Адміністративні послуги

Приклади адміністративних послуг[ред. • ред. код]

Перелік неповний. Джерело — офіційні сайти відповідних органів.

Проблеми системи надання адміністративних послуг

4. наявність непередбачених законами видів адміністративних послуг;
5. поділ адміністративної послуги на кілька платних послуг;
6. перекладення обов'язків адміністративних органів із збирання довідок або погодження документів на фізичних та юридичних осіб;
7. вимагання від фізичних та юридичних осіб документів, не визначених законодавством або у не передбаченій законодавством формі;
8. необґрунтоване справляння плати або необґрунтовано великі розміри плати за надання окремих видів адміністративних послуг;
9. встановлення в адміністративному органі графіка приймання громадян у незручний для них час;
10. необґрунтовано тривалий строк надання окремих послуг;
11. обмеженість доступу до інформації, необхідної для отримання адміністративних послуг;
12. неналежне законодавче регулювання процедурних питань надання послуг;
13. фактичне зобов'язування фізичних та юридичних осіб отримувати супутні платні послуги;
14. віднесення до повноважень одного органу здійснення контролю і надання відповідних послуг;
15. ставлення до фізичних та юридичних осіб як до прохачів, орієнтація не на задоволення потреб особи, а на формальне дотримання процедури.

Стандарти надання адміністративних послуг

Беручи до уваги різновидність  адміністративних послуг, слід зазначити, що всі вони повинні відповідати критеріям встановлених законодавцем стандартам якості надання адміністративних послуг.

Під стандартами якості адміністративних послуг слід розуміти мінімальні вимоги щодо надання адміністративної послуги, що їх повинен забезпечити адміністративний орган, а також критерії, за допомогою яких можна оцінити, наскільки споживач адміністративної послуги буде задоволений її наданням.

При визначенні стандартів якості адміністративних послуг необхідно  враховувати такі критерії:

1) результативність. Адміністративний  орган повинен скерувати свою  діяльність на те, щоб задовольнити  потребу особи, тобто надати  їй адміністративну послугу. Орган  повинен орієнтуватися на досягнення  результату, а не лише формально  дотримуватися правил;

2) простота. Вимоги, які  ставляться до приватної особи  для отримання послуги, повинні  бути обґрунтованими і найпростішими.  Спілкування між адміністративними  органами (погодження, експертизи, повідомлення) повинно здійснюватися переважно  всередині адміністрації, без залучення особи. При вдосконаленні правового регулювання необхідно максимально спрощувати правила і порядок надання послуг;

3) строковість, оперативність  та своєчасність. Часове обмеження  щодо надання адміністративної  послуги означає, що послуга повинна надаватися не пізніше визначеного строку (строковість), за можливістю якнайшвидше (оперативність) та з урахуванням конкретних потреб особи у певній ситуації (своєчасність). Своєчасність вимагає, щоб, зважаючи на особливості окремо взятої ситуації, орган в окремих випадках діяв навіть швидше, ніж того вимагає закон. За цими ознаками своєчасність є найвищою оцінкою якості надання послуги;

4) зручність. Зручно, коли  всі або більшість адміністративних  послуг можна отримати в одному  місці (тут же оплатити їх тощо) і коли особа змушена спілкуватися з органом влади не більше двох разів (коли звертається за послугою і коли отримує позитивний результат). Зручність може включати в себе доступність (фізичну або територіальну наближеність), тобто можливість особи без непомірних (непропорційних) витрат часу, коштів та особистих зусиль відвідувати адміністративний орган. Зручно, коли особа може завітати до адміністративного органу не тільки в робочі дні й години, а й, наприклад, у вихідний день чи ввечері. Цей критерій також означає, що особі надається максимум способів звернення за послугою чи за інформацією щодо неї (наприклад особисто, поштою, електронною поштою тощо) тощо;

5) чутливість. Орган та  його працівники повинні ставитися  до кожної особи як до найважливішого споживача/клієнта. Службовець, який спілкується з приватною особою, повинен роз'яснювати їй її права та обов'язки, повідомляти іншу необхідну інформацію, тобто сприяти особі в позитивному вирішенні її справи;

6) відкритість. Інформація, необхідна для отримання адміністративної послуги, повинна бути відкритою та легкодоступною. Адміністративний орган повинен консультувати споживачів послуг з усіх питань, пов'язаних з отриманням послуг,

7) рівність. Адміністративний  орган повинен однаково (однаково  доброзичливо) ставитися до всіх споживачів адміністративних послуг. Це також означає, що однакові справи повинні вирішуватись однаково, в однаковий строк, з однаковими вимогами тощо.

8) мінімальна (справедлива)  вартість. Особа не повинна відчувати  себе ошуканою державою. Вартість послуги, за загальним правилом, не повинна перевищувати вартості фактичних витрат на надання цього виду послуг. Стандартом також має бути визначення плати за адміністративну послугу в фіксованому розмірі централізовано (це означає, що послуга коштує однаково в різних місцевостях держави тощо). Сюди ж можна включати зручність оплати.

5. Реєстр адміністративних  послуг

Упорядкування системи  адміністративних послуг - основний напрям наближення влади до пересічного  громадянина, задоволення його потреб, захист прав та свобод. Водночас за умов фінансової кризи та потреби удосконалення  державного контролю за системою надання адміністративних платних послуг виникає потреба ведення єдиного обліку всіх послуг, що надаються публічною адміністрацією.

Відповідно до Розпорядження  Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 251 -р "Про заходи щодо упорядкування надання державних платних послуг" та на виконання постанови Головне управління державної служби України є держателем зазначеного Реєстру, а Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу - його технічним адміністратором.

Нормативною базою для  формування Реєстру є затверджена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 р. № 90-р Концепція розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади.

Реєстр адміністративних послуг є невід'ємною частиною Реєстру  державних функцій, сформованого Центром адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2007 р. № 657-р "Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції подолання корупції в Україні "На шляху до доброчесності" на період до 2010 року згідно з результатами комплексного горизонтального функціонального обстеження 61 центрального органу виконавчої влади.

Реєстр державних функцій - це електронна база даних функцій, які виконуються публічною адміністрацією, що містить інформацію про:

- нормативно-правовий  акт, яким затверджена та чи  інша функція;

- орган, за яким  закріплено виконання функції;

- тип функції (нормативно-правове  регулювання, контроль та нагляд, управління майном, державна послуга, в тому числі її платність чи безоплатність);

- сферу функції (інтелектуальна  власність, податки тощо).

До додаткових можливостей  використання реєстру державних  функцій належать такі:

- проведення експертиз  щодо вмотивованості тих чи  інших змін у системі публічних органів;

- оцінка якості адміністративних  послуг, які надаються публічними  органами;

- використання реєстру  державних функцій як основи  у затвердженні нових положень  про публічні органи.

Відповідно до положення  про Реєстр адміністративних послуг доступ до нього є загальним. На сьогодні Реєстр містить у собі інформацію про назву адміністративної послуги; нормативно-правової основи її надання; суб'єкта її надання; розмір плати (у разі надання послуги на платній основі).

4.Процедура щодо надання адміністративних послуг

Відповідь:

Стаття 9. Порядок надання адміністративних послуг

1. Адміністративні послуги надаються суб’єктами надання адміністративних послуг безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг.

2. Фізична особа, у  тому числі фізична особа - підприємець, має право на отримання адміністративної послуги незалежно від реєстрації її місця проживання чи місця перебування, крім випадків, установлених законом.

3. Юридична особа має  право на отримання адміністративної  послуги за місцезнаходженням  такої особи або у випадках, передбачених законом, - за місцем провадження діяльності або місцезнаходженням відповідного об’єкта.

4. Заява на отримання  адміністративної послуги (далі - заява) подається в письмовій  чи усній формі.

Письмова заява може бути подана суб’єкту надання адміністративної послуги особисто, надіслана поштою або у випадках, передбачених законом, за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку.

5. Перелік та вимоги  до документів, необхідних для  отримання адміністративної послуги,  визначаються законом.

6. Забороняється вимагати від суб’єкта звернення документи або інформацію для надання адміністративної послуги, не передбачені законом.

7. Суб’єкт надання  адміністративної послуги не  може вимагати від суб’єкта  звернення документи або інформацію, що перебувають у володінні суб’єкта надання адміністративних послуг або у володінні державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління. Для отримання адміністративної послуги суб’єкт звернення у випадках, передбачених законом, подає документи (якщо відомості, що містяться в них, не внесені до відповідних інформаційних баз в обсязі, достатньому для надання адміністративної послуги), зокрема: