Функції і принципи Конституції України

Статті 10,11 та 12 Конституції України регулюють основи національного розвитку та міжнаціональних відносин в Україні. Конституція визначила засади міжнаціональних відносин, закріпивши:

• принцип рівності всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі тощо;
• основні напрями державної політики у сфері міжнаціональних відносин.

Згідно зі ст. 11 Українська держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Статті 13, 14 та 16 закріплюють основні засади економічних відносин у нашому суспільстві. Нині економічна система України включає такі форми власності, як державна, колективна і індивідуальна власність. Конституція наголошує, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктом права власності українського народу.

Велику увагу приділяє Конституція питанням політичного розвитку українського суспільства, яке ґрунтується на засадах політичної та ідеологічної багатоманітності. На відміну від Конституції УРСР 1978 року, нова Конституція принципово допускає діяльність у суспільстві різних політичних партій. Кожна з них в ході свого функціонуванні, при визначенні найближчих та перспективних завдань свого розвитку не може не виходити з певних ідеологічних, політичних або інших концепцій. Проте ці концепції “…не можуть проголошуватись державою обов’язковими для вивчення, сповідання і пропагування під загрозою тих чи інших санкцій. Кожна особа, кожне об’єднання добровільно й свідомо можуть обирати і дотримуватись тих ідеологічних настанов, які вони вважають переконливими для себе” [2;41]. Конституція України забороняє цензуру, тобто обмежувальні заходи щодо свободи друку.

Водночас ст. 36 Конституції згадує по обмеження, встановлені законом “…в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей” [2;41]. Прикладом таких обмежень можуть бути положення ст. 4 Закону України “Про об’єднання громадян”, прийнятого в 1992 році. Ця стаття встановлює, що не підлягають реєстрації, а діяльність зареєстрованих об’єднань громадян забороняється в судовому порядку, якщо їхньою метою є:

• зміна шляхом насильства встановленого конституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі посягання на територіальну цілісність держави;
• підрив безпеки держави у формі ведення діяльності на користь іноземних держав;
• пропаганда війни, насильства чи жорстокості, фашизму і неофашизму.

Статті 17 та 18 Конституції України закріплюють основи забезпечення національної безпеки і зовнішньополітичної діяльності нашої держави. Конституція закріплює вихідні положення щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності, економічної та інформаційної безпеки України, орієнтує зовнішню політику Україну на співробітництво з іншими країнами на засадах чинних норм і принципів міжнародного права.

Окрема увага приділяється в Конституції захисту конституційного ладу України. Українська держава захищає конституційний лад і забезпечує його стабільність. Гарантіями конституційного ладу є наступні положення Конституції:

• неможливість зміни Конституції, якщо ці зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України (ст. 157);
• неможливість зміни Конституції в умовах воєнного або надзвичайного стану (ст.157);
• ускладнений порядок внесення змін до першого розділу Конституції, присвяченого засадам конституційного ладу;
• конституційне визначення статусу Президента як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина (ст. 102) та встановлення відповідальності Президента України в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину (ст. 111);
• заборона утворювати політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на зміну конституційного ладу насильницьким шляхом (ст. 37);
• присяга народних депутатів України щодо додержання конституційного ладу та законів України (ст. 79);
• конституційний обов’язок Кабінету Міністрів України забезпечувати її державний суверенітет, виконання Конституції і законів (ст. 116);
• діяльність спеціального органу захисту конституційного ладу – Конституційного Суду України, який вирішує питання про конституційність чинного законодавства, актів Президента та Кабінету Міністрів (ст. 150).

 

 

ВИСНОВКИ

 

Функції конституції відображають її вплив на суспільні відносини. Своєю чергою, багатство змісту, складність суспільних відносин зумовлюють багатоплановість функцій. За місцем і роллю конституції в суспільному житті її основні функції поділяються на соціальні та правові.

До соціальних функцій належать:

• політична (закріплює основні засади політики в різноманітних сферах суспільства та держави, інтереси й волю народу, його державний і національний суверенітет на найвищому законодавчому рівні, систему та структуру органів державної влади);

• економічна (фіксує основні суспільні відносини, що утворюють економічний устрій суспільства, базу, на якій будується решта інститутів, закріплює різноманітні форми власності, створює необхідні умови для реалізації економічної політики країни, успішного функціонування її господарського механізму);

• ідеологічна (акумулює найбільш суттєві моменти світогляду, в основу якого покладено ідею народного суверенітету, формує певний тип суспільної свідомості);

• стабілізаційна (Основний Закон спрямований на стабілізацію соціально-економічних процесів);

• консолідаційна (чинну Конституцію України потрібно розглядати як результат соціальної злагоди);

• інформаційна, оцінно-пізнавальна, педагогічно-виховна таін.

До правових функцій належать:

• установча (за допомогою установчих норм законодавець здійснює первинне юридичне оформлення найважливіших соціально-економічних і політичних інститутів суспільства та держави, визначає їхню динамічну спрямованість);

• регулятивна (фіксує статичні та динамічні характеристики конституції як форми і джерела права, об´єднує воєдино всі правові функції);

• правонадільна - реалізує себе за допомогою норм, які визначають основи правового статусу суб´єктів конституційних відносин: громадян, державних і громадських органів;

• правоохоронна (забезпечує належну дію інститутів і норм Основного Закону, що досягається за допомогою специфічного механізму відповідальності);

• інтегративна (Конституція України відіграє роль своєрідного інструмента, що з´єднує всі ланки правової системи в єдине ціле);

• системотворча (забезпечує цілісність і збалансованість правової системи, її динамізм і стабільність, визначає принципові вимоги призначення, змісту та методів галузей права, окреслює єдині засади правотворчості та застосування права, законності й правопорядку, є своєрідним нормативним орієнтиром).

Принципи Конституції - це фундаментальні засади, що об´єднують її в єдине ціле, визначають її основні ідеї, характер, призначення, соціальну роль і динамічну спрямованість. Вони мають нормативний характер й є обов´язковими для виконання. До основних принципів Конституції України належать: народовладдя; розподіл влад; пріоритет прав людини та громадянина; соціальна, демократична, правова держава; державний суверенітет; рівноправність громадян перед судом і законом; верховенство права; політична, економічна та ідеологічна багатоманітності.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Історія української Конституції/ Упоряд. А.Г.Слюсаренко, М.В.Томенко. – К.: Право, 1997. – 464 с.
2. Комментарии к Конституции Украины (книга первая)/за ред. А.Г. Мучник, - К.: Парламентское издательство, 2003. – 398 с.
3. Конституція України. (частина перша) – О.: Негоціант, 2002. – 90 с.
4. Основи конституційного ладу України/ А.М.Колодій, В.В.Копєйчиков, С.Л.Лисенков, В.В.Медведчук. – К.: Либідь, 1997. – 206 с
5. Основи правознавства / За ред. І.Б.Усенка. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 1997. – 416 с.
6. Фрицький О.Ф. Конституційне право України. – К.: Юрінком-Інтер, 2002. – 536 с.