Організація соціальної роботи

Організація соціальної роботи

У Франції організовує соціальну роботу Міністерство соціальних справ і національної солідарності. У його обов'язки входить:

- пропонувати і реалізовувати заходи по наданню соціальної допомоги в суспільстві, в тому числі окремим групам людей, які потребують особливої допомоги;

- складати плани для професійних курсів соціальних працівників;

 

- видавати дипломи;

- визначати умови професійної діяльності.

Соціальна сфера є предметом турботи всіх міністерств, а також всього уряду. Проте, відповідальність за соціальні служби несе Міністерство соціальних справ і національної солідарності, яке має у своєму складі секретаріати та відділи, які відповідають за різні ділянки соціальної роботи і охорони здоров'я.

Професії соціальної роботи поділяють на 2 групи. Одна група має в основному освітні завдання. Вона займається дітьми і підлітками, сім'ї яких не забезпечують їх необхідними умовами відповідно до статусу і соціального положення. В цю групу входять:

- посадові особи, які здійснюють нагляд за умовно засудженими;

- спеціальні експерти в галузі освіти;

- викладачі соціальної роботи;

- дошкільні соціальні педагоги;

- персонал дитячих садків:

- медично-психологічні помічники.

 

Друга група соціальних працівників має справу із сім'ями і групами і допомагає їм вирішувати їх щоденні проблеми. Соціальні працівники виступають в якості:

- помічників соціальної служби;

- радників сім'ї;

- соціальних аніматорів;

- жінок-домогосподарок.

Соціальні    працівники    знаходяться    у державному, напівприватному, приватному секторах та різних асоціаціях. Державний сектор соціальних служб має таку систему:

1. Державна центральна адміністрація. Міністерство юстиції приймає на роботу соціальних працівників у служби, які мають справу з умовно засудженими злочинцями серед юнаків, підлітків і в адміністрацію виправних закладів (тюрми, закриті і відкриті будинки для злочинців). Міністерство освіти користується послугами соціальних працівників у середніх школах, університетах, державних професійних школах і державних закладах для фізично і розумово відсталих.

2. Департаменти: адміністрація області приймає на роботу соціальних працівників через обласне Управління соціальних справ і здоров'я, яке займається або всіма проблемами регіону, або специфічними проблемами. Загальні обласні служби охоплюють райони, їх обов'язком є задовольняти потреби населення, а також виявляти різні соціальні проблеми і допомагати долати їх. Спеціалізовані соціальні служби несуть відповідальність за захист матерів, новонароджених і малолітніх дітей, за соціальну допомогу дітям загалом.

3. Місцева влада завжди розраховує на соціальну допомогу

районів; декілька великих міст мають свої власні соціальні

служби.

Напівприватні служби управляються державою, профспілками і комерційними підприємствами як соціальними партнерами.

Різні асоціації керують службами, які займаються дітьми, молоддю, дорослими хворими людьми, особами з фізичними недоліками і неврівноваженою психікою. Сюди ж відносяться асоціації із захисту дітей і підлітків, соціальна служба для емігрантів і Національна федерація хворих, інвалідів і паралізованих.

 

Приватний сектор включає в себе посади в приватних фірмах, які займають помічники соціальної роботи. Вони надають індивідуальну допомогу працівникам заводу у випадку хвороби, нещасного випадку на виробництві, труднощах у сім'ї і підготовці людей старшого віку до пенсії.

Підготовка кадрів соціальних працівників

Навчання соціальної роботи у Франції розпочалося з діяльності декількох жіночих шкіл, які видали дипломи жінкам -помічникам соціальної роботи:

- професійна школа соціального навчання, заснована Марією Гахері у 1907р.

- соціальна школа 1911 р. під керівництвом римо-католицької церкви;

- професійна школа соціальної служби, заснована пастором Донмегью в 1913 р.

- жіноча школа соціальної роботи на фабриці, заснована в 1917 р. у Парижі, де навчені молоді жінки повинні були турбуватися про фізичне і моральне благополуччя жінок-робітниць.

Курси отримали офіційний статус у 1932 р., коли держава затвердила перший диплом для соціальної служби. Пізніше були введені дипломи для сімейних помічників, спеціальних експертів навчання, персоналу дитячого садка, медично-психологічних помічників, дошкільних учителів, сімейних консультантів, вчителів по спеціальних методах навчання, для осіб, які здійснюють нагляд за умовно засудженими і соціальних аніматорів.

Сьогодні вища освіта в галузі соціальної роботи у Франції є галуззю, що розвивається. Наявність диплома, який засвідчує підготовку II циклу вищої освіти, дає можливість його власникові претендувати на адміністративні посади та кар'єрне зростання, проте, не є гарантією просування по службі. Дипломи мають академічну та професійну компоненти. Навчання доступне особам, які мають вищу професійну освіту І циклу та щонайменше трирічний професійний досвід діяльності в галузі соціальної роботи. Добір кандидатів здійснюється за результатами співбесіди, метою якої є визначення наявного професійного досвіду претендента на підготовку та виявлення його особистісних якостей, необхідних для виконання функцій проектування й управління. Можливість отримати підготовку даного рівня надають як приватні, так і державні освітні заклади. Державні заклади освіти (університети) здійснюють підготовку кадрових та адміністративних службовців. Другий цикл вищої освіти має два рівні й призначений для розширення та поглиблення знань, отриманих за перші два роки навчання в університеті. Через 1 рік навчання видається диплом ліценціата (іісепсіе), через 2 роки - диплом метріз (таіігіве). Для забезпечення підготовки фахівців з актуальних спеціальностей, у тому числі, в галузі соціальної роботи, постановою Міністерства освіти Франції від 17 листопада 1999 р. був створений диплом "Професійна ліцензія" (І_ісепсе professionalle), до отримання якого веде навчання в ліцензіаті. Цей диплом засвідчує підготовку II рівня (бакалаврат + 3 роки навчання), та присвоює його власникові ступінь ліценціата.

Відмінність цього диплома від інших полягає у способі організації навчання, яке базується на встановленні тісних партнерських відносин між університетами, іншими навчальними закладами та професійними підприємствами. Професійна ліцензія (ПЛ) відповідає європейським вимогам щодо якості освіти, які передбачають наявність передліцензійного курсу (рго-Іісепсе) навчання, що відповідає вимогам ринку праці в Європі, а також потребі у створенні нових кваліфікацій. Вона відкриває для студентів можливість швидкого отримання належної професійної кваліфікації, що відповідає вимогам конкретної професії.

 

У 2001 р. у Франції існувало 377 ПЛ, а на початок 2005 р. їх уже було близько 700, представлених у всіх професійних секторах: сільське господарство; промисловість (житлове будівництво, промислова інформатика, хімія, біотехнології), сфера обслуговування (торгівля, банківська система, зв'язок), надання послуг окремим особам і спільнотам (сфера охорони здоров'я, професії соціальної сфери, готельна справа, туризм, охорона природного середовища, розвиток культурної спадщини та ін.). Усі ПЛ об'єднані в 46 національних категорій, що представляють первинний, вторинний сектори та сферу обслуговування. Серед напрямів ліцензіату, пов'язаних із соціальною сферою, можна виділити наступні:

1) санітарні та соціальні науки з двома спеціалізаціями -"Робота з інвалідами" та "Санітарна допомога";

2) соціологія зі спеціалізацією "Соціальний розвиток";

3) педагогіка та виховання з трьома можливими

спеціалізаціями - "Виховання та дидактика", "Андропедагогіка" і

"Педагогіка та викладання".

У Франції ступінь бакалавра традиційно отримують випускники середніх шкіл, тоді як у більшості країн бакалавр -випускник вузу. Сьогодні в країні існує біля 160 шкіл соціальної роботи, більшість із яких є приватними. Більшість шкіл пропонує навчання за однією спеціальністю. Кожну школу відвідує від 100 до 200 студентів.

Різні курси шкіл соціальної роботи відрізняються своїм змістом і тривалістю, їх схожість полягає в поділі на теоретичну та практичну підготовку. Період професійної підготовки триває:

- 3 роки - для помічників соціальної служби, сімейних радників, соціальних аніматорів і спеціальних експертів навчання;

- 2 роки - для дошкільних соціальних педагогів і персоналу дитячого садка;

- 8 місяців - для жінок-домогосподарок.

Підготовка до професійної діяльності в соціальних службах вимагає оволодінням точними знаннями в галузі наукових дисциплін, необхідних для роботи у соціальній сфері, оволодіння специфічними методами кожної із цих дисциплін і аналізу галузі їх практичного застосування.

Ці вимоги лягли в основу побудови курсів, що включають в себе 5 основних дисциплін:

 

1. Структура інститутів соціальної роботи.

2. Соціальна економіка.

3. Соціальне середовище.

4. Відношення між людьми.

5. Здоров'я, гігієна і медично-соціальний захист населення.

Основною дисципліною для вивчення є „Теорія і практика соціальної служби". Це інтегрований курс, який забезпечує зв'язок між різними навчальними дисциплінами.

Студенти вважаються офіційно закінчившими повний курс, якщо успішно закінчують проміжні курси, тобто здають всі екзамени й інші форми звітності. У кінці курсу проходять екзамени на отримання державного диплому. Вони включають єдиний для всієї країни письмовий тест з однією темою, усну доповідь з соціальної проблеми, вибрану під час практики, і коротку доповідь на захист письмового повідомлення. По закінченню студенти отримують диплом асистента соціальної служби.

Таким чином, удосконалення системи освіти у Франції в цілому, та соціальної освіти, зокрема, є однією із складових відродження інтелектуального і духовного потенціалу народу, умовою виходу вітчизняної науки, техніки та культури на світовий рівень. Основними завданнями процесу реформування системи соціальної освіти у Франції є такі: сприяти трансверсальності, взаємопроникності різних рівнів підготовки в галузі соціальної роботи, визнанню професійних компетенцій; розробити нові механізми доступу до різних рівнів соціальної освіти; переглянути модуль побудови й організації підготовки в галузі соціальної роботи; вдосконалити механізм почергового навчання в практиці навчання соціальній роботі; сприяти подальшому розвитку напрямків соціальної освіти.