Адміністративно-правовий режим надзвичайного стану

Адміністративні стягнення. Ці заходи становлять останню складову частину адміністративного примусу. Вони відрізняються від інших видів адміністративного примусу способом забезпечення правопорядку, відмінностями нормативної регламентації, метою, фактичними підставами, правовими наслідками та процесуальними особливостями застосування. Такі стягнення характеризуються стабільністю змісту і призначення, застосовуються лише до винних у адміністративних проступках. Тому загальною їх особливістю є репресивний, каральний характер [20, с. 224]. Розглядаючи адміністративні стягнення, що накладаються за скоєння адміністративних правопорушень під час дії надзвичайного стану, слід зазначити, що їх головною особливістю є підвищення відповідальності порівняно з тією, що настає за скоєння правопорушення у звичайних умовах [5, с. 228].

 

 

 

 

Висновки

Надзвичайний стан характеризується значними змінами правового статусу суб’єктів управлінських правовідносин, компетенція органів державної влади і управління розширюється за рахунок правообмежень фізичних та юридичних осіб. За таких умов набуває більшого значення принцип – дозволене все, що дозволено законом.

Заходи, що застосовуються органами державної влади в умовах дії надзвичайного стану направлені як на попередження протиправної поведінки так і на її припинення.

Особливий порядок в’їзду та виїзду на територію, де введений надзвичайний стан, не повинен поширюватися на працівників Червоного Хреста, представників різних міжнародних організацій (ООН, ОБСЄ), депутатів органів місцевого самоврядування. Це положення необхідно закріпити в Законі України “Про правовий режим надзвичайного стану”.

Необхідно на законодавчому рівні визначити такі положення, що стосуються порядку здійснення попереднього державного нагляду за засобами масової інформації:

– порядок здійснення попереднього державного нагляду за засобами масової інформації;

– види засобів масової інформації, діяльність яких підлягає регулюванню з боку держави;

– перелік конкретних засобів масової інформації;

– види продукції засобів масової інформації, на яку необхідно отримати попередню згоду від органу, що здійснює державний нагляд за інформацією.

У разі скоєння умисного правопорушення під час дії надзвичайного стану, відповідальність повинна бути більш суворою. У випадку скоєння правопорушення з необережності під час дії надзвичайного стану, введеного у зв’язку з виникненням надзвичайної ситуації соціально-політичного характеру,

повинна, накладатися більш сувора відповідальність, а під час виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру – менш сувора.

Слід внести зміни у Кодекс України про адміністративні правопорушення щодо положення, яке стосується строку адміністративного арешту. На нашу думку, строк адміністративного арешту слід збільшити до 30 діб, якщо правопорушення було скоєне під час дії одного з надзвичайних правових режимів. Таку підвищену адміністративну відповідальність необхідно застосовувати не до всіх правопорушень, а лише до тих, які дестабілізують і без того “напружену обстановку”. До таких правопорушень ми пропонуємо віднести: дрібне хуліганство (ст. 173); розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і появу в громадських місцях у п'яному вигляді (ст. 178); злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (ст. 185); порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (ст. 1851). Також до змісту Кодексу України про адміністративні правопорушення необхідно внести санкцію за порушення комендантської години з метою підвищення результативності введення цього заходу.

Інститут надзвичайного стану під час становлення на українських землях пройшов довгий шлях від часткового закріплення його окремих положень щодо застосування надзвичайних заходів до єдиного нормативного акта, що регламентує порядок введення та скасування режиму надзвичайного стану, порядок та межі застосування надзвичайних заходів, контроль за порядком реалізації надзвичайного стану з боку міжнародної спільноти. В результаті вдосконалення даного інституту був здійснений перехід від адміністративного “імпровізування” окремими посадовими особами щодо застосування заходів надзвичайного характеру до законодавчої процедури затвердження застосування таких заходів.

У характеристиці міжнародних стандартів режиму надзвичайного стану підкреслено, що, прийняті міжнародним співтовариством принципи і стандарти в галузі забезпечення прав і свобод людини встановлюють верховенство загальнолюдських цінностей над усіма іншими. Визначається нагальна потреба у розробці спеціального міжнародного акта - “Про забезпечення та захист прав людини в умовах дії режиму надзвичайного стану”.

Перелік обставин, які є підставою введення режиму надзвичайного стану, повинен мати лише рекомендаційний характер. Законодавець повинен тільки навести приклади найбільш характерних суспільних явищ і обставин та надзвичайних ситуацій, що можуть зумовити введення режиму надзвичайного стану. З метою запобігання вільному трактуванню норм закону та недопущення адміністративного свавілля з боку органів державної влади доцільно було б здійснити офіційне тлумачення норм Закону України “Про правовий режим надзвичайного стану”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України  від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної  Ради. – 1996. – № 30. – Ст.141.

2. Рушайло В.Б. Административно-правовые  режимы: Монография. – М.: Щит-М, 2000. – 264 с.

3. Бахрах Д.Н., Россинский  Б.В., Старилов Ю.Н. Административное  право: Учебник дл вузов. – М.: Норма, 2004. – 768 с.

4. Кузніченко С.О. Надзвичайні  спеціальні адміністративно-правові  режими у законодавстві України // Право України. – 2000. – № 12. – С. 20-24.

5. Кузніченко С.О. Адміністративний  примус у змісті надзвичайних  правовий режимів // Держава і  право. – 2002. – № 15. – С. 223-229.

6. Агапов А.Б. Административное  право: Учебник. – М.: Издательско- торговая корпорація “Дашков и Ко”, 2004. – 932 с.

7. Адміністративна діяльність  міліції: Підручник / За заг. ред. О.М. Бандурки. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту  внутр. справ, 2004. – 448 с.

8. Серёгина В.В. Государственное  принуждение по советскому праву. – Воронеж: Воронежский ун-т, 1991. – 120 с.

9. Административное право  Украины. – 2-е изд., перераб и доп.: Учебное пособие / Битяк Ю.П Богуцкий  В.В. Гаращук В.Н. / Под ред. проф. Ю.П. Битяка. – Х.: Право, 2003. – 575 с.

10. Коломоєць Т.О. Адміністративний  у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації: Дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07. – Х., 2005. – 455 с.