Віддалені наслідки черепно-мозкових травм, хронічна стадія травматичної хвороби мозку. Клінічні прояви, особливості перебігу , діагностик

Віддалені наслідки черепно-мозкових травм, хронічна стадія травматичної хвороби мозку. Клінічні прояви, особливості перебігу , діагностика.

 

План

1. Травматичні ураження  головного мозку
2. Травматична хвороба головного мозку. Періоди .
3. Особливості клінічних проявів
4. Ознаки та критерії діагностики
5. Умови, в яких повинна надаватись медична допомога
6. Клініко-діагностична програма
7. Література

 

Травматичні ураження головного мозку

Травми головного мозку і їхніх наслідків залишаються однієї з найбільш важких і невирішених проблем сучасної медицини й мають величезне значення у зв'язку зі своєю поширеністю й важкими медичними  й соціальними наслідками. Як правило, значне збільшення числа осіб, перенесших травми голови, спостерігається в періоди воєн і найближчі до них роки. Однак і в умовах мирного життя за рахунок росту технічного рівня розвитку суспільства спостерігається досить високий травматизм.

Травматична хвороба головного мозку

Патологічний процес, що розвивається в результаті механічного  ушкодження головного мозку й  характеризується при всій розмаїтості  її клінічних форм єдністю этиологии, патогенетических і саногенетических механізмів розвитку й наслідків, називається травматичною хворобою головного мозку. У результаті травми голови одночасно запускається два протилежно спрямованих процеси, дегенеративний і регенеративний, які йдуть із постійною або змінною перевагою одного з них. Це й визначає наявність або відсутність тих або інших клінічних проявів, особливо у віддаленому періоді травми голови. Пластична перебудова мозку після перенесеної травми голови може тривати довгий час (місяці, роки й навіть десятиліття).

Протягом травматичної хвороби головного мозку виділяють 4 основних періоди: початковий, гострий, підострый і віддалений.

Початковий період спостерігається безпосередньо після одержання травми голови й характеризується вимиканням свідомості тривалістю від декількох секунд до декількох годин, днів і навіть тижнів залежно від ваги травми. Однак приблизно в 10% потерпілих, незважаючи на важкі ушкодження черепа, втрата свідомості не відзначається. Глибина вимикання свідомості може бути різної: оглушення, сопор, кома. При оглушенні відзначається гноблення свідомості зі збереженням обмеженого словесного контакту на тлі підвищення порога сприйняття зовнішніх подразників і зниження власної психічної активності. При сопорі наступає глибоке гноблення свідомості зі схоронністю координованих захисних реакцій і відкривання очей у відповідь на болючі, звукові й інші подразники. Хворий звичайно сонливий, лежить із закритими очами, нерухливий, але рухом руки локалізує місце болю. Кома - це повне вимикання свідомості без ознак психічного життя. Можуть бути випадання пам'яті на вузький період подій під час, до й після травми. Ретроградна амнезія згодом може піддатися зворотному розвитку, коли звужується період запам'ятання подій або з'являються фрагментарні спогади.

У гострому періоді травматичної хвороби свідомість відновлюється, зникають загальномозкові симптоми. При важких травмах голови після повернення свідомості відзначається період тривалої психічної адинамії (від 2-3 тижнів до декількох місяців). В осіб, перенесших закриту легку або середньої ступені важкості травму голови, протягом 1-2 тижнів спостерігається «малий контузионный синдром» у вигляді астенії, запаморочення, вегетативних розладів .

Основною ознакою малого контузионного синдрому є головний біль. Вона виникає періодично при розумовій і фізичній перенапрузі, нахилах тулуба й голови. Рідше головний біль тримається постійно. У всіх хворих порушується сон, що стає неспокійним, неосвіжаючим, з яскравими сновидіннями й характеризується пробудженням з відчуттям страху. Може спостерігатися стійке безсоння.

Вегетативно-судинні розлади проявляються гіпергідрозом, гіперемією шкірних покривів, синюшністю кистей рук, раптовими почервоніннями й зблідненнями особи й шиї, порушеннями трофіки шкіри, серцебиттями. Залежно від ваги травми голови можливі різні неврологічні порушення - від парезів, паралічів і явищ внутрічерепної гіпертензії до неуважної неврологічної мікросимптоматики.

Тривалість гострого періоду від 3 до 8 тижнів, залежно від ваги травми голови.

Підгострый період травматичної хвороби характеризується або повним видужанням постраждалого, або частковим поліпшенням його стану. Тривалість його до 6 місяців.

Віддалений період травматичної хвороби триває кілька років, а іноді все життя хворого. У першу чергу він характеризується церебрастенічними порушеннями із дратівливістю, ранимостью, слізливістю, підвищеної истощаемості при фізичній й особливо психічній напрузі, зниженням працездатності. Хворі скаржаться на порушення сну, нестерпність жари й духоти, відчуття нудоти при їзді в транспорті, незначне зниження пам'яті.

Можлива поява истероформных реакцій з демонстративними риданнями, заламуванням рук, перебільшеними скаргами на погане здоров'я, вимогою для себе особливих привілеїв. При об'єктивному дослідженні виявляється незначна неврологічна симптоматика, вазо-вегетативнеі порушення. Звичайно церебрастенічні порушення мають сприятливу динаміку й через кілька років повністю нівелюються.

Афективна патологія є характерною для віддаленого етапу травматичної хвороби.

Вона може проявлятися неглибокими депресивними порушеннями в сполученні з більш-менш вираженою афективною лабільністю, коли по незначному приводі легко виникають коливання настрою убік його зниження. Можливі клінічно більше виражені афективні розлади у вигляді депресивних станів з почуттям втрати інтересу до колишніх повсякденних турбот, необґрунтованою інтерпретацією відносини до себе навколишніх у негативному плані, переживанням нездатності до активних дій. Депресивні розлади звичайно супроводжуються підвищеною збудливістю, дратівливістю, гневливостью, або похмурістю,  невдоволенням навколишніми, розладом сну, порушенням працездатності. Форми поводження хворих у таких випадках визначаються короткочасними афективно-вибуховими реакціями з підвищеною дратівливістю, збудливістю, уразливістю, сензитивностью, неадекватністю реагування на зовнішні впливи. Афективні спалахи з бурхливим руховим розрядом звичайно виникають із незначної причини, не відповідають по силі афекту генному приводу, супроводжуються вираженою вазо-вегетативной реакцією.

У багатьох хворих у віддаленому періоді травматичної хвороби розвиваються психопатоподобні порушення. При цьому часто важко говорити про клінічно обкреслений психопатоподобний синдром. Емоційно-вольові порушення в цих випадках при всій їхній типологічній одноманітності не постійні, виникають під впливом додаткових екзогенних впливів і більше нагадують психопатоподобні реакції по эксплозивному, істеричному або астенічному типам.

За фасадом церебрастенічних і емоційно-вольових порушень у більшості хворих виявляються більш-менш виражені интеллектуально-мнестичні зміни.

Протягом травматичної хвороби  можлива поява пароксизмальных розладів і станів зміненої свідомості (травматична епілепсія). Пароксизмальні розлади виникають як протягом першого року після перенесеної травми, так і у віддаленому її періоді через 10-20 і більше років. Пароксизмальні розладу гострого й підгострого періоду травматичної хвороби мають більше сприятливий плин і згодом залишаються лише в анамнезі захворювання. Эпілептиформні розлади віддаленого періоду черепно-мозкової травми мають менш сприятливий прогноз. Вони характеризуються більшим поліморфізмом. Це можуть бути великі судорожні припадки, малі й абортивні припадки, абсансы, судорожні стани без порушення свідомості, бессудорожні припадки з мінімальним судорожним компонентом, вегетативні припадки, напади психосенсорных розладів.

Іноді спостерігаються епізоди сутінкового потьмарення свідомості. Вони проявляються гострим і раптовим початком без провісників, відносною короткочасністю плину, афектом страху, люті з дезориєнтировкой у навколишньому, наявністю яскравих галлюцинаторных образів застрашливого характеру, гострим маренням. Хворі в такому стані рухомо порушені, агресивні, по закінченні психозу відзначається термінальний сон і амнезія.

У віддаленому періоді травматичної хвороби можуть виникати травматичні психози. Вони звичайно виникають через 10-15 років після перенесеної травми голови. Розвиток їх проектується повторними травмами голови, інфекційними захворюваннями, психогенними впливами. Протікають вони у вигляді афективних або галлюцинаторно-бредовых розладів.

Афективні психози проявляються періодичними станами депресії або манії.

Ознаки та критерії діагностики

Черепно-мозкова травм (ЧМТ) - це важлива медико-соціальна проблема. Останні роки в Україні частота  поширеності хворих з ЧМТ зростає  і на сьогодні стає 4-4,2 на 100 тис. населення. У 50-80 % або у 2-х з 3-х постраждалих формуються віддалені наслідки закритих черепно-мозкових травм (ВНЗЧМТ), що протікають з частими станами декомпенсації  з тимчасовою непрацездатністю, нерідко (11-12% постраждалих) мають стійку інвалідізацію.

Варіанти ВНЗЧМТ можна  розподілити на 2 категорії: а) порушення, що мають чітко окреслену нейроморфологічну основу - це церебральні лептоменінгіти, атрофії, кісти, гематоми. Дана категорія хворих знаходиться під наглядом нейрохірургів та неврологів;

б) порушення, нейроморфологічна основа яких не має локально осередкового характеру - у цієї категорії хворих визначаються різного ступеня вираженості клінічні синдроми у сполученні з різними неврологічними, неврозоподібними, психопатологічними та соматичними порушеннями.

Серед клінічних проявів  захворювання вирізняються домінуючі  клінічні синдроми: лікворно-гіпертензійний, лікворно-гіпотензіонний, вестибулярний, астенічний, епілептичний, гіпоталамічний, підкорковий синдроми, цереброваскулярні порушення.

Умови, в яких повинна  надаватись медична допомога

Усі хворі з віддаленими  наслідками ЧМТ підлягають лікуванню  та обстеженню у неврологічних кабінетах  поліклінік або неврологічних відділеннях  обласних, міських та центральних  районних лікарень залежно від тяжкості стану. Середня тривалість лікування  захворювання у поліклініці складає  від 3 до 12 днів. У поліклініці та у стаціонарі хворому надає медичну  допомогу невролог, а лікування проводиться  у стаціонарі неврологічного або  нейрохірургічного профілю. Середня  тривалість лікування захворювання у стаціонарі залежить від стану  хворого - від 7 до 12 днів.

Клініко-діагностична програма

1.  Огляд невролога;

Огляд нейрохірурга;

Консультація окуліста;

Огляд терапевта;

Рентгенографія черепу;

КТ або МРТ головного  мозку;

Електроенцефалографія;

Ехоенцефалографія;

Лабораторні дослідження;

10.  Ультразвукова допплерографія судин головного мозку (за показаннями);

11.  Електрокардіографія;

12.  Ангіографія судин  головного мозку (за показанням).

 

 

Література

1. Зайцев О.С. Психопатология  тяжелой черепно-мозговой травмы / О.С.Зайцев. – М.: МЕДпресс-информ, 2011. – 335 с.

2. Іпатов А.В., Сергієні О.В., Матяш М.М. Принципи визначення видів обмеження життєдіяльності при наслідках черепно-мозкових травм. Науково-методичний посібник для лікарів-неврологів МСЕК та лікувально-профілактичних закладів. – Дніпропетровськ, 2005. – 19 с.

3. Клинические особенности  формирования и возможности терапии 

посттравматических когнитивных  расстройств / И.В. Литвиненко, А.Ю. Емелин, С.В. Воробьев, В.Ю. Лобзин // Журн. неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. – 2010. – №12. – С. 60–66.

4. Напреенко А.К. Особенности клинических проявлений психических расстройств непсихотического уровня пациентов, перенесших черепно-мозговую травму / А.К. Напреенко, Н.А. Максименко // Укр. вісн. психоневрології . – 2007. – №2. – С. 92–95.

5. Ткаченко О.В. Клініко-нейровізуальні особливості у хворих з віддаленими

наслідками закритої черепно-мозкової травми / О.В. Ткаченко, О.С. Корольова // Укр. неврол. журн. – 2009. – №1. – С. 35–38.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

КАФЕДРА НЕВРОПАТОЛОГІЇ ТА ДИТЯЧОЇ НЕВРОЛОГІЇ

 

 

 

РЕФЕРАТ

«Віддалені наслідки черепно-мозкових травм, хронічна стадія травматичної хвороби мозку. Клінічні прояви, особливості перебігу , діагностика»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                 ПІДГОТУВАЛА:

АЙДАРОВА  В .С.

 

 

 

 

 

 

 

 

ХАРКІВ 2013