Фінансовий стан підприємства

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………......5

РОЗДІЛ.1.ХАРАКТЕРИСТИКА.ФІНАНСОВОГО.СТАНУ.ПІДПРИЄМСТВА…………………………………………………………….......................................6

РОЗДІЛ 2. РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ……………......13

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА……….....17

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….......21

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….......22

ДОДАТКИ……………………………………………………………………......23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

  

      В ринкових умовах причиною виживання та основою стабільного стану підприємства є його фінансова стійкість. Вона відображає такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно користуючись грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперебійний процес виробництва та реалізації продукції, а також витрати по його розширенню та оновленню.

      Метою даної роботи є ознайомлення та вивчення фінансового стану підприємства,його позитивних та негативних факторів,а також показників визначення.

     Тому треба звернути увагу на доцільне використання фінансів підприємства та його фінансову діяльність. Цей фактор дуже впливає на фінансовий.стан.підприємства.  
      Визначення фінансового стану підприємства дозволить власникам, керівникам, партнерам по бізнесу, банкам зробити висновок про надійність, стабільність даного підприємства, ефективність використання  ним фінансових ресурсів, а також спрогнозувати фінансові результати його діяльності.  
      Фінансовий стан підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями. Ці фактори дозволяють визначити недоліки у діяльності підприємства і шляхи їх подалання. Комплексний і систематичний підхід до фінансового стану підприємства дасть можливість підприємству розвиватись у.довгостроковій.перспективі. 

      Інформаційні системи і технології дають можливість оптимізувати і  
раціоналізувати управлінські функції за рахунок застосування сучасних  
засобів отримання, опрацювання та передавання інформації. 

 

РОЗДІЛ 1.Теоретичні відомості

 

 

      Фінансовий стан підприємства – це показник його фінансової конкурентоспроможності щодо виконання своїх зобов’язань.

      Стійкий фінансовий  стан підприємства формується  в процесі всієї виробничої, комерційної  та фінансової діяльності. Тому об’єктивна оцінка фінансового стану може здійснюватися лише за допомогою системи показників, що детально та всебічно характеризують господарську діяльність підприємства.

      Показники оцінки  фінансового стану мають бути  такими, щоб усі ті, хто пов’язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність встановлення або продовження з ним відносин.

      Особливе значення має об’єктивна фінансова оцінка підприємства для його власників, оскільки жоден власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку, які можна виявити тільки на підставі своєчасної оцінки фінансового стану суб’єкта господарювання.

     Показниками та факторами доброго фінансового стану підприємства є: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів.

      Показники та фактори незадовільного фінансового стану є: неефективне розміщення коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві.

      Баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи та пасиви (зобов’язання та власний капітал), які ним контролюються.

      Активи підприємства (ліва сторона балансу) – це все наявне майно разом з борговими правами. При цьому вони згруповані за господарським призначенням і розташовані згори донизу за правилом зростаючої ліквідності. Перший розділ – необоротні активи, інші– поточні, тобто ті, що обертаються скоріше. При цьому чим нижче розташований рядок, тим вища ліквідність відображених там активів.

      Пасиви (права сторона балансу) – це джерела утворення активів, тобто кошти власні та позикові. У свою чергу позикові кошти поділяються на фінансові зобов’язання (кредити), які можуть бути довгостроковими і поточними, та ті кошти, що ніхто насправді не мав на меті позичати підприємству, вони утворюються поточною господарською діяльністю (кредиторська заборгованість). Серед останніх є ще так звані стійкі пасиви: заборгованість по оплаті праці, перед бюджетом, органами соціального страхування та позабюджетними фондами. Крім того, пасиви підприємства за балансом діляться на власний капітал і зобов’язання.

        Для оцінки фінансового стану підприємства за його балансом вивчають наступні показники:

1.Коефіцієнт абсолютної  ліквідності (коефіцієнт строковості) розраховується як співвідношення грошових коштів та цінних паперів, що швидко реалізуються (ІІІ розділ активу) та короткострокової заборгованості (підсумок ІІІ розділу пасиву). Він показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на дату складання балансу або іншу конкретну дату.

2.Загальний коефіцієнт  ліквідності (коефіцієнт покриття) являє собою відношення всіх поточних активів (підсумок ІІ розділу + підсумок ІІІ розділу активу) до короткострокових пасивів (підсумок ІІІ розділу пасиву). Він дозволяє встановити, в якої кратності поточні активи покривають короткострокові зобов’язання. В загальному випадку нормальним вважається значення цього показника, що знаходиться в межах від 2 до 3. Якщо відношення поточних активів і короткострокових зобов’язань нижче, чим 1:1, то можна казати про високий фінансовий ризик.

3. Коефіцієнт зносу основних засобів відображає рівень зносу основних засобів і визначається як відношення суми зносу основних засобів до балансової вартості основних засобів.

4. Коефіцієнт швидкої ліквідності – відношення найліквідніших активів до суми короткотермінових зобов'язань. Коефіцієнт швидкої ліквідності характеризує платоспроможність підприємства.

5. Чистий оборотний  капітал — найважливіший показник діяльності підприємства, необхідний для визначення його фінансової стійкості. Оптимальна сума чистого оборотного капіталу залежить від потреб кожного підприємства і масштабів діяльності, а також від періоду оборотності дебіторської заборгованості, запасів, умов отримання кредитів і позик. Визначають як різницю між оборотними активами підприємства та короткостроковими зобов’язаннями (короткостроковими позиковим капіталом).

6. Коефіцієнт власності (автономії) визначають відношенням власного капіталу (власного майна) (рядок 380) до загальної суми майна підприємства (рядок 280). Цей показник свідчить про питому вагу коштів власного капіталу у активах і має важливе значення для інвесторів та кредиторів. Нормативне значення цього показника більше 0,7, а за визначенням окремих економістів – не менше 0,5.

7. Коефіцієнт фінансування характеризує обсяг залучених позикових коштів на одиницю власних коштів. Розраховується цей показник як співвідношення позикових і власних коштів підприємства. Зростання цього показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості.

8.  Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними оборотними активами визначають як відношення власних оборотних активів (рядок 260 – рядок 620) до загальної суми оборотних активів (рядок 260).

9. Коефіцієнт мобільності (маневреності) власних коштів визначають як частку від ділення власних оборотних активів (розрахункова величина, рядок 260 – рядок 620) до загальної величини власних коштів (власного капіталу) (рядок 380). Нормативне значення цього показника 0,2–0,5. Верхня межа показника характеризує великі можливості підприємства для фінансової маневреності.

10. Коефіцієнт оборотності активів — відображена швидкість обороту сукупного капіталу, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції припадає на одну грошову одиницю активів:

11. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості – характеризує залучені кошти, які підлягають поверненню.

12. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (ДЗ) визначає швидкість перетворення дебіторської заборгованості в грошові кошти протягом звітного періоду. Він розраховується як відношення чистого доходу від реалізації до середньої суми дебіторської заборгованості. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості по суті є результатом, який підприємство отримує від розміщення капіталу в дебіторські рахунки. Чим вища оборотність ДЗ (вища за середньогалузевий показник), тим краще для суб’єкта господарювання. Як правило, цей показник прийнято порівнювати з коефіцієнтом оборотності кредиторської заборгованості. Такий підхід дає змогу порівняти умови комерційного кредитування, якими підприємство користується у інших суб’єктів господарювання, з тими умовами кредитування, які підприємство надає іншим підприємствам.

13. Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів (ТМЗ) відображає швидкість, з якою ТМЗ обертаються протягом звітного періоду. Чим вищий цей показник (вищий середньогалузевого показника), тим менше часу продукція підприємства перебуває в складі ТМЗ і, таким чином, тим вищий дохід, який може отримати підприємство від коштів, інвестованих в запаси підприємства. Він розраховується діленням чистого доходу від реалізації на середню вартість запасів.

14. Фондовіддача основних засобів характеризує ефективність використання основних засобів, відображає суму чистого доходу (виручки) від реалізації на одну гривню основних засобів.

15. Коефіцієнт  оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і характеризує ефективність використання власного капіталу підприємства.

16. Коефіцієнт  рентабельності активів(економічна  рентабельність) характеризує – рівень прибутку, що створюється всіма активами підприємства, які перебувають у його використанні згідно з балансом. Даний показник розраховується за формулою :

Кра= Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування/ Валюта балансу ;

17. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (фінансова рентабельність) характеризує рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного в дане підприємство, тому найбільший інтерес представляє для наявних і потенційних власників й акціонерів й є одним з основних показників інвестиційної привабливості підприємства, тому що його рівень показує верхню межу дивідендних виплат.

Крвк= Чистий прибуток/ Власний капітал ;

18. Коефіцієнт рентабельності діяльності розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) . Збільшення цього показника свідчить про зростання ефективності господарської діяльності підприємства, а зменшення навпаки.

19. Коефіцієнт рентабельності  продукції розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) до витрат на її виробництво і збут і характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності.

 Стійкий фінансовий стан підприємства формується за умови його ефективної господарської діяльності. Тому оцінка фінансового стану повинна здійснюватись не через один, нехай найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й всебічно характеризують надійність підприємства як партнера у господарському відношенні з постачальниками, покупцями, найманими працівниками, власниками, державою та іншими особами.

      Оцінку економічної  привабливості підприємства для  партнерів, що завжди мають можливість  вибору між багатьма суб’єктами  господарювання, спроможними задовольнити  один і той же економічний  інтерес, ми пропонуємо здійснювати за наступною схемою розрахунків Оцінити фінансовий стан підприємства за кожним показником можна таким чином:

Достатньо позитивно – фактичний рівень показника перевищує норматив, а звітний показник (в порівнянні з минулим періодом) має тенденцію до подальшого покращення.

Достатньо негативно – фактичний рівень показника перевищує норматив, а звітний показник (в порівнянні з минулим періодом) має тенденцію до подальшого погіршення.

Недостатньо позитивно – фактичний рівень показника нижчий за норматив, а звітний показник (в порівнянні з минулим періодом) має тенденцію до подальшого покращення.

Недостатньо негативно – фактичний рівень показника нижчий за норматив, а звітний показник (в порівнянні з минулим періодом) має тенденцію до подальшого погіршення.