Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Ноября 2013 в 18:58, реферат
У радянському праві видам забезпечення виконання зобов'язання не приділялася достатня увага, оскільки при плановій системі господарювання особливе значення мало реальне виконання договірних зобов'язань і у разі їх порушення до соціалістичних організацій застосовувалися міри цивільно-правової відповідальності, які перш за все стимулювали сторони до належного виконання зобов'язань у майбутньому.
Цей період став зірковим для неустойки, вона зазнала детального вивчення і була названа царицею видів забезпечення виконання зобов'язань саме тому, що є формою цивільно-правової відповідальності. Інші ж забезпечення майже не досліджувалися в зв'язку з їх незатребуваністю на .практиці, і це, безумовно, негативно вплинуло на розвиток інституту видів забезпечення виконання зобов'язань
Залежно від джерела встановлення неустойка поділяється на два види: законну і договірну. Законна неустойка встановлюється незалежно від бажання учасників правовідносин. Вона стягується незалежно від того чи її безпосередньо передбачили в договорі, чи сторони лише обмежилися посиланням на нормативний акт, чи взагалі про неї не згадували. Договірна неустойка характеризується тим, що питання про внесення її в договір вирішують самі сторони. Саме сторони, а не законодавець, визначають умови застосування договірної неустойки і її безпосередній розмір за неналежне виконання зобов’язання.
Епоха адміністрування негативно вплинула на цей цивільно-правовий інститут, що зумовило засилля законної неустойки. Законодавець часто застосовував можливість встановлювати саме в нормативних актах різні види і розміри відповідальності за невиконання договірних зобов’язань.
Так, за оцінками фахівців у 70—80-х рр. в цивільному законодавстві налічувалося понад три тисячі санкцій за порушення зобов’язань в господарській діяльності.
Посилення ролі і значення договору, розширення свободи договору в сучасних умовах зумовлює і активізацію використання механізму забезпечення виконання зобов’язань, розширення застосування сфери правових засобів забезпечення зобов’язань.
За співвідношенням до збитків законодавець розрізняє чотири види неустойки. Якщо за порушення зобов’язання встановлена неустойка, і збитки, як правило, стягуються лише в частині, яка не покривається неустойкою, такий вид неустойки називається заліковою. У тому випадку, коли збитки стягуються понад встановленого розміру неустойки, така неустойка є штрафною. Якщо у кредитора є право стягнути лише неустойку без відшкодування збитків, то в цьому випадку йдеться про залікову неустойку. Сторони можуть передбачити в договорі й альтернативну неустойку, умови якої надають кредитору право вибору: вимагати відшкодування заподіяних збитків чи стягнути передбачену договором неустойку. Кредитор не завжди може негайно визначити розмір збитків, яких він зазнав, це перешкоджає йому визначитися з вибором: стягувати неустойку чи збитки? І як зазначалося в літературі, саме ця невизначеність і є головною причиною того, що цей вид неустойки надзвичайно рідко застосовується на практиці.
Список використаної літератарури