуванні списку проектів, що підлягають підтримці, участі або  прямому фінансуванню, слід враховувати, якої групи проектів вони стосуються. Це пов’язано в першу чергу  з мірою підтримки державою різних проектів. Отже, розрізняють:

• проекти, призначені для реалізації попередньо розроблених і затверджених державних програм, тобто тих, що формуються під заздалегідь задані строк і результат;
• проекти, орієнтовані на реалізацію пріоритетного для держави виробничого чи науково-технічного напряму;
• ініціативні проекти поза рамками пріоритетних напрямів.

Рішення про структуру  розподілу коштів приймаються на підставі пріоритетів, зазначених в  інвестиційній програмі на поточний рік, затвердженій урядом.

На попередній стадії відбору  проектів необхідно враховувати  їх корисність для держави. В інвестиційних  програмах не конкретизуються суб’єкти реалізації ні в державній, ні у науково-технічній  сферах, вони містять лише попередню  інформацію про них. Тому дана стадія складається з двох етапів: визначення пріоритетних напрямів і формування принципових програм реалізації проблеми в цілому.

На першому етапі здійснюють структуризацію пріоритетних напрямів, яка включає системний аналіз проблеми їх реалізації, виявляє її складові та оцінює можливості вирішення  проблем, що виникають. У рамках конкурсного відбору не можна обмежуватися одним, навіть інтегральним формальним критерієм. Це стосується не тільки пріоритетних для держави, але й усіх інших проектів. Проекти, що претендують на пріоритетність, повинні аналізуватися на базі багатосторонньої експертної оцінки. Рішення повинно прийматися з урахуванням багатьох різноманітних, часто суперечливих характеристик проекту та його учасників, що мають кількісний або якісний характер. Частина цих характеристик стосується економічних, екологічних і соціальних наслідків реалізації проекту і економіки, регіону, галузі.

На другому етапі описуються різноманітні ризики, пов’язані з  процесом реалізації проекту.

Критерії відбору інвестиційних  проектів умовно поділяються на такі:

• цільові критерії;
• зовнішні та екологічні критерії;
• критерії реципієнта, що здійснює проект;
• критерії науково-технічної перспективності;
• комерційні критерії;
• виробничі критерії;
• ринкові критерії;
• критерії регіональних особливостей реалізації проекту.

Крім того, до неформальних критеріїв оцінки та відбору інвестиційних  проектів відносять: 1)рейтинг країни на основі оцінки інвестиційного клімату; 2)рівень здібностей управлінського персоналу  до реалізації проекту; 3)рівень розвитку інфраструктури , що забезпечує реалізацію проекту (транспорт, зв'язок, готельний  сервіс). 

Перша група критеріїв  визначає напрям інвестицій, що мають  бути підтримані державою, інші стосуються конкретного проекту. Критерії кожної з груп поділяються на обов’язкові  та оцінні.

Невідповідність обов’язковим критеріям супроводжується відмовою від участі в проекті.

Процедура оцінки критеріїв  вимагає визначення величини цього  критерію як для всього проекту, так  і для окремих його учасників. У разі визначення цільових критеріїв  необхідно пов’язати їх з соціально-економічною  ситуацією в країні, регіоні та виявити можливі пріоритети розвитку. Критерії цільового відбору використовують лише на стадії відбору пріоритетних напрямів інвестування.

Відбір проектів проводиться  після виконання двох обов’язкових процедур – визначення переліку пріоритетних напрямів та формування програм реалізації пріоритетів.

При виборі проектів насамперед перевіряють обов’язкові критерії. Якщо всі вони виконуються, то можливим стає подальший аналіз проекту. Кожному  з використаних критеріїв експерт  дає оцінку, наприклад, за трибальною шкалою – «низька», або «1», «середня», або «2», «висока», або «3». У разі існування узагальнюючих критеріїв  частина критеріїв групи може бути замінена узагальнювальним (інтегральним) критерієм.

Для всіх груп критеріїв, крім комерційних, визначаються середній бал і критерій прохідного балу.

Для проектів, що проходять  за некомерційними критеріями, розраховуються показники ефекту або ефективності (для кожного з учасників проекту  і за їх вибором). Крім того, розгляду підлягають необхідність залучення  капіталу третіх осіб і міра фінансового  ризику в рамках проекту. Проекти  з високим фінансовим ризиком  можуть розглядатися лише для пріоритетних напрямів інвестування за умови високого (понад 2,5) середнього балу за некомерційними критеріями. Оцінка необхідності залучення  капіталу третіх осіб використовується для прийняття рішення про  залучення позичкових коштів, розширення числа учасників або про акціонування проекту.

Міра зниження допустимого рівня ефективності при підвищенні рангу пріоритетності напряму може визначатися конкурсною комісією за рекомендаціями експертів.

Проекти, що реалізують пріоритети вищого рангу, можуть прийматися і при  від’ємній нормі доходу. Проте  і в цьому випадку перевага у конкурсі може віддаватися проекту  з максимальною ефективністю.