Античні міста-держави Північного Причорномор’я

напівциліндричні  розпірні склепіння й високоякісні кам'яні мури.

Херсонес Таврійський Назва походить від грецького слова "півострів". Руїни цього міста розташовані на околиці Севастополя. Херсонес заснований у 422 -421 році до н.е. вихідцями з Гераклеї Понтійської. Розквіт держави припадає на кінець 4-3 ст.до н.е. Це одне з трьох великих античних північнопричорноморських міст, які дожили до пізнього середньовіччя. Територія досягала 33 га, а населення становило не менш, як 15 тисяч жителів. Місто мало єдине прямокутне планування та було обнесене міцними

захисними стінами, що збереглися до нашого часу, мало добре  укріплений порт, а в римські часи - цитадель. Наприкінці 4 ст. до н.е. У 179 році до н.е. Херсонес уклав угоду з царем Понтійської держави Фарнаком 1 про "дружбу". 

Херсонес було звільнено  від їхньої залежності. Але після цього місто потрапляє під зверхність Боспорської держави, якої позбавляється за поміччю Риму лише в другій половині 1 ст. н. е. Після походу Плавтія Сільвана в 60-ті роки 1 ст. н. е в Північному Причорномор'ї в Херсонесі розміщується римський гарнізон. Неподолік від Херсонеса, в Харакеі, римські війська будують фортецю, від якої до наших днів збереглися рештки фортечних мурів, терми, німфей. Після економічної кризи, перенесеної на рубежі, розпочинається новий етап піднесення: розвиваються торгівля, виноробництво, соляний і рибальський промисел. Але уже у третій четверті 3 ст. н. е. справи погіршуються: з Херсонеса виводяться римські війська, припиняється карбування своєї монети, в економіці спостерігається повний занепад. У 70-ті роки 4 ст. н.е. Херсонес зазнав гунської  неволі, після чого

продовжує існувати у складі Візантійської імперії. Некрополь Херсонеса розташовувався довкола міста з усіх боків. Основний тип поховальних споруд - прямокутні ями. В середині 4 ст. до н.е. з'являються могили , обкладені черепицею, у 2 ст. до н.е. - кам'яні ящики й вирубані в скелі склепи з нішами - лежанками.

Боспорська держава Розташовувалася по обидва боки Керченської протоки, яка в давнинуназивалася Боспор Кіммерійський. Головним містом був Пантікапей, але столицею азіатської частини Боспору вважалася Фанагорія. До утворення Боспорської держави існуючі на її території з 6 ст. до н.е. грецькі міста Пантікапей, Феодосія, Німфей, Мірмекій, Теритака, Порфмій, Фанагорія, Германаса, Гергіппія, Кепи та інші, здебільшого були звичайними полісними структурами. В 480р. до н.е. Боспором починає правити династія Археанактидів,  яку в 438-437рр. до н.е. змінює династія Спартокідів. На етапі найвищого піднесення держави 6ст. до н.е. її територія обіймала Керчінський і Таманський півострови, Східне Приазов'я, пониззя Кубані, атакож Дельту Дону. До складу Боспорської держави входили не тільки античні міста, а й місцеві племена - синди, меоти, торети, дандарії. На чолі держави стояв цар - монарх згаданих племен і архонт грецьких міст. В середині другого ст. до н.е. держава переживає економічну кризу, яка наприкінці століття загострюється повстанням рабів під приводом Савмака. В ці справи втручається Мірдітат 16 Євпатор , унаслідок чого Боспор підпадає під зверхність Пантійського царства. В останній чверті 1 ст. н.е. Боспор стає власником Рима. До середини 3 ст. н.е. спостерігається економічне піднесення, після чого знову розпочинається воєнно-політична і економічна криза, яка завершується з гунською навалою ( 375-376рр.) за гибеллю Боспору як держави [10. C. 20].

        Отже, на українських землях протягом тривалого часу формувалися державотворчі традиції, носіями яких були кіммерійці, скіфи, греки, сармати та деякі інші народи. Перебуваючи в тісному контакті з праслов'янами лісостепової смуги, де відбувався слов'янський, зокрема український, етногенез, вони певним чином впливали на економічний, політичний та культурний розвиток наших пращурів. Тому закономірно, що нинішня Україна як держава успадкувала історію й тих народів, які свого часу проживали на її теренах і створювали тут свої державні об'єднання.         

          Найвищими органами законодавчої влади були народні збори ("народ") і рада. Народні збори, у якому брали участь всі повноправні громадяни, вирішували питання зовнішньої політики, оборони, грошового обігу, забезпечення населення продуктами харчування, надання привілеїв купцям, цивільних прав якимсь особам. В основу права грецьких міст північного Причорномор'я було покладено правову систему афінської демократії, разом з тим на правовий розвиток міст певним чином впливали звичаї і традиції місцевих племен, які були включені у сферу впливу цих міст-держав або проживали по сусідству з ними.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Велику роль в історії  України відіграли античні міста-держави Північного Причорномор'я. Як органічна частина античної цивілізації, вони утворились і розвивалися у тісній взаємодії з місцевим причорноморським населенням. Останнє впродовж цілого тисячоліття відчувало на собі вплив високої античної культури, що знайшло свій вияв у прискоренні їх соціально-економічного та культурного розвитку.

В історії античних міст-держав Північного Причорномор'я вирізняються два основні періоди. Перший охоплює  час з VI по середину І ст. до нашої  ери й характеризується відносно самостійним життям на базі еллінських традицій і мирними відносинами зі скіфськими племенами. Другий припадає на середину І ст. до нашої ери - 70-ті роки IV ст. нашої ери, коли міста-держави поступово потрапляли у сферу інтересів Риму й до того ж зазнавали постійних руйнівних нападів готів і гунів.

Важливе місце в економічному житті Ольвії, Херсонесу та інших міст займали землеробство і скотарство. Наприклад, Ольвія мала свою сільськогосподарську територію - хору, на якій її мешканці могли вирощувати хліб і городину, пасти худобу. Хліборобством і скотарством займалися також мешканці поселень, що оточували Ольвію. У прибережних районах було дуже розвинуте рибальство. Херсонес з самого початку розвивався як центр сільськогосподарського виробництва. Мешканці міста володіли значним сільськогосподарським районом. Західне узбережжя Криму, що херсонесці називали "рівниною", було житницею Херсонесу, яка поставляла місту зерно.

Значну роль відігравало  ремісниче виробництво. Так, великих успіхів досягли ольвійські майстри у виготовленні металевих виробів, відлитих із бронзи або міді, дзеркал, прикрас, статуеток, які часто виконувались у "скіфському звіриному стилі". В Ольвії розвивалося керамічне виробництво, ювелірне, деревообробне, ткацьке та інші ремесла. Металургійні, ювелірні, текстильні підприємства працювали у Херсонесі. Вироблялася різноманітна кераміка. Херсонеські ремісничі вироби збувалися не тільки у самому місті, але й за його межами — у скіфських поселеннях Криму. Причорноморські міські центри вели інтенсивну заморську торгівлю. Експортувалися Сіль, риба, рибні продукти. Поширеним товаром були раби. У свою чергу, ці міста ввозили із Греції вино й оливкове масло, різні металеві вироби та предмети озброєння, тканини, мармур і вироби з нього, предмети розкоші та мистецтва.

Грецькі міста мали високу культуру. Тут споруджувалися кам'яні будинки, храми, театри, оздоблені скульптурою, розписом і мозаїкою. На вулицях стояли кам'яні стовпи з висіченими на них офіційними текстами.

Натиск північних племен на узбережні міста в останні  століття до нашої ери й перші століття нашої ери штовхав ці поліси під протекторат Риму. Римська окупація Причорномор'я і включення більшості міст до складу Римської імперії не могли істотно змінити становище, оскільки римляни розглядали ці міста лише як джерело одержання продуктів і рабів, як передаточні пункти у торгових і дипломатичних зносинах з "варварським світом".

У III ст. нашої ери міста-колонії  на території Північного Причорномор'я  вступають у період загального економічного та соціально-політичного розладу, що призвів через сто з лишнім років до їх остаточної загибелі. Найбільшого удару міста зазнали від готських і гунських племен.

Таким чином, стародавнє різноетнічне населення території  нинішньої України пройшло в  своєму розвитку всі основні формаційні етапи: кам'яний (палеоліт, мезоліт, неоліт), мідно-кам'яний, бронзовий, ранній залізний віки. Кожний з цих етапів створив свій тип суспільно-господарської організації життя: первісна палеолітична та родова общини, племінна структура, класове суспільство. Особливого значення для історичного прогресу цих земель мала епоха античної цивілізації Північного Причорномор'я. Тому не дивно, що ці території історичних зв'язків перейняла згодом Київська Русь.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Алексеев Ю. М. Історія України [Текст]: [навч. посіб. для. вищ. навч.

   закл.] / М. Ю. Алексеев, А. Г. Вертечем, В. М.Даниленко . — К.:

   2003. –118с.

2. Борисенко В.Й. Курс української історії: 3 найдавніших часів до XX

    століття. 2-ге вид.: [навч. посіб. для. вищ. навч. закл. ]/  В. Й. Борисенко.

  - К.: Либідь, 1998.- 616 с.

3.Бойко О.Д. Історія України [ Текст]: [навч. посіб. для вищ. навч. закл.] /      

   О.Д. Бойко. – К.: Академія, 1999. –568с.

4.Бушрук О.В. Історія України [ Текст ]: підручник / О.В. Бушрук. -Х.: 2009.-

   232с.

5. Воронявський  А.В. Історія України [ Текст ] : навч. посіб. для студ. вищ.

   навч. закл. / А. В. Варнавський . –Х.: Парус, 2005. – 544с.

6. Гречко В.А. Історія України [ Текст ] : комплексний довідник / В.А.

    Гречко, Ю.Г. Лебедєв, С. Л. Губіна. –Х. : Торсінг плюс, 2009. – 384с.

7. Єфменко О. Я. Історія Україна та її народу/ О.Я.  Єфменко. –К .:

    Мистецтво, 1992. –254с.

8. Зайцев Ю. Історія України: навч. посіб. / Ю. Зайцев. –Донецьк: Центр

    підготовки абітурієнтів, 1998. –396с.

9. Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України / Л. Залізник. –К .:

    Абрис,1994. –257с.

10. Земерова Т.Ю. Історія Украпїни [ Текст ] : практ. посіб. / Т. Ю. Земерова,

     І. М.  Скирда. –К.: ФОП Співак, 2010. – 448с.

11. Кормич Л. І. Історія України від найдавніших часів і до ХХІ ст.. [Текст] :

     [ навч. посіб. ] /Л.І Корич, В.В Богацький. –Х.: Одіссей, 2004. –480с.

12. Кульчинський  С.В. Історія України [ Текст ] : навч. посіб. / С. В.

      Кульчинський , Ю.А. Мицик, В.С. Власов. – К .: Літера ЛТД, 2010. – 528с.

13. Кушнерук В.А. Історія  України [Текст]: [навч. посб. для.  вищ. навч.

      закл.]/ А. В. Кушнерук, А. В. Греченко. –К .: Літера, 2000. –400с.

14. Курс лекцій з Історії України [Текст] : навч. посіб. / Л. Т. Мельнік, В. Д. 

      Баран,  О. І. Гуржій [та ін.] ; за ред. С. О. Василенко , Ю. Г. Медюк. –К.:

     Либідь, 1991. – 454 с.

15. Литвин В.М. Історія України: навч. посіб./ В. М. Литвин, В. М.

      Мордвинцем, А. Г.Слюсаренко. –К .: Знання Прес, 2002. – 670с. 

 16. Литвин В. М. Історія України [Текст]: [навч. посіб.] / В. М. Литвин, А. Т.

       Слюсаренко, В. Ф. Колесник [та ін.]; за ред. В. М. Литвин . – К.: Знання,

       2006. –607с.

17. Рибалка І. К.  Історія України [Текст]: [навч. посіб. для. вищ. навч.закл.] /

      І. К. Рибалко. –Львів: Світ ,1995. –570с. 

18. Смолій В. А. Історія України [Текст]: [навч. посіб.] /  В.А. Смалій; за ред. 

      В. А. Смолія. – К .: Альтернатива, 1997. – 416с.

19. Субтельний О. Історія України [Текст]: [навч. посіб. для. вищ. навч.

     закл.]/   О. Субтельний. –К.: Либідь, 1993. – 420с.

20. Толочко О.П. Київська Русь [ Текст ]: підручник / О.П. Толочко, П.П   

    Толочко // Україна крізь віки. – К.: 1998.  - Т4. - 352с.