Нормативні документи державних органів

 

 

Ознаки закону:

1.       Акт  точно визначених, вищих за статусом  суб'єктів влади в державі, як правило, вищого представницького органу країни (в Україні – Верховна Рада) або громадянського суспільства (безпосередньо народу, референдум);

2.       Акт,  що може бути лише нормативним  за змістом (на відміну від акта застосування норм права і акта тлумачення норм права);

3.       Завжди  письмовий акт-документ, який закріплює  норми права, що вводяться,  або їх зміни, містить первинні, засадні норми права, яких раніше в правовій системі не було, до того ж – норми з ключових, основних питань життя, встановлює правові обов'язки громадян;

4.       Акт,  що ухвалений у суворій відповідності  з конституцією і раніше ухваленими  законами і не потребує додаткового  затвердження;

5.       Акт,  що може бути замінений, як  правило, лише законом і перевірений  на відповідність конституції лише Конституційним Судом;

6.       Акт,  що має вищу юридичну чинність, тобто акт найвищого юридичного  «рангу»; всі інші акти повинні відповідати закону, ні в чому йому не суперечити;

7.       Акт,  ухвалений із дотриманням особливої  законодавчої процедури, яка зветься  законодавчим процесом.

Закони, як нормативно-правові  акти за строком дії бувають:

1.     Постійні, тобто  ті, що діють без обмеження  строку.

2.     Тимчасові  – ті, що діють з обмеженням  строку дії (наприклад, закони  „Про оподаткування”, „Про бюджет  на 2006 рік”).

 

 

III. Класифікація  та загальна характеристика підзаконних нормативно-правових актів.

 

Крім законів, можуть існувати і інші нормативно-правові акти.

Підзаконний нормативно-правовий акт – це письмовий офіційний юридичний документ, який видається окремими державними органами в межах їх компетенції на підставі закону (в межах закону і на його виконання), має державно-владний загальнообов'язковий характер для громадян і посадових осіб, конкретизує юридичні права і обов'язки суб'єктів правовідносин, охороняється державною владою від порушень і направлений на регулювання і охорону правовідносин і соціальних цінностей.

Підзаконних нормативно-правових актів дуже багато і їх можна класифікувати за суб'єктами видання і юридичною силою:

1)                Постанови та розпорядження Верховної Ради України;

 

2)                Укази та розпорядження Президента  України;

 

3)                Постанови та розпорядження Кабінету  Міністрів України;

 

4)                Накази, інструкції і положення  міністерств і держкомітетів;

 

5)                Накази та розпорядження держадміністрації  області, району, міста;

 

6)                Акти колишнього Президента СРСР, Ради Міністрів СРСР (Кабінету  Міністрів), укази та постанови  Верховної Ради СРСР, з питань, які не врегульовані законодавством України і не суперечать законодавству України;

7)                Підзаконні нормативно-правові акти Автономної Республіки Крим (рішення, постанови ВР АРК,  РМ АРК);

8)                Міжнародні договори, укладені Україною  і ратифіковані Верховною Радою  України згідно із Законами  «Про дію міжнародних договорів  на території України» від  10.12.1991 р., «Про міжнародні договори  України» від 22.12.1993 р., «Про міжнародні  договори України» від 29.06.2004 р.;

9)                інші підзаконні нормативні акти:

-                     акти всеукраїнського і місцевих (локальних) референдумів;

-                     акти органів місцевого самоврядування;

-                     акти окремих громадських об'єднань, уповноважених державою видавати  такі акти (т.зв. делеговане законодавство);

-                     локальні нормативно-правові акти  – накази керівників підприємств і організацій, які стосуються всіх членів колективу, рішення загальних зборів і ради трудового колективу, колективний трудовий договір тощо;

-                     нормативно-правові акти Прокуратури  України, Верховного Суду, Вищого Арбітражного суду і інших правоохоронних органів.

         Всі підзаконні нормативно-правові акти повинні відповідати Конституції, вимогам і принципам права. Вони повинні мати всі реквізити: назву, хто видав, дату видання, причини видання, підпис уповноваженої особи і печатку.

 

         Існування підзаконних нормативних актів у правовій системі обумовлене багаторівневою структурою самих суспільних відносин, які потребують як законодавчого, так і підзаконного (в тому числі локального) нормативного регулювання; необхідністю оперативного, компетентного і професійного вирішення питань у відповідних сферах життєдіяльності суспільства. Акти цієї групи утворюють складну ієрархічну систему, їх можна класифікувати за такими критеріями:

1)  за суб'єктами видання  – нормативні акти глави держави,  уряду, центральних і місцевих  органів виконавчої влади, органів  і посадових осіб місцевого самоврядування та ін.;

2) за компетенцією правотворчого  органу і сферою дії акта  – загальні (нормативні акти Президента, уряду, іноді центральних органів  виконавчої влади, які обов'язкові  для виконання на всій території держави); відомчі (нормативні акти органів спеціальної компетенції – міністерств, відомств, які поширюються тільки на організації і осіб даного відомства); локальні (нормативні акти органів місцевого самоврядування і місцевої виконавчої влади, сфера дії яких обмежена відповідною територією, і нормативні акти підприємств, установ, організацій, які діють тільки в межах цих організацій);

3)  за зовнішньою формою  акта – укази, постанови, накази, розпорядження, рішення, статути, правила і т. ін.;

4) за часом дії –  постійні і тимчасові;

5)  за характером правотворчої  компетенції (наприклад, нормативні  акти глави держави) і прийняті  в порядку реалізації делегованих повноважень (наприклад, нормативні акти органів місцевого самоврядування);

 

6)  за порядком прийняття  – видані особисто (наприклад,  керівником    відомства    або главою місцевої державної  адміністрації) і прийняті колегіально  (наприклад, Кабінетом Міністрів на його засіданні, місцевою Радою на її сесії).

        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Законодавчі, в цілому правові  акти мають значну соціальну цінність. На думку С.Алєксєєва в аксеологічному плані стало можливим охарактеризувати місце і роль права в житті суспільства більш чітко і ґрунтовно. Основою розвитку державності, економіки, формування ринкових процесів, стабілізації суспільних процесів в Україні може бути лише професійне, конструктивне і стабільне право, адаптоване до Європейського законодавства.

Основну функцію серед  правових актів виконує законодавство. Другий етап державотворення в Україні, розпочатий після прийняття Конституції 1996 року, означений прийняттям великої кількості кодексів та законів, що спрямовані на врегулювання багатьох питань економічного та соціального характеру.

На жаль, треба відзначити, що українське законодавство далеке ще від досконалості й не може на даному етапі повноцінно інтегруватися в законодавство Європейське. Підтвердженням цього може слугувати велика кількість законів, які прийняті на зміну або доповнення раніше прийнятих законів. Але й після цього окремі закони не втрачають своєї формальності, іноді недієздатності, декларативності. Це робить нестабільною всю систему нормативно-правових актів, не дає можливості громадянам адаптуватися в правовому сенсі в їх особистому житті та професійній (частіше – комерційній) діяльності. Це в цілому заважає підвищенню правової культури громадян, що є однією з умов побудови громадянського суспільства.

Серйозного вдосконалення  потребує ще й сама процедура прийняття  законів. В ідеалі треба прагнути створення системи прямої законодавчої дії, в якій закони займали б пріоритетне місце і знаходилися б на вершині правових норм. Одночасно треба намагатись мінімізувати кількість підзаконних актів.

 

Література:

 

1. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001. – 656 с.
2. Загальна теорія держави і права / За ред. проф. Копєйчикова В. В. – К., 2006.
3. Шульга А. М. Теория государства и права. – Харьков, 2000. – 131 с.
4. Головатенко В. Правові акти Президента України: юридична природа, статус, функції// Право України–2004–№3.
5. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності. Указ Президента України №503 від 10.06.97 (Із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 1327/97 від 04.12.97, № 1235/98 від 10.11.98, № 399/2004 від 08.04.2004, № 589/2004 від 28.05.2004, № 824/2005 від 19.05.2005).