Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування

2.3.2. Індивідуальні  та колективні форми фахового  спілкування

Усне фахове спілкування  відбувається у межах конкретних форм, яким властива особлива організація  мовних засобів. В основу виокремлення цих форм покладено різні критерії:

1. За способом взаємодії  між комунікантами виділяють:

o монологічне (говорить  один учасник спілкування);

o діалогічне (зазвичай розмовляє  двоє осіб);

o полілогічне спілкування (розмовляють троє і більше учасників).

2. За кількістю учасників  виокремлюють:

o індивідуальне (спілкуються  двоє);

o колективне спілкування.

3. З урахуванням каналів  комунікації виділяють:

o безпосереднє спілкування  ("обличчя до обличчя");

o опосередковане (телефон,  радіо, телебачення).

4. Залежно від змісту  повідомлення розрізняють:

o побутове (обговорення щоденних  проблем);

o наукове (обговорення  наукових проблем);

o фахово-ділове (спілкування  між людьми як представниками  фахових установ);

o естетичне (передавання  естетичної інформації).

Усі ці форми мовленнєвого спілкування істотно різняться  між собою і мають свою специфіку. Особливе значення для фахової підготовки мають такі форми мовного спілкування  як діалог, монолог і полілог.

Діалог - це форма ситуаційно зумовленого спілкування двох осіб, комунікативні ролі яких упорядковано змінюються (мовець стає адресатом, а  адресат перетворюється на мовця).

Висловлювання у діалозі  називаються репліками (комунікативними  кроками).

Діалогічне професійне спілкування  завжди прогнозує мету і завдання, формується під впливом мотивів  фахової діяльності. Найхарактерніші  ознаки діалогу:

o безпосередність словесного  контакту двох учасників спілкування;

o швидкий обмін репліками  без попереднього обмірковування;

o ситуативна залежність  реплік;

o можливість імпліцитного  способу передачі інформації (репліки  скорочені, нерозгорнуті);

o використання паравербальних засобів (жести, міміка, рухи тіла, погляд, відстань тощо), що реалізуються візуально;

o зорове й слухове сприйняття  учасників діалогу;

o важливість інтонації,  тембру, тональності. Інтонація сприяє  формуванню діалогічного контексту.

Монолог - форма мовлення адресанта, розрахована на пасивне  й опосередковане сприйняття адресатом. Отже, реакція слухача не матеріалізується в знаковій формі мови.

Усі форми усного монологічного  мовлення можна переділити на дві  групи:

^ безпосередньо-контактне,  або аудиторне монологічне мовлення (мовець і слухач перебувають  у прямому контакті, бачать і  чують один одного);

^ посередньо-контактне, або  мікрофонне мовлення (радіо, телебачення).

Окреме місце займає внутрішній монолог - мовлення "про себе", міркування, роздуми.

Найважливіші ознаки монологу:

o однобічний характер  висловлювання, не розрахований  на негайну реакцію слухача;

o підготовленість і плановість (лекція, доповідь тощо);

o певна тривалість у  часі;

o індивідуальна композиційна  побудова значних за розміром  уривків;

o розгорнутіші й складніші синтаксичні побудови;

o композиційна завершеність  і загальна структурна цілісність  висловлювання.

Полілог - форма спілкування між кількома особами. Полілог характеризується такими ознаками:

o залежність від ситуації, в умовах якої відбувається  спілкування;

o високий рівень непідготовленості;

o істотне значення правил  ведення полілогу;

o більш-менш однакова  участь у спілкуванні всіх  учасників. У межах названих  форм і відбувається усне фахове  спілкування.

Основні види та функції  бесіди

 

Бесіда — це форма спілкування  з метою обміну думками, інформацією, почуттями тощо. Бесіда сприяє також  активізації зусиль партнерів для  забезпечення співробітництва та впливу одне на одного.

Орієнтовно можна назвати  такі функції бесіди: обмін інформацією; формування перспективних заходів  і процесів; контроль і координація  вже розпочатих дій; взаємне спілкування  людей під час виконання виробничих завдань; підтримка ділових контактів  на рівні виробничих підрозділів, регіонів, держав; пошук, висунення і оперативна розробка робочих ідей; стимулювання людської думки в новому напрямку; розв'язання етичних проблем, що виникли  в якійсь ситуації, та ін.

Кожна бесіда — це новий  акт. Тому не існує загальних рецептів, які б забезпечували високу ефективність бесіди в усіх випадках. Це завжди процес творчий, що приносить радість відкриття  нового в житті, у співрозмовника й у собі. Водночас склалися певні  моральні та психологічні вимоги до організації  індивідуальної бесіди. Існують загальні положення, принципи, застосування яких сприяє досягненню успіху бесіди.

Існують різні види бесід. Якщо за основу класифікації взяти  мету спілкування та зміст бесіди, то можна виокремити бесіди ритуальні, глибинно-особистісні та ділові.

Під час ритуальних бесід  люди спілкуються, дотримуючись певного  мовленнєвого етикету. Як правило, ці бесіди характерні для обрядів, звичаїв  будь-якої спільноти людей. Людина, яка звикла до цього, почувається  під час виконання обряду спокійно і впевнено. Вона знає, що і як їй потрібно говорити в різних ситуаціях  і чого варто сподіватися від  інших. Уміння людини підтримувати ритуальні  бесіди свідчить про те, що вона опанувала  перший рівень культури спілкування.

Глибинно-особистісні бесіди відіграють у нашому житті велику роль. Вони, як правило, характерні у  спілкуванні між близькими людьми — рідними, коханими, дітьми, друзями  та ін. Основна особливість таких  бесід полягає в тому, що саме в них найповніше проявляються й  реалізуються наші гуманістичні комунікативні  установки та моральні норми. Вступаючи  в контакт із близькими, людина сподівається на те, що її не лише зрозуміють, а головне, сприймуть такою, якою вона є, захистять  і нададуть допомогу.

Велику роль у житті  людей відіграють ділові бесіди, їх предметом, як правило, є конкретне  діло. Серед ділових бесід розрізняють  інформаційні: у "конкурентній ситуації"; "під тиском співрозмовника"; з  метою викладу своєї позиції. Виходячи з професійної спрямованості  розрізняють бесіди управлінські, педагогічні, правові, медичні та ін. Тут основна  увага приділяється особливостям саме ділових бесід і їх різновидам. Майже всі справи, трудові акції, будь-яка спільна праця людей  починаються, здійснюються і завершуються за допомогою різних за формою, змістом  і функціями ділових бесід.

Залежно від кількості  учасників бесіди поділяються на індивідуальні та групові. Ми розглянемо характеристики індивідуальної бесіди, а також різновиди групової.

Індивідуальна бесіда —  це діалог двох співучасників, які є  значущими одне для одного і прагнуть (обоє або один) досягти певної мети. Індивідуальна бесіда стає такою  формою, яка сприяє зближенню поглядів співрозмовників, встановленню між  ними контакту, довіри і взаєморозуміння. Відомо, що людина один на один поводиться інакше, аніж в оточенні багатьох людей. Річ у тім, що у присутності  інших вона використовує різні ролі, хоче здаватись цікавішою, привабливішою, зберегти почуття власної гідності. Тому нерідко тільки віч-на-віч зустрівшись  із людиною, можна визначити її позицію  і знайти пояснення її діям. Людина, знаючи і пам'ятаючи про це, завжди намагатиметься надавати право партнерові по спілкуванню залишатися самим  собою. Вона не маніпулюватиме іншим, а  вестиме власну партію і даватиме змогу це робити іншому, тобто "партитуру  спілкування" співрозмовники розроблюють  спільно. Це визначатиме характер бесіди та її результат.

Розрізняють такі стани індивідуальної бесіди: початок, передавання інформації, аргументування, спростування доказів  спів бесідника та прийняття рішення.

Оскільки успіх в індивідуальній бесіді значною мірою залежить від  контакту, що встановлюється між співрозмовниками, можна назвати такі її етапи: підготовка до бесіди, встановлення контакту, орієнтування в ситуації й людях, обговорення  питання і прийняття рішення, вихід із контакту. Такий поділ  на етапи чіткіше визначає спрямованість  у пошуку способів і засобів спілкування, правил проведення бесіди.

Отже, бесіда — це форма  спілкування з метою обміну думками, інформацією, почуттями тощо. Орієнтовно можна назвати такі функції бесіди: обмін інформацією; формування перспективних  заходів і процесів; контроль і  координація вже розпочатих дій; взаємне спілкування людей під  час виконання виробничих завдань; підтримка ділових контактів  на рівні виробничих підрозділів, регіонів, держав; пошук, висунення і оперативна розробка робочих ідей; стимулювання людської думки в новому напрямку; розв'язання етичних проблем, що виникли  в якійсь ситуації, та ін.

Існують різні види бесід. Якщо за основу класифікації взяти  мету спілкування та зміст бесіди, то можна виокремити бесіди ритуальні, глибинно-особистісні та ділові. Залежно  від кількості учасників бесіди поділяються на індивідуальні та групові.

Стратегії поведінки під  час ділової бесіди.

Стратегії поведінки під  час ділової бесіди.

На етапі обговорення  проблеми доцільно дотримуватися деяких правил, які полегшують розуміння  співрозмовника і дають змогу  обмінюватись інформацією:

- уважно слухати і чути

- намагатися перейти від  монологу до діалогу

- давати змогу співрозмовникові  спокійно висловити свою думку

- викладати свою інформацію  чітко, коротко й послідовно:

- добирати способи й  засоби аргументування залежно  від індивідуальних особливостей  співрозмовника рівня його мислення, віку, статі, типу темпераменту  тощо

- викладати докази в  коректній формі.

Аргументуючи свою позицію, доцільно навести цифрові дані, факти, виявити суперечності, розглянути їх, вилучити висновки за частинами. Аргументи  треба викладати впорядковано, використовуючи правила та закони логіки, підкріплювати  логічні апеляції емоційними. Доцільно вживати порівняння та протиставлення типу так…, проте. Це приверне увагу  співрозмовника до висловленої думки. Певний ефект може дати висловлювання  видимої підтримки партнера наприклад, Ви переконливо розповіли про  ці факти….

Приймаючи рішення, доцільно керуватися такими рекомендаціями:

- спостерігаючи за співрозмовником,  визначити момент для закінчення  бесіди

- заздалегідь сформулювати  мінімальну мету й обміркувати  альтернативні варіанти розвязання проблеми

- намагатися добитися  добровільної згоди партнера

- не виявляти невпевненості,  розгубленості наприкінці бесіди, навіть якщо її мети не було досягнуто

- закінчуючи бесіду, доцільно використати  свій найсильніший аргумент.

Співбесіда з роботодавцем - це спеціальна бесіда, під час якої роботодавець оцінює претендента на вакантну посаду.

Успіх або неуспіх під час  співбесіди залежить не тільки від  професійних якостей (освіти, досвіду, уміння спілкуватися), а й від  того, яке перше враження ви справите на роботодавця. Інколи воно матиме вирішальне значення, якщо, звичайно, ваша фахова підготовка відповідатиме вимогам  роботодавця.

Отже, неабияке значення для досягнення успіху матиме підготовка до співбесіди:

1. Зберіть якомога більше інформації  про установу, в яку вас запрошують  на співбесіду. Таку інформацію  можна одержати різними способами:

o прочитати в Інтернеті або  газетній статті про організацію;

o ознайомитися з продукцією  чи послугами, які надає установа;

o поговорити з людиною, яка  працює або працювала в цій  організації;

o поспілкуватися з консультантом  агентства, куди ви звернулися. Що треба знати про організацію,  в яку ви йдете на співбесіду:

o які послуги або продукцію  пропонує організація;

o кому і де реалізує свою  продукцію;

o скільки років уже існує;

o юридичний статус організації;

o склад керівництва та як  часто змінюється;

o який має прибуток;

o чи проводилося скорочення  штатів за останні три роки;

o відгуки преси про установу;

o ставлення керівництва до працівників;

o нові проекти, що розробляються  в організації; партнерів за  кордоном;

o чи входить організація в  інше об'єднання.

2. Приготуйте копії дипломів, свідоцтв, резюме та інших необхідних  документів. Особи творчих професій  можуть принести свої статті, малюнки тощо.

3. Приготуйтеся назвати прізвища  і контактні телефони осіб, які  можуть дати вам рекомендаційного  листа.

4. Заздалегідь дізнайтеся точну  адресу організації. Розрахуйте  так свій час, щоби ви прийшли  за 15 хвилин до початку співбесіди. Якщо ж ви запізнюєтеся, то  обов'язково зателефонуйте й повідомте  про це, а пройшовши, попросіть  вибачення.

5. Подбайте про діловий стиль  одягу. Не можна приходити на  співбесіду в мініспідниці, джинсах чи супермодному одязі, треба дотримуватися в усьому міри.

6. Складіть список очікуваних  запитань та підготуйте на  них відповіді.

9 найбільш підступних запитань:

1. Розкажіть про себе.

За допомоги цього запитання  можна багато дізнатися про кандидата  на вакансію, зокрема про його пріоритети в житті.

2. Назвіть свої недоліки (слабкі  сторони).

У жодному разі не відповідайте чесно, найліпше відповісти нейтрально: "У  мене, безперечно, є недоліки, але  воно жодним побитом не впливають на роботу".

3. Чому ви звільнилися з попереднього  місця роботи? Чачу ви вирішили  змінити місце роботи?