Порівняльний аналіз законодавства України і країн-учасниць СНД про авторське право

1. Теоретична частина:

• Порівняльний аналіз законодавства України і країн-учасниць СНД про авторське право.

Результати творчої діяльності окремої людини, колективу є продуктом праці і повинні охоронятися відповідними законами. Визначення поняття інтелектуальної власності, майнові права суб’єктів інтелектуальної власності наводяться у Цивільному Кодексі (ЦК) України.

Стаття 448 ЦК України наділяє автора невідчужуваним правом на одержання грошової суми у розмірі п'яти відсотків від суми кожного продажу оригіналу художнього твору чи оригіналу рукопису літературного твору, наступного за відчуженням оригіналу, здійсненого автором. Зазначена сума сплачується продавцем оригіналу твору. Зазначене правило переходить до спадкоємців і діє до спливу строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» деталізує коло майнових прав та строки охорони авторського права та суміжних прав. Так у ст. 15 визначається коло майнових прав, що належать авторам творів науки, літератури і мистецтва. Автору або іншій особі, яка має авторське право, належить право на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом.

Законодавство у наступних випадках уможливлює вільне використання (ст. 444 ЦК України):

1) як цитата з правомірно опублікованого  твору або як ілюстрація у  виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах, відеограмах, призначених для навчання, за умови дотримання звичаїв, зазначення джерела запозичення  та імені автора, якщо воно  вказане в такому джерелі, та  в обсязі, виправданому поставленою  метою;

2) для відтворення у судовому  та адміністративному провадженні  в обсязі, виправданому цією метою;

3) в інших випадках, передбачених  законом. Та інше.

Основними міжнародними документами у сфері авторського права є Бернська конвенція, Всесвітня конвенція про авторське право, Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, Директива 93/98/ЄЕС, Договір Всесвітної організації інтелектуальної власності про авторське право (ВОІВ), Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності.

Порівняння основних положень законодавства з авторських і суміжних прав України та міжнародних показує, що є деякі невирішенні питання щодо авторських прав окремих об’єктів інтелектуальної власності.

Значна відмінність між законодавством України та СНД існує щодо охорони критичних і наукових публікацій. За Директивою державам – членам надається можливість забеспечити захист публікацій, які надійшли до публічної сфери, з максимальним терміном захисту – 30 років від дати першого правомірного опублікування цих публікацій. В українському законодавстві це питання не висвітлене. Отже, на критичні статті і публікації встановлено загальних срок чинності авторського права. З метою гармонізації необхідно внести відповідні зміни до Закону.

У міжнародному законодавстві передбачається охорона фотографій, які вважаються самобутніми через те, що вони становлять інтелектуальний витвір автора. У законодавстві України вказане питання взагалі не врегульоване. У ЦК України (ст. 433) та Законі (ст. 8) лише згадується про фотографічні твори як об’єкт авторського права. Тому необхідно, щоб законодавство України закріпило належні правові норми щодо різних видів фотографічних творів. 

В українському законодавстві не передбачається охорона об’єктів авторського права і суміжних прав, країною походження яких є інша країна, а творець не є громадянином України.

Недостатнє висвітлення в українському законодавстві питань функціонування об’єктів авторського права в інформаційному просторі. Таких як електронних бібліотек і сайтів тощо.

Таким чином, аналіз українського і міжнародного законодавства у сфері авторського права і суміжних прав приводить до наступних висновків:

-       загальний строк  чинності авторського права, встановлений  законодавством України співпадає  зі строком, закріпленим у Директиві 93/98/ЄЕС і складає 70 років;

-       українське законодавство  потребує узгодження з міжнародним  по таким об’єктам авторського  права як публічні і критичні  статті, публікації, фотографії, об’єктів  суміжних прав;

-       розвиток нових  інформаційних технологій вимагає  внесення доповнень і змін  у законодавства в частині  створення мережних об’єктів, регулювання  питань продажу рингтонів тощо.

 

2. Практична частина:

• Задача № 6

Програміст за фахом Мороз розробив комп'ютерну програму для ведення автоматизованого бухгалтерського обліку на підприємствах. Програма була створена за трудовим договором, укладеним гр. Морозом (автором) з приватним підприємством «Альтаїр». Після закінчення роботи над програмою автор передав її роботодавцю, за що той сплатив йому обумовлену договором грошову винагороду. Через деякий час (приблизно півроку) автору програми стало відомо, що приватне підприємство «Альтаїр» уклало декілька авторських договорів, згідно з якими право на використання вищевказаної програми було передано іншим підприємствам. Гр. Мороз, вважаючи себе автором програми, звернувся до суду з позовом на приватне підприємство «Алтаїр», в якому прохав суд винести рішення про припинення розповсюдження програми і відшкодування йому завданих збитків. Свої вимоги позивач мотивував тим, що згідно з чинним законодавством саме йому, а не відповідачу, належить авторське право на створену програму та що умовами трудового договору не було передбачено право відповідача на розповсюдження програми.

• Яке рішення повинен прийняти суд?
• Що таке комп'ютерна програма і які особливості регулювання відносин щодо їх створення та використання?
• Які особливості режиму службових комп'ютерних програм?

 

Розв’язання задачі:

1. Яке рішення повинен прийняти суд?

Згідно ст.420 ЦКУДо об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема належать:

• Літературні та художні твори; комп'ютерні програми ; компіляції даних (бази даних); виконання фонограми , передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття , винаходи , корисні моделі , промислові зразки; компоновки (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин , породи тварин; комерційні ( фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг) , географічні зазначення ; комерційні таємниці .

Грунтуючись на тому , що комп'ютерна програма входить в список об'єктів права інтелектуальної власності , а автор в даному випадку - Мороз , діяв з виконання трудового договору , посилаючись на норму Цивільного Кодексу ст. 429.

1 . Особисті немайнові права  інтелектуальної власності на  об'єкт , створений у зв'язку з  виконанням трудового договору , належать працівникові , який створив  цей об'єкт. У випадках , передбачених  законом , окремі особисті немайнові  права інтелектуальної власності  на такий об'єкт можуть належати  юридичній або фізичній особі , де або у якої працює працівник .

2 . Майнові права інтелектуальної  власності на об'єкт , створений  у зв'язку з виконанням трудового  договору , належать працівникові , який створив цей об'єкт , та  юридичній або фізичній особі , де або у якої він працює , спільно , якщо інше не встановлено  договором.

Виходячи зі статті 429 ЦКУ До майнових прав автора належать :

А ) право на використання твору

Б) право протидіяти неправомірному використанню твору , в тому числі забороняти таке використання.

Таким чином , суд повинен прийняти рішення на користь гр. Мороза , тому що саме він є автором даної комп'ютерної програми , і без його згоду поширення , є незаконним.

 

2. Що таке комп'ютерна програма і які особливості регулювання відносин щодо їх створення та використання?

Комп'ютерна програма — це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів або у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, що приводять його в дію для досягнення визначеної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах). 

Майнові і немайнові права автора є об'єктом охорони в нашій державі, на них поширюються всі види правового захисту.

Згідно зі ст. 15 Закону до майнових прав автора (або іншої особи, яка має авторське право) відносяться, зокрема:

- виключні права на використання  твору;

- виключні права на дозвіл  або заборону використання твору  іншими особами;

- відтворення творів;

- переробки, адаптації й інші  подібні зміни здобутків;

- поширення творів шляхом першого  продажу, відчуження іншим способом  або шляхом здачі в майновий  найом або прокат;

- доведення своїх творів до  загального відома таким чином, що її представники можуть  здійснити доступ до твору  з будь-якого місця й у будь-який  час за їх власним вибором (зокрема, розміщення в мережі Інтернет);

- здача в майновий найом і (або) комерційний прокат після  першого продажу, відчуження іншим  способом оригіналу або копій  комп'ютерних програм баз даних.

 

3. Які особливості режиму службових комп'ютерних програм?

На комп’ютерні програми поширюються правила про об’єкти, суб’єкти, зміст і терміни охорони авторських прав. Слід зазначити, що на сьогодні Закон про авторське право встановлює досить довгий строк охорони авторських прав – 70 років з моменту смерті автора або останнього із співавторів. На комп’ютерні програми поширюються всі випадки вільного використання творів, крім вільного використання в особистих цілях

 

 

 

 

 

 

3. Список використаної літератури.
1. Дубова К.О. Актуальні питання міжнародно – правової охорони авторського права [Текст] /Дубова К.О.// Науковий журнал. Зовнішня торівля: право та економіка. Вип. 1 (36). – 2008. с. 98-102
2. Капіца Ю.М. Строки охорони авторського права та суміжних прав у міжнародному праві, праві ЄС та України [Текст]/ Капіца Ю.М., Ступак С.К. // Науковий журнал. Зовнішня торівля: право та економіка. Вип. 6 (41). – 2008. с. 150-155
3. Цивільний Кодекс України.
4. http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T030435.html