Аналіз фінансових коефіцієнтів та показників

 

3. Сутність фінансової стійкості

Фінансова стійкість підприємства - це здатність суб'єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів у мінливому внутрішньому і зовнішньому середовищі, що гарантує його платоспроможність та інвестиційну привабливість у довгостроковій перспективі в межах допустимого ризику.

На фінансову стійкість  впливає велика кількість факторів. Їх прийнято поділяти на внутрішні та зовнішні [19, c. 118].

Основними внутрішніми факторами  є:

• склад і структура продукції, що випускається;
• рівень витрат виробництва;
• склад і структура активів, та вірний вибір стратегії управління ними;
• величина позикових коштів у майні підприємства, тощо.

Основними зовнішніми факторами  є:

• економічні умови господарювання;
• пануюча в суспільстві техніка та технологія;
• платоспроможний попит, тобто рівень доходів споживачів;
• податкова політика держави;
• кредитна політика тощо.

Залежно від впливу факторів можна виділити такі види стійкості підприємства [10, c. 293].

Внутрішня стійкість - це загальний фінансовий стан підприємства, при якому забезпечується високий результат його функціонування. Для цього необхідно дотримуватися принципу активного регулювання на зміни, які відбуваються у внутрішньому та зовнішньому середовищах.

Загальна стійкість зумовлюється грошовими потоками, які забезпечують постійне перевищення надходження доходів над їхніми витратами.

Фінансова стійкість досягається постійним перевищенням доходів над витратами забезпечуючи, вільне маневрування коштів підприємства і безперебійний процес виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг).

Фінансова стійкість підприємства залежить від забезпеченості її засобами витрат та джерел формування оборотних активів. Вартість засобів і витрат (ЗВ) відображається у другому розділі активу балансу, шляхом додавання даних за такими рядками [11, c. 112]:

                                     ЗВ = р. 100 + р. 110 + р. 120 + р. 130 + р. 140               (1.7)

Для характеристики джерел формування матеріальних оборотних  активів (запасів і витрат) використовується кілька показників, які характеризують види джерел:

1. Наявність власних оборотних коштів

                                                 К _вок = р.380 ф.1 – р. 080 ф.1                               (1.8)

2. Наявність власного капіталу і довгострокових зобов’язань

                                     К _вк.д.з = р. 380 ф.1 + р. 480 ф.1 – р. 080 ф.1                   (1.9)

3. Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат

                        К _заг = р. 380 ф.1 + р. 480 ф.1 + р. 500 ф.1 – р. 080 ф.1           (1.10)

Наведеним показникам наявності  джерел формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості засобів джерелами їх формування.

1. Надлишок (нестача) власних оборотних коштів для формування запасів і витрат

                                                   Δ К _вок = К _вок – ЗВ                                              (1.11)

2. Надлишок (нестача) власного капіталу і довгострокових зобов’язань для формування запасів і витрат

                                                Δ К _вк.д.з = К _{вк. д.з} – ЗВ                                           (1.12)

3. Надлишок (нестача) загальної суми основних джерел формування запасів і витрат

                                                   Δ К _заг = К _заг – ЗВ                                              (1.13)

Розрахунки наведених  показників дають можливість класифікувати підприємства за ступенем їхньої фінансової стійкості. Тут виділяють чотири типи ситуацій [5, c. 221]:

• абсолютна фінансова стійкість. Цей тип фінансової стійкості характеризується тим, що всі запаси і витрати організації покриваються власними оборотними коштами і підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів. Однак така ситуація зустрічається рідко.
• нормальна фінансова стійкість. У цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів, крім власних оборотних коштів, також довгострокові зобов’язання. Така ситуація для підприємства є нормальною, оскільки при ній гарантується платоспроможність підприємства.
• нестійкий (передкризовий) фінансовий стан. Дана ситуація характеризує- ться нестачею у підприємства джерел фінансування запасів і витрат, пов’язаних з порушенням його платоспроможності. Водночас зберігається можливість відновлення рівноваги платіжних засобів, у тому числі за рахунок залучення тимчасово вільних джерел (скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів). Фінансову стійкість у такій ситуації можна вважати припустимою, якщо величина короткострокових кредитів і позикових запасів, що залучаються для формування запасів і витрат, не перевищує сумарної вартості виробничих запасів, готової продукції і товарів.
• кризовий фінансовий стан. У такій ситуації підприємство знаходиться на межі банкрутства, тобто маючи кредити і позики, які не погашені своєчасно, прострочену дебіторську і кредиторську заборгованість, запаси і витрати не забезпечуються джерелами їхнього формування.

Поряд з абсолютними показниками  в процесі аналізу необхідно розглянути відносні показники (коефіцієнти) фінансової стійкості підприємства.

Розраховані коефіцієнти  за звітний період порівнюють з нормативним їх значенням, з показниками за попередній період та досягнутими на аналогічних підприємствах. В результаті виявляються реальний фінансовий стан, слабкі і сильні сторони діяльності підприємства.

Усі відносні показники фінансової стійкості можна поділити на дві групи:

1. коефіцієнти капіталізації, що характеризують фінансовий стан підприємства з позиції структури джерел засобів;
2. коефіцієнти покриття, що характеризують фінансову стійкість з позиції витрат, пов’язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел фінансування.

Серед коефіцієнтів капіталізації  рекомендується розраховувати і аналізувати наступні [6, c. 274]:

Коефіцієнт автономії  (або коефіцієнт фінансової незалежності) 

                                                    ≤ 0,5                                       (1.14)

Цей коефіцієнт характеризує частку власного капіталу в загальній  сумі засобів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення коефіцієнта автоматизації, тим підприємство фінансово стійке і незалежне від зовнішніх кредиторів та інвесторів.

Коефіцієнт фінансової залежності (або коефіцієнт концентрації позикового капіталу)

                                                                                                      (1.15)

тобто цей коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до коефіцієнта автономії. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства і втрату фінансової незалежності.

 Коефіцієнт фінансового ризику (або фінансового левериджу) показує співвідношення позикових і власних засобів:

                                  ≤ 0,5               (1.16)

Даний показник показує скільки  на кожну гривню власних засобів, вкладених в активи підприємства, приходиться позикових коштів. Чим більше значення показника, тим вищий ризик акціонерів, оскільки у разі невиконання зобов’язань зростає можливість банкрутства підприємства.

Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними оборотними коштами

                                              ≥ 0,1                                (1.17)

Цей показник характеризує ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними засобами, які необхідні для фінансової стійкості.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

                                                   ≥ 0,5                              (1.18)

Наведений показник показує  наскільки мобільні власні джерела засобів з фінансової точки зору. Він може варіювати залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства. Бажано, щоб коефіцієнт маневреності дещо зростав, але доцільно допускати різке його збільшення, оскільки автоматично зменшуюся інші показники, наприклад, коефіцієнт автономії, що призводить до більшої залежності підприємства від кредиторів.

Розглянемо деякі коефіцієнти  покриття [11, c. 120].

Коефіцієнт структури  покриття довгострокових вкладень

                                                        ˂ 1                                   (1.19)

Розрахунок даного показника  ґрунтується на припущенні, що довгострокові позики використовуються для фінансування придбання основних засобів та інших реальних інвестицій. Коефіцієнт показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами.

Коефіцієнт структури  довгострокових джерел фінансування. Обчислюючи ці показники, в розрахунках використовують тільки довгострокові джерела засобів. У цю групу входять два взаємодоповнюючі показники: коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел

                        та              (1.20)

Сума цих показників дорівнює одиниці. Зростання коефіцієнта К _д.з.п.з. в динаміці є негативною тенденцією та означає, що з позиції довгострокової перспективи підприємство все більше залежить від зовнішніх інвесторів.

Потрібно зауважити, що на величину розглянутих коефіцієнтів впливає ряд факторів, зокрема: галузева незалежність підприємства, принципи кредитування, структура джерел засобів, що склалися та інше.

 

4. Поняття ділової активності підприємства

Стійкий фінансовий стан підприємства в ринкових умовах обумовлюється його діловою активністю.

Ділова активність підприємства проявляється через розширення ринків буту продукції, підтримання ділової  репутації (іміджу), вихід на ринок  праці і капіталу тощо [5, c. 223].

Загальна оцінка ділової  активності здійснюється як за якісними критеріями, так і за допомогою кількісних показників [6, c. 278].

До якісних показників включають: розмір ринку збуту продукції, наявність продукції, що експортується репутацію підприємства тощо.

Кількісними абсолютними  показниками ділової активності є обсяг реалізованої продукції, прибуток, розмір активів, що тісно пов’язані між собою.

Досліджуючи динаміку абсолютних показників, необхідно виявити, на скільки  вона відповідає їх оптимальному співвідношенню, яке дістало назву «золоте  правило економіки підприємства» [5, c. 223]

Т_П ˃ Т_Р ˃ Т_А ˃ 100 %

де Т_П, Т_Р, Т_А - темп зростання відповідно прибутку, виручки від реалізації та активів

Перше співвідношення показує, що випередження темпу зростання прибутку в порівнянні з темпом зростання обсягу реалізації  свідчить про зниження собівартості продукції, як основного чинника збільшення прибутку.

Якщо темпи зростання  прибутку і обсягів продажів більші темпів зростання активів, то це свідчить про ефективність зростання останніх.

Ділову активність підприємства характеризують показники ефективності використання робочої сили, основних виробничих фондів, оборотного капіталу, фінансових ресурсів тощо.

Показник ділової активності дозволяють оцінити ефективність використання власних засобів підприємства і виражається в оборотності активів підприємства [6, c. 279].

Оборотність активів може оцінюватися:

• коефіцієнтом оборотності (швидкості обороту) - кількістю оборотів, що роблять за період, який аналізується, активи підприємства та їх складові

                                                                                                                 (1.21)

де ВР - виручка від реалізації продукції,

ОЗ - середні залишки оборотних засобів або їх складових

• періодом обороту - середнім строком, за який повертаються грошові кошти, що вкладені в господарську діяльність підприємства.

                                                                                                       (1.22)

де Т - кількість днів в  досліджуваному періоді

На швидкість обороту  впливають наступні фактори:

• обсяги діяльності підприємства;
• галузь економічної діяльності;
• тривалість виробничого циклу;
• кількість та різноманітність ресурсів, що споживаються;
• географія постачальників;
• якість банківського обслуговування;
• облікова політика підприємства;
• кваліфікація менеджерів;
• інфляція тощо.

Показники оборотності для  оцінки ділової активності [5, c. 224]:

Коефіцієнт оборотності  активів обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення

                                                                                                        (1.23)