Інвентаризація земельних ділянок

 

ВСТУП

 

За роки реформування соціального, політичного й економічного устрою

країни відбулася значна зміна як змісту відносин між людьми й об'єктами

власності, так і кількісна  зміна об'єктів і суб'єктів  власності. Земельні ресурси є

основою формування правових відносин власності в розвинених державах

миру.

Створення ефективної системи  управління земельними ресурсами

передбачає гарантію і надійний захист прав власності  та користування землею,

підтримку системи оподатковування, забезпечення можливостей кредитування,

розвиток земельного ринку, розробку заходів щодо раціонального

використання та охорони  земель, зменшення кількості земельних  спорів.

На думку багатьох експертів, кардинальне покращення якості земельно-кадастрових даних, а також зниження конфліктогенного потенціалу земельних відносин в Україні, слід пов’язувати із інвентаризацією земель, яка покликана дати відповідь на питання про сучасний стан землекористування та землеволодіння. Вважається, що саме інвентаризація земель дозволить перевести земельні відносини на якісно новий рівень розвитку, що буде позбавлений низки системних недоліків сучасної системи управління земельними ресурсами у частині визнання та гарантування прав на землю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В загальному розумінні, інвентаризація (від лат. invenire – знаходити) – це процес складання детального опису майна [5]. Найчастіше термін «інвентаризація» застосовується для визначення елементу методу бухгалтерського обліку, за допомогою якого визначається фактичний розмір активів, капіталу та зобов'язань, а також зіставлення отриманих результатів з даними бухгалтерського обліку.

Інвентаризація земель на початку земельної реформи  розглядалась як спосіб одержання первинних  відомостей для надання земельних  ділянок громадянам, ведення обліку земель¹. Інакше кажучи, інвентаризація мала б забезпечити створення «первинного земельного кадастру», на базі якого стало б можливим ведення чергових кадастрових планів (карт) із відображенням усіх об’єктів кадастрового обліку.

Фактично ж, суцільна інвентаризація земель в Україні внаслідок, перш за все, недостатнього бюджетного фінансування заходів земельної реформи на початку 1990-х років, проведена так і не була. Натомість, сучасний державний земельний кадастр за своєю сутністю так і не став суцільним, всеохоплюючим, а натомість має ознаки дискретності – об’єктами обліку є не всі землі в межах України, а лише окремі земельні ділянки, відомості про які збиралися під час ведення державного реєстру земель.

Таким чином, попри те, що за останні 20 років в Україні  сформована нова система земельних відносин, яка базується на багатоманітності форм власності на землю, більше половини земельних ділянок залишаються своєрідною «terra incognita» для державного земельного кадастру.

Нормативно-правова база інвентаризації земель в Україні є надзвичайно недосконалою. Зокрема, відповідні законодавчі приписи містяться лише у статті 35 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій», яка досить загально вказує, що інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Державна інвентаризація земель - це комплекс робіт з установлення факту використання земель, їх правового  режиму, меж, розмірів земельних ділянок  в натурі (на місцевості) відповідно до документів, що посвідчують право  на земельну ділянку, та документації із землеустрою, розроблення заходів з усунення причин порушення земельного законодавства.

  Інвентаризація земель проводиться з метою:

• забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням і охороною земель;
• визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угідь;
• узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі;
• прийняття за результатами інвентаризації земель Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідних рішень;
• здійснення землеустрою.

Інвентаризація земель проводиться виходячи з принципів  плановості, достовірності та повноти  даних, послідовності і стандартності  процедур, доступності використання інформаційної бази, узагальнення даних  з додержанням єдиних засад та технології їх оброблення.

Об'єктами інвентаризації земель є територія України, територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, окремі земельні ділянки.

Інвентаризація земель проводиться в межах адміністративно-територіальних одиниць, землеволодінь або землекористувань і територій, межі яких визначені проектами формування території і встановлення меж сільських, селищних рад.

Під час проведення інвентаризації земель установлення меж земельних  ділянок в натурі (на місцевості) та оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку, не здійснюються.

Вихідними даними для  проведення інвентаризації земель є:

• матеріали з Державного фонду документації із землеустрою;
• відомості з Державного земельного кадастру в паперовій та електронній формі, у тому числі Поземельної книги; книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; файлів обміну даними про результати робіт із землеустрою;
• містобудівна документація, затверджена в установленому законодавством порядку;
• планово-картографічні матеріали, в тому числі ортофотоплани, складені за результатами виконання робіт відповідно до Угоди про позику (Проект "Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру") між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку;
• відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень;
• копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку;
• матеріали, підготовлені за результатами обстеження земельних ділянок щодо їх якісного стану.

Підставою для проведення інвентаризації земель є рішення відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Замовниками технічної  документації можуть бути органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі (далі - замовники).

Розробниками технічної  документації є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензію на виконання робіт із землеустрою відповідно до закону (далі - виконавець).

Для проведення інвентаризації земель замовник укладає з виконавцем договір про розроблення технічної  документації, в якому відображаються вартість і строк виконання робіт  із землеустрою, що не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору. До договору додається технічне завдання на виконання робіт з інвентаризації земель за формою згідно з додатком та їх кошторис.

Роботи з інвентаризації земель включають підготовчі, топографо-геодезичні та камеральні роботи, складення і оформлення технічної документації в паперовій та електронній формі.

Підготовчі роботи включають  збір та аналіз виконавцем вихідних даних  для проведення інвентаризації земель, складення робочого інвентаризаційного плану.

Робочий інвентаризаційний  план складається на основі чергового  кадастрового плану або інших  планово-картографічних матеріалів:

у межах міст та селищ - у масштабі не дрібніше 1:5000,

у межах сільських  населених пунктів - у масштабі не дрібніше 1:2000,

у межах територій, визначених проектами формування території  і встановлення меж сільських, селищних рад, - у масштабі не дрібніше 1:10000,

у межах районів - у масштабі 1:25000, із зазначенням меж:

• об'єкта інвентаризації;
• адміністративно-територіальних одиниць, які увійшли до складу об'єкта інвентаризації;
• територій, визначених проектами формування території і встановлення меж сільських, селищних рад;
• земель усіх форм власності;
• земельних ділянок, які внесено до Державного земельного кадастру;
• обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок;
• угідь.

Межі земельних ділянок, які внесено до Державного земельного кадастру, обмежень (обтяжень) у їх використанні та угідь відображаються на робочому інвентаризаційному плані у масштабі не дрібніше 1:10000.

У разі відсутності відомостей у Державному земельному кадастрі виконавець за координатами поворотних точок, зазначених у проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, визначає межі таких ділянок, угідь, обмежень (обтяжень) у їх використанні та відображає їх на робочому інвентаризаційному плані.

Топографо-геодезичні роботи виконуються в єдиній державній системі координат або похідній від неї з метою визначення або уточнення меж земельних ділянок, обмежень (обтяжень) у їх використанні та угідь, які потребують уточнення або за якими неможливо визначити такі межі під час виконання підготовчих робіт.

Під час виконання  топографо-геодезичних робіт також  здійснюється обстеження земельних  ділянок на наявність та/або відсутність  електромереж напругою 0,4 кВ і більше, магістральних трубопроводів та інших об'єктів, для яких створюються охоронні, захисні та інші зони з особливими умовами користування.

Для забезпечення необхідної точності відображення прийнятої облікової  одиниці площі гранична похибка  поворотних точок меж земельних  ділянок відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі не повинна перевищувати:

• у мм. Києві, Севастополі та містах обласного підпорядкування - 0,1 метра;
• в інших містах та селищах - 0,2 метра;
• у селах - 0,3 метра;
• за межами населених пунктів - 0,5 метра.

Під час проведення інвентаризації земель площа земельної ділянки зазначається до 1 кв. метра з урахуванням граничної похибки масштабу плану у разі, коли координати поворотної точки межі визначаються з точністю до 0,01 метра.

Камеральні роботи передбачають оброблення даних, отриманих в результаті виконання топографо-геодезичних робіт.

 Під час виконання  камеральних робіт на робочий  інвентаризаційний план наносяться  межі земельних ділянок, обмежень (обтяжень) у їх використанні та  угідь, отримані в результаті  виконання топографо-геодезичних робіт, складаються поконтурні відомості з експлікацією, в яких зазначаються номери контурів, площа земельних ділянок, їх кадастрові номери (за наявності), площа угідь, що фактично використовуються на момент проведення інвентаризації, площа обмежень (обтяжень) у їх використанні, а також складається зведений інвентаризаційний план у масштабі згідно з вимогами.

 Окремо складаються  реєстри земельних ділянок (земель):

• наданих у власність (користування) з кадастровими номерами;
• наданих у власність (користування) без кадастрових номерів;
• не наданих у власність та користування у розрізі угідь;
• що використовуються без документів, які посвідчують право на них;
• що використовуються не за цільовим призначенням;
• невитребуваних земельних часток (паїв);
• відумерлої спадщини.

На підставі зазначених реєстрів складається зведена порівняльна  таблиця даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, та інформації, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, і Державному земельному кадастрі, в якій за наявності відображаються розбіжності.