Особливості перекладу метафор у художньому творі Артура Хейлі "Аеропорт"

в) дієслівні метафори;

Дієслівна метафора є найцікавішою стилістичною фігурою, що базується на транспозиції та за допомогою якої виражається активна ознака предмета. Дієслово передає інформацію про динаміку розвитку явища, про процесуальність та змінність, про діяльність, яка може перетворювати дійсність за подібністю до інших процесів. Багатство і багатозначність семантичної структури, різноманітність семантичних зв’язків надають дієслову особливої експресивності: reanimate economy[12]. Основні аспекти концепції Н.Арутюнової вказують на велику роль дієслів у метафоризації мови. Вона зазначає, що фокусом метафори є не іменник з конкретним значенням, а ознакове слово і що основна діюча сила метафоризації — ознаки допоміжного суб’єкта, оболонки метафори. Метафора виникає через предикацію ознак допоміжного суб’єкта. З’ясовуючи сутність метафори, Н.Д.Арутюнова наголошує на провідній ролі дієслова у процесі метафоризації, оскільки функцію предикації найчастіше виконує саме ця частина мови [4].

Отже, в сучасній мовознавчій науці яскраво проявляється тенденція використовувати метафору в різних напрямах. В сучасній мовознавчій науці яскраво проявляється тенденція використовувати метафору в різних напрямах. Семантичне поле метафори тісно пов’язане з національно маркованими образними картинами світу, онтологічними моделями світу.  

 

1.2. Стилістичні функції метафори

Основна властивість  метафоричних засобів (так само як і  метафори) – їх образність, орієнтація на адресата – на його здатність  розгадати метафору не тільки інтелектуально, але й оцінюючи те, що позначає образ, який лежить в основі. Метафорично-образні засоби виконують естетичну функцію і які підсумок утворення в ньому ірраціонального, але все-таки умоглядно припустимого сполучення (пісня зависла на високих рейтингах, урослися в естраду хітовими нотами – «Індустрія розваг»- 2002). Такі сполучення створюють психологічну напругу реципієнта, а розгадка самої метафори приводить до естетичного ефекту – насолоди чи відрази.

Метафора (й інші тропи) використовується там, де усвідомлюється необхідність вираження прагматично-модального аспекту комунікації, де присутня установка адресанта мовлення на певний ілокутивний ефект. Метафора використовує подобу з метою створення експресивного ефекту, розрахованого більше на оцінку, ніж на образне сприйняття об'єкта, оскільки «традиційно вичленені, експресивно забарвлені значення слів і виразів несуть у собі сигнали, що визначаються у діапазоні схвалення/несхвалення при домінації в ньому суб'єктивно-емотивного спектра» [24].

Метафора  передбачає більш серйозний зсув, інтерпретація якого великою  мірою розрахована на досвід отримувача повідомлення. Багато дослідників відмічають факт переваги метафори порівнянню у письменників XX століття. Яскравий тому приклад — твір А. Хейлі. Це пояснюється тим, що метафора завжди звернена до уяви, а в тексті вона виконує функцію створення образно-поетичної картини світу, що відбувається з певної точки зору.

  Відомо, що образи постійно викликають  у пам'яті людини зорові, слухові  й тактильні відчуття. Але тільки яскраві, основані на відчуттєвому сприйнятті образи, збуджують діяльність уяви та здатні призвести до художнього ефекту і передати суб'єктивну модальність авторського ставлення. Що ж стосується так званих мертвих образів, яких набагато більше  у будь-якому журналістському тексті, в будь-якій мові,  вони теж здатні стати основою стилістичної авторської системи, як це відбувається, наприклад, у Стендаля, де формується зовсім особливий індивідуальний антистиль із своїми механізмами формування авторської «необразної» модальності.

Необхідність  вживання метафори у вислові виявляється  особливо наочно в тих випадках, коли нею виражаються складні  й невиразні низки думок, збуджених  невизначеною множиною дій, слів, подій. Оскільки прислів'я та приказки висловлюють різноманітність подій і явищ суспільства, то вживання метафори у їх структурі доцільно й необхідно.

Наприклад:

          а) A drowning man will catch at a straw.

          (Хто потопає, той за косу хапає)

          Any port in a storm.

         (Хто потопає - ніж подай, він і за ніж ухопиться)

У складі цих прислів'їв в  наявності є метафори, які представлені такими фразеологічними одиницями:

"to catch at a straw ".

          Друге прислів'я є цілком метафоричним  висловом. За своїм змістом прислів'я висловлює думку про те, що людина у скрутному становищі намагається використати будь-яку можливість, щоб вийти з нього, навіть якщо вона дуже мала, і здатна зробити усе, щоб врятувати себе.

б) If you run after two hares, you will catch neither

(Хто два зайці гонить, жодного не впіймає)

Between two stools one falls to the ground.

(Двом господарям не прислуговують)

У даному прикладі зустрічаються  такі метафори:

«to run after two hares»,

«between two stools»

Перше прислів'я є цілком метафоричним. За допомогою метафор висловлюється думка про те, що людина, яка вагається у виборі, втрачує усі можливості досягнути чогось.

Don’t teach your grandmother to suck eggs

(Не вчи орла літати, а соловейка співати)

Don’t teach fishes to swim

(Не вчи вченого)

Людина, яка прожила вже довге життя, або добре розуміється у своїй справі, не потребує, будь-якої поради з чужого боку, бо вона і так добре розуміється на усьому. Саме це значення закладено у метафорах наданих прислів'їв.

г) A bird in the hand is worth two in the bush

(Краще  синиця в руках ніж, журавель  в небі)

Half a loaf is better than no bread

(півкоровая  краще, ніж зовсім нічого)

У даних прикладах  метафора є у складі першого прислів'я.

«bird in the hand»,

«birdin the bush»

Інші прислів'я  є метафоричними висловами. За допомогою цих метафор прислів'я твердять про те, що не треба відмовлятися від чогось реального, від того, що вже маєш, заради чогось надуманого.

В залежності від особливостей семантики, як правило, розрізняють  два типи метафор - мовні та мовленнєві. Однак хоч це розрізнення і є загальноприйнятим, встановлення чітких меж між ними навряд чи можливо. Мовленнєві метафори походять з конкретного тексту і завжди пов'язані з ним, оскільки конотативні ознаки, які служать мотивом для переосмислення словесного значення, формуються у межах даного лексичного набору (речення або усього тексту). Такі конотації відбивають у більшості випадків не колективне, а індивідуальне бачення світу, тобто вони суб'єктивні і випадкові відносно до загального значення. Оскільки прислів'я та приказки - це відбиття колективного, а не індивідуального досвіду, то такий вид метафор у їх структурі майже не зустрічається.

У основі мовної метафори лежать об'єктивні асоціативні зв'язки, які несуть інформацію про його побутово-практичний досвід, або про його культурно-історичне знання.

Приклад мовної метафори наводиться у такому прислів'ї:

Give him an inch and he’ll take an ell

(Посади свиню за стіл, вона й ратиці на стіл)

If you agree to carry the calf, they’II make you carry the cow

(Поклади йому пальця  у рот - і усю руку відкусе)

Розглядаючи вживання метафори у складі паремій, можна  дійти висновку, що вона вживається найчастіше із усіх інших стилістичних засобів.

Метафора образна не завжди стилістично маркована, проте  вона ніколи не буває стилістично нейтральною за емоційним впливом, тому створює той чи інший експресивний ефект.

«Образна метафора текстуально  безмежна, і хоч у сфері позначення просторово сприйманих об’єктів вона може втілюватися в одному слові, але частіше образна метафора – це цілісна художня полотнина чи ескіз зі своєю ідеєю, композицією і фарбами. Образна метафора – мовний матеріал, яким «малює світ» автор добутку (у тому числі і в побутовій мові)»[6; c. 67]. Наведемо приклад розгорнутих образних метафор:

Нічого страшного, що неважне обличчя – це ще не показник: у наші хащі потрапляють ще й не такі, а за пару сеансів зі стилістом та гримером перетворюються на цукерочку. І тільки вам, майстрам пера, відомо що викидати золотоголосих тільки тому, що зірка не гламурна, - не можна («Індустрія розваг», - 2004).

У першому прикладі метафоричний ефект досягається за допомогою  використання журналістом лексики  імідж-мейкерів, стилістів і застосування її до об’єктів, що не мають ніякого  відношення до іміджу.

Траплялось, що автомати (гральні)вередували, і гравець не знав куди подітись, бо ж значно велику суму програвав за ніч. Дуже рідко вдається передбачити і переграти автомати – це просто фарт. А вони (автомати) ніби навмисно затягли, знаючи результат наперед (там же).

У другому прикладі, образ автоматів як живої невивченої матерії створено у результаті використання стосовно автоматів ряду семантично однорідних дієслів, дієприкметників, що звичайно супроводжують одушевлений іменник: вередували, затягли, знаючи. Наступне, підбір відповідної лексики при описі відносин до автоматів самих гравців автомати можуть знати про результати гравця, тощо.

З розглянутими можливостями метафоричні засоби стилістично  зв’язані та обмежені. Вони не використовуються в діловому, юридичному матеріалі: законах, інструкціях, правилах, розпорядженнях, наказах і т.п., що припускають виконання розпоряджень і контроль за ними. Не використовують метафоричних засобів у питаннях, розрахованих на точність і однозначність інформації, а також у відповідях на них. Метафорично-образні засоби вживаються в тих формах мови, якім властиві експресивно – емоційні та естетичні аспекти. Метафора наявна у крилатих висловах, афоризмах, приказках, фразеологізмах, прізвиськах: чужа душа – потемки,чужа совість – могила; гроші - закон: куди захочеш, туди і зарулиш, душа без пісні – порожня картина буття [«Вечірня газета» - 2003].

Метафоричні засоби поширені і широковикористовуються у всіх жанрах мови, присутні у багатьох матеріалах розважально - мистецького характеру, призначених для впливу на емоції та уяву реципієнта. Така метафора ґрунтується на аналогіях: з грою (зробити хід, виграти партію, поставити на кону), театром (вийти на авансцену; відігравати головну роль; бути суфлером, маріонеткою) спортом (одержати нокаут, отримати картку, покласти на лопатки).

Метафора як мовне явище, що відображає певні  закономірності людської психіки, особливості  світосприйняття, а також фіксує цілий ряд культурно-історичних фактів життя певного суспільства (народу), повинна стати основним об’єктом лінгвокультурних досліджень. Складна природа метафори, як основної одиниці не лише мови, але й основного способу мислення, спонукає залучати до таких пошуків ще й ряд суміжних (невід’ємних) напрямків її вивчення, зокрема лінгвокогнітивного та антропоцентричного, а також орієнтуватися на найновіші досягнення філософської думки.

З лінгвокогнітивного погляду,  метафора – це комплексний феномен, результат розумово-мовної діяльності людини, яка в процесі творення метафори спирається на культурно-історичний, пізнавально-емпіричний досвід свого народу, збережений у мовній скарбниці. Така природа метафори забезпечує їй великі реконструктивні можливості у дослідженні процесів становлення і розвитку мовної картини світу.

Метафора, як засіб  поповнення словникового запасу мови, як засіб формування та розширення лексичного значення слів, а також як основний спосіб пізнавально-мисленнєвої діяльності людини, має здатність виступати моделлю (образом-схемою) репрезентації людських знань у свідомості та водночас надавати їм мовного вираження. Семантична система мови є найбільшим і найціннішим джерелом збереження відомостей людини про довкілля, національних особливостей світосприйняття. Саме метафора в сукупності семантичних процесів її породження, розвитку і способів вираження може виступати засобом системної організації мовної семантики і однією з типологічних ознак мови, що зумовлює актуальність дослідження метафори у контексті ідей побудови ідеографічної граматики української мови, опису відображених у ній концептів.

Метафорично-образні засоби сучасних розважальних ЗМІ – не тільки прийом зображення, - це засіб мислення, сприйняття світу. Ці засоби мають соціальний характер: метафора  показує, як образ світу відбивається у суспільній свідомості і яким він є.

Далі  розгонимо тематичні групи метафор, які, за даним дослідження, активно використовуються в сучасних газетних текстах. Порядок їхнього розгляду визначає кількісний фактор і фактор новизни. Що стосується такої групи як розважальна метафора, то більш докладно розгонимо у даному розділі. Розважальна індустрія настільки міцно охопила наше життя, що уявити собі картину життя без цієї сфери людської діяльності неможливо.

В основі розважальної метафори друкованих змі, лежить їхня подібність – важлива  властивість багатьох речей. Предмети можуть бути подібними за формою, розміром, кольором, цінністю, враженнями, тощо. За допомогою метафорично-образних засобів (метафоризації) утворюються найрізноманітніші значення, що  відмінні від первинного. Формуються вони постійно, утворюючись в процесі мовної творчості цілого народу, ЗМІ. Окремих особистостей чи деяких соціальних інститутів – «державних органів, господарських, профспілкових організацій, партій, асоціацій»[15]. На дуку А.І. Єфімова, необхідною умовою для появи цих переносних значень є те, що слово переміщується в нове лексичне оточення або в незвичний для нього контекст, - змінюється сфера застосування слова, а функція його оновлюється [16].