Державне регулювання інвестиційної діяльності страхових компаній

Необхідність розгляду сутності інвестиційної діяльності, особливостей формування інвестиційного потенціалу, державного регулювання та оптимізації процесу інвестування страхових компаній пов’язана з потребою дослідження цього напряму їх діяльності, з точки зору як кінцевих результатів функціонування страховиків, так і національної економіки в цілому. Активізація інвестиційної діяльності страхових компаній підносить сферу страхування до рангу важливих чинників, які впливають на розвиток економіки, оскільки пасивні кошти, отримані від страхувальників, стають активним капіталом, що задіяний на фінансовому ринку. У цьому контексті особливої актуальності набуває система заходів щодо активізації та удосконалення інвестиційної діяльності страховиків. Страховий ринок як частина фінансової сфери є об'єктом державного регулювання і контролю. Державне регулювання спрямоване на забезпечення формування і розвитку ринку страхових послуг, який ефективно функціонує, створення в Україні необхідних умов для діяльності страховиків різноманітних організаційно-правових форм, недопущення на страховий ринок спекулятивних та фіктивних компаній, що можуть заподіяти шкоду як страховій справі, так і майновим інтересам страхувальників, та дотримання вимог законодавства України про страхування.

Основні чинники, що зумовлюють необхідність державного регулювання  страхової діяльності, пов'язані  з:

1) захистом страхувальника;

2) економічною політикою, що проводиться державою.

Головною метою державного регулювання страхової діяльності є забезпечення формування страховиками достатнього обсягу коштів, за рахунок  яких вони зможуть виконати свої зобов'язання перед страхувальниками за будь-яких обставин, тобто забезпечення платоспроможності  кожного конкретного страховика.

Державне регулювання  розвитку страхового бізнесу здійснюється у таких напрямах:

— пряма участь держави у становленні системи страхового захисту майнових інтересів;

— законодавче регулювання (прийняття державою базових законів та нормативно-правових актів);

— здійснення спеціального нагляду за діяльністю відповідно до інтересів страхувальників та загальнодержавних потреб.

Цілісний механізм державного регулювання страхової діяльності включає прямі та непрямі методи впливу держави та її втручання у  здійснення страхової діяльності та розвиток страхового ринку.

До ринкових, тобто непрямих методів державного регулювання  відносяться проведення державою спеціальної  податкової (фіскальної) політики, а  також тарифної, цінової, кредитної, грошової та інвестиційної політики.

Пряме державне втручання  в механізм функціонування страхового бізнесу здійснюється за допомогою: 1) законодавчої бази та 2) нагляду за страховою діяльністю.

Визначальними чинниками реформування страхового ринку  України є:

— законодавчі  засади, що регламентують  функціонування фінансового  та страхового ринків України;

— економічна програма, проголошена  в щорічних Посланнях  Президента України  до Верховної Ради України;

— стратегія  інтеграції України  до Європейського  Союзу, прийняті Україною міжнародні зобов'язання, що визначають напрями та умови гармонізованого розвитку фінансового ринку в Україні;

— прийнятні  для України світові аналоги розвитку страхової справи, що сприяють позитивному розв'язанню проблем у цій сфері;

— власний  досвід розвитку й  функціонування страхового ринку.

Законодавче забезпечення страхової  діяльності визначає правила й механізми  функціонування та розвитку страхового ринку  в Україні та потребує істотного вдосконалення  щодо:

— приведення Закону України "Про  страхування" у  відповідність до законодавства Європейського  Союзу й національних стандартів бухгалтерського  обліку та фінансової звітності, забезпечення максимального захисту страхових резервів через упровадження спеціальних державних інвестиційних програм;

— розроблення  проекту Закону України "Про  договір страхування" з метою уніфікації форм страхових договорів;

— передбачення участі страховиків, які отримали ліцензію на здійснення страхування життя, у системі недержавного пенсійного забезпечення;

— розроблення та впровадження спеціалізованих програм страхування майнових та фінансових ризиків, відповідальності суб'єктів малого підприємництва та суб'єктів господарювання, які здійснюють експортно-імпортні операції.

Зважаючи  на соціальну важливість розвитку довгострокових (накопичувальних) видів страхування  до моменту зниження рівня інфляції (менш як 10 %), необхідно  розглянути питання  використання вільно конвертованої валюти під час здійснення довгострокових (накопичувальних) видів страхування, зокрема, питання  здійснення страхових  платежів у вільно конвертованій валюті, формування математичних резервів у вільно конвертованій валюті та з метою диверсифікації ризиків розміщення резервів в активах  інших категорій, не передбачених Законом  України "Про страхування".

Ураховуючи  недостатню капіталізацію  страховиків, їхні низькі можливості для відшкодування  за значними ризиками та зважаючи на тенденції  світового ринку  страхування до концентрації, необхідно підвищувати  фінансову міцність і стабільність страховиків  України через:

— сплату внесків до статутного капіталу страховика виключно грошима, у  тому числі в іноземній  валюті;

- удосконалення  механізму формування  страхових резервів, системи розміщення  страхових резервів;

розширення  ринку перестрахування, активізації роботи з нерезидентами  щодо взаємного перестрахування;

- законодавче  врегулювання питань  захисту заощаджень  громадян за довгостроковим  страхуванням життя,  здоров'я та пенсійним  страхуванням тощо.

 

Страхування є об’єктивно необхідною складовою частиною економічної  системи держави. В умовах розвинутих товарно-грошових відносин, що властиві сучасному процесу суспільного виробництва, страхове покриття по визначеним ризикам, що надається страховиком страхувальнику у грошовій формі шляхом укладання договору страхування, можна розглядати як специфічний товар.

Слід визначити, що по-перше  даний товар виступає у грошовій формі, по-друге при його продажу  за рахунок страхової премії утворюється  страховий фонд, для якого характерний  замкнений перерозподіл фінансових ресурсів - тільки серед страхувальників, по-третє плата страхової премії за страхове покриття означає лише право страхувальника на отримання  в майбутньому грошового відшкодування  за обумовлені наслідки страхового випадку, що стався.

На відмінку від виробництва, де спочатку провадяться затрати  капіталу, а потім, при реалізації, проходить їх відшкодування, - у страховій  справі страховик спочатку збирає кошти  і лише потім - зазнає затрат, що пов’язані  з ліквідацією збитків в міру виникнення страхових випадків. При страхуванні життя взагалі утворюється довготерміновий резерв премії під майбутні виплати.

Таким чином, завжди існує  проміжок часу, коли страховик має  у своєму розпорядженні значні кошти, які мають бути інвестовані в  різні галузі економіки і використані  як капітал з метою отримання  прибутку.

Законодавчі особливості  здійснення інвестиційної діяльності страховиками на Україні. У зв’язку  з розширенням інвестиційної  діяльності доцільно визначити її основні  джерела. Основними з них є:

Власні  кошти (статутний  фонд, резервний фонд, утворений з прибутку, прибуток, цільове  фінансування і надходження).

Залучені  кошти (поточне надходження  страхових премій, резерви внесків  і відшкодувань, фонд запобіжних заходів).

При інвестування коштів страхової  компанії в Україні  керуються Законом  України "Про страхування". Відповідно до статті 30 цього Закону, "Страхові резерви повинні розміщуватись з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості.

Перший  принцип розміщення активів - принцип  безпечності. Його дія повною мірою розповсюджується як на активи, що покривають страхові резерви так і на вільні активи. Даний принцип передбачає максимально надійне розміщення активів що забезпечує їх повернення у повному обсязі.

Другий  принцип - прибутковість  вкладень. Відповідно до нього активи повинні приносити постійні і достатньо високі доходи.

Третій  принцип - ліквідність  вкладів. Страхова компанія повинна у будь-який час мати у розпорядженні суму грошей, яка б забезпечувала страхувальникам виплату обумовлених договором сум у встановлені терміни.

Четвертий принцип - диверсифікація вкладів. Він служить розподілу інвестиційних ризиків серед різних видів вкладів, що в свою чергу забезпечує фінансову стійкість інвестиційного портфеля страховика.

З урахуванням  вище наведеного і  спираючись на Закон  України "Про страхування" можна визначити  такі напрямки інвестування для страхових  компаній:

Банківські  вклади та депозити.

Нерухоме  майно.

Цінні папери, що передбачають одержання доходів.

Цінні папери, що імітуються державою.

Права вимоги до перестраховиків.

Довгострокові інвестиційні кредити.

Згідно  з "Тимчасовим положенням про порядок формування і розміщення страхових  резервів" , при визначенні рівня покриття до заліку приймаються в обме6жених обсягах такі активи (у відсотках до суми наявних технічних резервів і 50% сформованого Статутного фонду):

1. Банківські  вклади (депозити) не  більше 30% в одному  банку.

2. Нерухоме  майно не більше 10%.

3. Іноземна  валюта у вигляді  платіжних документів  та інших цінних  паперів не більше 40%, в тому числі:

акції які не котуються на фондовій біржі - не більше 15, з них акції одного емітента не більше - 2%;

акції які котуються на фондовій біржі - не більше 5% одного емітента;

облігації - не більше 5%.

4. Грошові  позики юридичним  та фізичним особам - страхувальникам  - не більше 30%, втч:

позики юридичним особам незабезпечені банківськими гарантіями або гарантіями інших страховиків - не більше 5%, з них розмір позики окремому позикоодержувачу не повинен перевищувати 1%;

позики юридичним особам забезпечені банківськими гарантіями або гарантіями інших страховиків не повинні перевищувати 5% окремому позикоодержувачу.

5. Права  вимоги до перестрахувальників  - не більше 50% обсягів  страхових зобов’язань,  переданих до перестрахування.

Як бачимо, наведені вище обмеження  при формуванні інвестиційного портфеля страховика спрямовані в першу  чергу на диверсифікацію ризику втрати інвестиції чи отримання збитків  від інвестиційної  діяльності. На мій погляд це дуже правильне рішення в умовах економічної нестабільності в нашій країні. Однак, в цих обмеженнях, я вважаю є певні недоліки. Наприклад, обмеження по нерухомому майну - 10%.

Виділивши у складі нерухомого майна житлові  будинки і піднявши ліміт наприклад  до 30-40% можна було б досягти значних  залучень капіталу в  сферу будівництва  житла, яке на даний  момент і необхідне  і досить прибуткове. Така форма інвестицій (і будівництво в цілому) є найбільш привабливою особливо для компаній, що займаються довгостроковим страхуванням.

Для підняття авторитету і цінності національної валюти треба також обмежити ще більше обсяги вкладень коштів страховиками в іноземну валюту до 1-2%.

В Україні  в силу нерозвиненості деяких видів вкладень основний доход українські страхові компанії отримали від банківських  депозитів (в 1994 році 75%). Зниження відсотку по банківських депозитах спонукало страховиків до переорієнтації інвестиційних портфелів в напрямку відносно більш доходних, але й одночасно менш ліквідних активів.

Лише 5-10% всіх активів склали цінні папери банків та підприємств. Це пояснюється насамперед фактором невизначеності, що домінує в економіці.

Зарубіжний  досвід у провадженні  інвестиційної діяльності страховиками. Великий інтерес у галузі інвестиційної політики представляє досвід країн ринкової економіки.

Так у  Великобританії страхові компанії не тримають, як правило, на поточних рахунках коштів більше ніж це потребують повсякденні розрахунки. Проте в силу специфіки страхової справи може виникнути ситуація, коли страховикові негайно знадобляться кошти. Тому певну частину, в середньому 4 - 5% всіх активів компанії, що займаються страхуванням життя та 10 - 13% активів компаній, що займаються ризиковими видами страхування, складають високоліквідні короткотермінові інвестиції (депозити, депозитні сертифікати, казначейські зобов’язання), що порівняно швидко перетворюються в гроші.