Внесок М.Туган-Барановського у розвиток світової економічної думки

„Внесок М.Туган-Барановського у розвиток світової економічної думки”

План

Вступ

І. Життєвий шлях М.І.Туган-Барановського

ІІ. Теорії Туган-Барановського в світовій економічній думці

2.1 Соціальна теорія  розподілу

2.2 Інвестиційна  теорія циклів

2.3 Теорія промислових  криз

2.4 Теорія граничної  корисності М.І.Туган - Барановського

2.5 Кон'юнктурна  теорія грошей М.І.Туган-Барановського

ІІІ. Розгляд ідей М.І.Туган-Барановського українськими дослідниками

ІV. Сучасність економічних  ідей М.І. Туган - Барановського

Висновки 

Список використаної літератури

Вступ

Михайло Іванович Туган-Барановський - перший економіст-східноєвропеєць, наукові теорії якого визнали зарубіжні вчені різних шкіл і напрямків; один із найкращих знавців кон'юнктурних економічних циклів, автор численних праць про теорію вартості, розподілу суспільного доходу, історію господарського розвитку та кооперативних основ господарської діяльності.

Сьогодні ім'я  цього видатного вченого і  громадського діяча широко відоме науковій громадськості України і світу. На визнання його заслуг Національна  академія наук України в 1991 році заснувала  премію ім. М. І. Туган-Барановського за видатні роботи в галузі економічних наук. Академія економічних наук України з 1997 року нагороджує вчених "Золотою медаллю імені М. І. Туган-Барановського" за значний особистий внесок у розвиток економічних і науково-технічних сфер та активну суспільну діяльність на благо й розвиток України. Його ім'я носить Донецький державний університет економіки і торгівлі. У головному корпусі університету відкрито перший в Україні пам'ятник М. І. Туган-Барановському.

Його концепції  стали підґрунтям, розробленої Дж. М. Кейнсом теорії прогнозування  ринкової кон'юнктури, проведенні ефективної економічної політики. Один із найяскравіших  представників ліберального руху в  Україні. Брав участь у заснуванні Національної академії України. Міністр фінансів Української народної республіки (1917--1918).

Останнім часом  наголошується значне підвищення інтересу до творчості М. І. Туган-Барановського. Справа тут, очевидно, у висунутій самим життям наполегливої необхідності уточнити наші уявлення про природу ряду економічних явищ. Зрозуміло, не йдеться про відмову від спадщини класиків марксизму-ленінізму. Але природне прагнення до того, щоб ознайомитися з іншими напрямами суспільної думки, які протягом десятиліть залишалися для нас закритими в міцних стінах «спецхрамов». У таких умовах не можна не звернутися до ідей М. І. Туган-Барановського, що увійшов до історії економічної думки як представник «легального марксизму».

Мета цієї курсової роботи - проаналізувати праці та дослідити  внесок М.І.Туган-Барановського у розвиток сучасної економічної думки.

Предметом дослідження  виступають теорії видатного економіста, а об”єктом - значення наукової спадщини Михайла Івановича Туган-Барановського на розвиток світової економічної думки, та актуальність його ідей.

М І. Туган-Барановський-- учений зі світовим ім'ям, який зробив величезний внесок у розвиток багатьох теоретичних проблем економіки. Він став першовідкривачем сучасної інвестиційної теорії циклів. Ця теорія справила величезний вплив на розвиток політичної економії. На його праці численні західноєвропейські та американські економісти не тільки посилаються й досі, а й плідно розвивають його ідеї. Загальновизнаним у світовій економічній літературі є внесок Туган-Барановського в розроблення таких проблем, як теорія розподілу, теорія кооперації, теорія соціалізму, теорія промислових криз та інших.

Ім'я Михайла  Івановича Туган-Барановського, за власним визнанням -- напівукраїнця-напівросіянина, включено до бібліографічного довідника про всесвітньо відомих економістів періоду 1700--1986 рр., виданого в США.

І. Життєвий шлях М.І.Туган-Барановського

Михайло Іванович Туган-Барановський народився 8 січня 1865 року в селі Солоне (Солянівка) Харківської губерні ї . В 1888 році він закінчив фізико-математичний факультет Харківською університету, отримав звання кандидата природничих наук . Однак, більше його захоплювали суспільні науки і майже одночасно з навчанням на фізико-математичному факультеті, він екстерном склав іспити на правничому факультеті.

1890 року виходить  його перша стаття "Вчення про  граничну корисність", в котрій  намічається синтез теорії трудової  вартості, висунутої класичною школою, та теорії граничної корисності  австрійської школи. У 1894 році  Михайло Іванович отримав ступінь  магістра при Московському університеті. В 1895 році М. І. Туган-Барановський став приват-доцентом Петербурзького університету , де вів власний семінарій. В 1898 році в Московському університеті він захистив докторську дисертацію. У 1899 році за політичну неблагонадійність він був відсторонений від викладання, і тільки в 1905 році повернувся на кафедру на ту ж посаду. З 1913 року Михайло Іванович - професор Петербурзького політехнічного інституту.

М. І. Туган-Барановський надавав велике значення розвитку кооперативного руху. З 1908 року він брав участь у керівництві Комітетом сільських та кредитосбережувальних товариств. А в 1909 році створив спеціальне науково-громадське друковане періодичне видання і став на чолі журналу "Вісник кооперації", за визнанням сучасників, найкраще із подібних видань не тільки в Росії, але й за кордоном. В журналі публікувалися матеріали про кооперативний рух в Росії та на Заході, а також статті теоретичного характеру.

Кооперативний рух, що мав численних ідеологів і  політичних керівників, мабуть, в жодній з країн не висунув свого видатного  економіста-теоретика, здатного відійти  від голосних лозунгів і дати теоретичну оцінку як досягнутого, так і перспектив. Йшла робота по створенню цікавої  і глибокої концепції кооперації. Співвітчизники видатного вченого  можуть пишатися ним. Те, що зробив Туган-Барановський у теорії кооперації, багато у чому було піонерним. Це був свого роду прорив у нову галузь економічної науки, що найтіснішим образом пов'язана з практикою розвитку господарств України та Росії. Але цей прорив було здійснено як результат усієї попередньої роботи, оскільки дослідження кооперації як самобутньої форми господарювання, багато у чому було підсумком теоретичних роздумів Туган-Барановського . І тому не є випадковим великий інтерес до них в усьому світі сьогодні.

В 90-ті роки XIX ст., коли М. І. Туган-Барановський почав публікувати перші роботи, у західних капіталістичних країнах все наявніше виявлялися монополістичні тенденції. В Росії капіталізм розвивався при збереженні численних залишків кріпацтва. З кінця XIX ст. і в перше десятиліття XX ст. в Росії з'явилися риси монополістичного капіталізму, що накладало відбиток на соціально-економічне та ідейно-теоретичне життя суспільства.

В слов'янській  економічній думці поряд із марксизмом почала набувати популярності суб'єктивна  школа. Виявилися глибокі розходження  у розумінні багатьох основоположних проблем. Йшов процес ідейного і теоретичного розмежування представників різних соціальних прошарків.

Всі ці процеси  відбилися на творчості М.І. Туган-Барановського , визначивши і його широкі наукові інтереси, і еволюцію поглядів. Туган-Барановський не належав якійсь певній течії економічної науки. Він був близький то до теорії граничної корисності, то до марксизму, то до ревізіонізму, потім до бернштейнанства, то знову до суб'єктивно-психологічної школи, то прагнув сполучити її ідеї з марксизмом, знайти нові сполучники і з'єднати те й інше.

Наукові висновки, зроблені Туган-Барановським близько ста років тому, не загубили своєї актуальності для України в наш скрутний час. Тим більше, що Михайло Іванович в останні два роки свого життя безпосередньо приймав участь у першому становленні української державності. Відразу після лютневої революції 1917 р. він вже в березні виїхав із Петербурга до Києва, де влітку стає секретарем фінансів Центральної Ради з входженням у її Генеральний Секретаріат, а потім і першим міністром фінансів, промисловості та торгівлі. Але його покликанням все ж таки була наука, а не державна діяльність, і останній рік свого життя він присвятив викладанню у Київському університеті Св. Володимира та організації Академії наук України, яку разом із Володимиром Івановичем Вернадським вони створили восени 1918 року. Останній став її першим президентом, а Туган-Барановський очолив в нїй відділення соціально-економічних наук. У відповідності зі своїми теоретичними поглядами він розробляє напрямки наукових досліджень як перспективну комплексну програму, що містила в собі практичні функції наукових досліджень економіки України і, насамперед, сільського господарства. Він підкреслює гостру необхідність вивчення історії господарства й економічної географії України.

У грудні 1918 р. він  очолює створений з його ініціативи Український інститут економічної  кон'юнктури. М. І. Туган-Барановський обирається першим в незалежній Україні академіком за фахом “теоретична економія”. В останні роки життя він був також професором Київського університету і деканом його правничого факультету, який він і стоворив, очолював Українське наукове суспільство економістів. Але його бурхливу громадську і наукову діяльність 22 січня 1919 р. зупинила раптова смерть на 55-м році життя на шляху з Києва до Одеси, звідкіля видатний вчений у складі урядової делегації Української народної республіки мав направитися до Парижу на міжнародну мирну конференцію.

ІІ. Теорії Туган-Барановського в світовій економічній думці

2.1 Соціальна теорія розподілу

Свою теоретичну діяльність М. Туган-Барановський розпочав як марксист, проте згодом відійшов від ортодоксального марксизму, заснувавши в Санки-Петербурзі разом з відомими російськими економістами Петром Струве (1970 - 1944) і Сергієм Булгаковим (1871 - 1944) та іншими течію так званого “легального марксизму”, яка викристалізувалась у дискусіях із суб'єктивно-ідеалістичними поглядами народників і революційними ідеями більшовиків. Існування течії “легального марксизму” обмежується 90-ми роками XIX ст., вона розпалась в 1900 р.

М. Туган-Барановський та інші “легальні марксисти” однозначно заперечували тезу народників про неможливість розвитку капіталізму В Росії, використовуючи для цього окремі положення марксистського економічного вчення. Водночас, вони рішуче заперечували ряд основних його тез - про експлуататорську природу буржуазної держави, диктатуру пролетаріату, характер переходу до соціалізму, реалізацію продукту та деякі інші. Особливі заперечення викликало положення про необхідність здійснення пролетарської революції. Висновок про можливість реформування капіталізму “легальні марксисти” зробили раніше від Е. Бернштейна. Революційні висновки Маркса і більшовиків вони називали “тенденційними і помилковими”.

Після розпаду течії  “легального марксизму” одні його представники повністю перейшли в опозицію соціалістичній ідеї, а інші (насамперед М. Туган-Барановський) стали на позиції лібералізму і реформізму, зблизившись із соціал-реформізмом.

Своїми наступними теоріями український економіст  здобув широке визнання. Розвиваючи теорію психологічної цінності, він спочатку виступав за поєднання теорій трудової вартості і граничної корисності, а пізніше сформулював “закон”, в якому стверджував, що “граничні корисності вільно відтворюваних господарських благ пропорційні їх трудовим вартостям”.

Туган-Барановський розробив оригінальну соціальну теорію розподілу, відмінну від класичної, марксистської та неокласичної. Основні її засади дослідник виклав у працях «Теоретичні основи марксизму» (1905 р.), «Соціальна теорія розподілу» (1913 р.)

Туган-Барановський чи не вперше у світовій економічній думці звернув увагу на необхідність саме соціальної, а не політичної спрямованості економічного розвитку шляхом посилення соціальної політики через гармонізацію диференційованих страт суспільства. Ці ідеї він розвинув через чотири роки (у1913) у роботі «Соціальна теорія розподілу». Сучасний американський дослідник його спадщини Н. Балабкінс пише, що в цій праці він «відкинув популярне на той час уявлення, що розподіл доходів залежить, головним чином, від процесу формування цін, процесу обміну і особливо від граничних продуктів різних чинників виробництва. На думку Туган-Барановського, розподіл національного доходу залежить, передусім, від взаємозалежності між різними соціальними класами. Основним у його теорії було те, що організований робітничий клас може домогтися вищої заробітної плати. Ділові кола платять за таке підвищення заробітної плати зниженням прибутків з низки причин» [2,с. 237]. Головним завданням соціальної політики Туган-Барановський визначив зняття соціально-політичного напруження в суспільстві, що актуально й сьогодні.

Він виходив з  того, що будь-які існуючі теорії вартості, цінності та ціни не сумісні  методологічно з теорією розподілу. Зокрема, дослідник вважав невдалою спробу пояснити проблему розподілу  доходів з позицій рікардіанської чи марксистської версій теорії трудової вартості. Аналізуючи марксистську теорію розподілу, Туган-Барановський особливу увагу приділяв помилковості тлумачення категорії «робоча сила» К.Марксом. Останній розглядав робочу силу як специфічний товар, який має магічну здатність створювати вартість більшу від власної, тобто додаткову вартість. Тлумачення К.Марксом заробітної плата перетвореної форми вартості та ціни робочої сили вчений вважав абсурдним.

Він заперечував  також некоректне трактування К.Марксом  капіталу як пасивного і не результативного  додатку до робочої сили, як і  марксистську теорію капіталістичного нагромадження і зубожіння пролетаріату, яку називав такою, що не відповідає дійсності. Натомість український  вчений визначив два основних чинники, від яких залежить заробітна плата:

* зростання продуктивної  сили праці - економічний, тобто  об'єктивний, фактор;

* соціальна сила  робітничого класу - соціальний, або суб'єктивний, фактор.

Зростання продуктивної сили праці він вважав основним чинником, адже підвищення продуктивності праці  забезпечується науково-технічним  прогресом, веде до збільшення національного  доходу і розміру частки працівників  у ньому. Соціальний фактор, на думку  вченого - сила робітничого класу  діяльність профспілок з захисту  його інтересів, визначає конкретний рівень пересічної заробітної плати, який має  стійку тенденцію до підвищення.