Бюджетна політика держави, суть і завдання

Бюджетна тактика - форма  реалізації бюджетної стратегії, комплекс адаптивних заходів впливу держави  на стан функціонування конкретних бюджетних  взаємовідносин з метою надання  їм параметрів, визначених завданнями бюджетної стратегії. Головною функціональною характеристикою та критеріальною  ознакою тактики є саме адаптивність. Межі та орієнтири такої адаптивності задаються стратегією [31].

Якщо стратегія формується, як правило, під впливом політичних та ідеологічних засад, то тактика безпосередньо  залежить від дій держави і  може мати самостійний характер. У такому випадку тактика гальмує бюджетну стратегію або обмежує її, спричинює неузгодженість у діях окремих інститутів державної влади, державного управління та місцевого самоврядування.

Тактичні дії держави  відображаються у бюджетному законодавстві, нормативних актах Кабінету Міністрів  України, інших органів державної  виконавчої влади та місцевого самоврядування, щорічних бюджетах, бюджетних програмах (короткострокових). Такі нормативні акти й документи конкретизують зміст  бюджетної політики та механізм її реалізації. Тактичні дії мають бути гнучкими відповідно до зміни поточних соціально-економічних умов і завдань.

У цілому бюджетна стратегія  в діалектичній єдності з бюджетною  тактикою становить бюджетну політику держави. Таким чином, бюджетна політика держави - діяльність органів державної  влади, державного управління та місцевого  самоврядування з визначення стратегічної мети, напрямів, завдань і пріоритетів  розвитку бюджетних відносин, засобів  бюджетної тактики для їхнього  досягнення, а також застосування цих засобів.

Бюджетна політика, як всяка  державна, включає адміністративно-правові  й економічні інструменти механізму  реалізації і впливу на ефективність перерозподілу й використання фінансових ресурсів держави. При цьому слід зауважити, що бюджетна політика реалізується через законодавчий процес, а тому виділяти суто адміністративно-правові  чи економічні інструменти в її механізмі  ми не маємо підстав. До того ж кожен  із цих інструментів має не лише законодавче, інституційне й адміністративне  забезпечення та супровід, а й економічні наслідки, тобто опосередковано впливає  на економічну поведінку суб'єктів  бюджетних відносин [21, С.16].

До адміністративно-правових інструментів ми зараховуємо ті законодавчо  визначені норми, які регламентують  перерозподіл грошових доходів громадян і суб'єктів підприємницької діяльності, а також фінансування видатків через бюджетний механізм. Як правило, ці норми в більшості країн стандартизовані на довгостроковий період чинною законодавчою базою та якщо й підлягають корекції, то тільки після певної процедури суспільного обговорення й узгодження. Адміністративно-правові інструменти пов'язані з реалізацією суспільно-політичної складової бюджетної політики, вони менш динамічні, а їх завдання полягає передусім у забезпеченні стабільності й узгодженості взаємовідносин держави й окремих соціальних груп населення.

Виділення й обґрунтування  економічних інструментів механізму  бюджетної політики базується на ефективності використання самого бюджетного механізму стосовно тих змін, які  пов'язані з динамікою макроекономічної ситуації, тобто застосування тих  чи інших економічних інструментів зумовлюється циклічністю економічного розвитку, кон'юнктурою ринку, а отже, адаптацією бюджетної політики держави  до тенденцій і закономірностей  його розвитку.

Цей підхід дає змогу виділити такі основні економічні інструменти  бюджетної політики:

1) оптимізація структури  доходів бюджету;

2) оптимізація структури  видатків бюджету;

3) зміна політики міжбюджетних  відносин;

4) дефіцит бюджету й  державний кредит. Даний інструментарій  згідно з чинним законодавством  може щорічно застосовуватися  при формуванні й реалізації  бюджетного процесу, адаптуючи  бюджетну політику до реальної  економічної ситуації у країні. Таким чином, бюджетну політику  можна використовувати як ефективний  механізм впливу на макроекономічні  процеси в цілому.

До основних засад проведення бюджетної політики в Україні  належать: збільшення обсягу грошових надходжень до доходів бюджету; скорочення взаємозаліків та інших негрошових витрат; оптимізація видатків державного бюджету; обмеження зростання державного боргу; скорочення дефіциту державного бюджету; зміцнення місцевих бюджетів та ін. Організація та ефективність проведення такої політики впливають на інфляційні процеси, валютний курс, обсяги і напрями використання кредитних ресурсів, залучення іноземних капіталів, державний борг, розвиток окремих галузей економіки, фінансування підприємницької діяльності та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1 Бюджетна політика України: оцінка, стан та її ефективність

За останні роки (2004-2010) бюджетна політика в Україні під  впливом політичних та організаційних чинників зазнала значних змін. При  цьому вона не відзначалася стабільністю та послідовністю. Зміни у складі урядових команд призводили не тільки до запровадження різних важелів  її реалізації. Суттєві корективи  вносилися також у визначення цілей та пріоритетів бюджетної  політики. Це стало основою різноспрямованого  її впливу на розвиток економіки та розв'язання соціальних проблем в  Україні.

За цей період відзначалося зниження результативності бюджетної  політики, передусім у сфері розвитку економіки. Мало місце різке погіршення показників економічної динаміки. Намагання  розв'язати гострі соціальні проблеми шляхом істотного збільшення обсягів  перерозподілу ресурсів через державний  бюджет без забезпечення реального  підґрунтя для досягнення цієї мети не дало очікуваного результату. Натомість  У здійсненні бюджетної політики стали активніше використовуватися  адміністративні важелі; значно загострилися проблеми фінансового розвитку місцевого  самоврядування; знизилася ефективність міжбюджетного регулювання. Наслідком  стало погіршення не лише економічного, а й соціального розвитку країни: темпи зростання ВВП скоротилися  в 4,65 разу й досягли рівня вдвічі меншого, ніж у країнах ЄС, спостерігалося підвищення номінального обмінного  курсу гривні, зріс індекс споживчих  цін, значно збільшилося податкове  навантаження, погіршилася ситуація й у сфері інвестиційної діяльності. Результатом стало зниження темпівприросту реальних доходів населення [15].

Слід наголосити, що такі зміни супроводжувалися зменшенням прямого й гарантованого державного боргу, а також підвищенням пенсійних  витрат і зарплати в державному секторі  економіки. Проте скорочення боргу  за умов істотного зменшення приросту ВВП і погіршення багатьох інших  ключових показників розвитку країни навряд чи можна віднести до позитивних результатів. А що стосується пенсійних витрат та заробітної плати в державному секторі економіки, то зростання цих показників значною мірою було нівельовано ростом споживчих цін та ревальвацією курсу гривні.

За таких умов постало  питання переорієнтації бюджетної  політики на нові цілі та пріоритети. Уряд підкреслив необхідність переходу від  моделі економічного розвитку орієнтованого  на стимулювання споживання, до моделі стимулювання інвестиційної активності й розвитку вітчизняного виробництва. Для цього, на його переконання, слід проводити активну політику підтримки  національного виробника, вітчизняного експорту й розвитку імпортозамінного виробництва [13].

За допомогою бюджетної  політики здійснюється цільове спрямування  коштів. Важливою складовою бюджетної  політики є здійснення збалансованих  міжбюджетних відносин. Слід зазначити  що саме ефективно побудовані міжбюджетні  відносини впливають на темпи  економічного зростання, що є досить актуальним на сьогоднішній день.

Ефективність бюджетної  політики слід оцінювати за ступенем виконання нею належних функцій. З огляду на це, ефективність бюджетної  політики на сьогодні розглядається, по-перше, з точки зору виконання державного бюджету, по-друге - з точки зору впливу на соціально-економічну ситуацію в  країні [17, С.178].

Підсумки 2009 року засвідчили, що розвиток економіки України відкинуто  на чотири роки назад - реальне падіння  ВВП було одним з найвищих у  світі та становило "мінус" 14,8 відсотка. Обсяги промислового виробництва  скоротились на 21,9 відсотка до рівня  нижче, ніж на кінець 2004 року. Фінансовий результат (сальдо) підприємств від  звичайної діяльності до оподаткування  у 2009 році вперше за всю історію статистичних спостережень України був негативним та становив "мінус" 42,4 млрд. гривень. Реальна заробітна плата скоротилася  на 9,2 відсотка, чого не спостерігалось з 2000 року, а заборгованість із заробітної плати зросла на 23,9 відсотка. Рівень безробіття населення зріс більше ніж на третину до 8,8 відсотка. Скорочення доходів населення на тлі падіння довіри до банків призвело до відтоку депозитних коштів з банківської системи - у квітні 2009 року обсяг депозитів зменшився на 45,8 млрд. грн. порівняно з кінцем 2008 року, а в цілому за 2009 рік - на 30 млрд. гривень. Готівковий курс гривні до долара США девальвував більш ніж вдвічі (з 4,46 гривень за долар США у травні 2008 року до 9,93 гривень за долар США у грудні 2008 року), при цьому середньорічний офіційний курс гривні до долара США у 2009 році девальвував на 47,8 відсотка. Міжнародні валютні резерви за 2009 рік скоротилися на 5 млрд. дол. США та у лютому 2010 року були доведені до мінімуму - 24,1 млрд. доларів США [23].

2009 рік був одним з  найневдаліших бюджетних років  за часи незалежної України  - фінансова криза та непрофесійність  попереднього Уряду призвели  до того, що розпис доходів  Державного бюджету України у  2009 році був недовиконаний на 45,6 млрд. грн., або на 17,9%, надходження  порівняно із 2008 роком скоротились  на 22,0 млрд. грн., або на 9,5 відсотка. В 2009 році реальний дефіцит  державних фінансів (з урахуванням  дефіциту зведеного бюджету, рекапіталізації  банків, поповнення статутних фондів  НАК "Нафтогаз України", незаконного  вилучення обігових коштів підприємств  через фіскальну систему, недофінансування  інвестиційних програм, боргу  вугільних підприємств перед  Пенсійним фондом, відволікання  коштів місцевих бюджетів з  єдиного казначейського рахунка  для надання позичок Пенсійному  фонду та інших складових прихованого  дефіциту) сягнув 169,2 млрд. грн., або  18,5 відсотка ВВП. Залишок коштів  на єдиному казначейському рахунку  станом на 1 січня 2010 року становив 1,1 млрд. гривень.

Починаючи з квітня-травня 2010 року, відновились тенденції до економічного зростання та стабілізації економічної ситуації після кризових років. Обсяги промислового виробництва  у 2010 році зросли на 11 відсотків, що є  найвищим показником з 2004 року.

Реалізація новим урядом антиінфляційних заходів, вчасне усунення дисбалансів на продовольчих ринках, виваженість бюджетної та монетарної політики дали змогу стабілізувати  цінову ситуацію. У 2010 році вперше за останні  сім років було досягнуто однозначного значення показника інфляції - 9,1 відсотка і це при тому, що вже за перший квартал попередники залишили у  спадок 4,7 відсотка інфляції.

Підвищення підприємницької  активності, активна державна політика щодо повернення на експортні ринки, отримання знижки на імпортований природний  газ забезпечили високий позитивний фінансовий результат від звичайної  діяльності підприємств. Зростання  прибутків підприємств за січень-листопад 2010 року становило 43,6 відсотка.

Пожвавлення виробництва, поліпшення ситуації на ринку праці та виконання  всіх запланованих соціальних видатків бюджету сприяло реальному зростанню  доходів населення. Реальна заробітна  плата збільшилася на 10,2 відсотка, що дало змогу перевищити її докризовий рівень. Одночасно зменшився рівень заборгованості із заробітної плати (на 17,3 відсотка) та рівень безробіття населення. Приріст обсягу депозитів досягнув рівня 2007-2008 років та становив 86,1 млрд. гривень [15].

З метою створення стимулів для подальшого розвитку реального  сектору економіки Національний банк України в 2010 році тричі знижував облікову ставку (з 10 серпня 2010 року її було встановлено на рівні 7,75 відсотка річних, що є найнижчим рівнем з 2004 року). Міжнародні валютні резерви  у 2010 році зросли на 8,1 млрд. дол. США  до 34,6 млрд. доларів США.

В результаті зростання економіки, наведення порядку в адмініструванні  податків та удосконалення окремих  норм оподаткування у 2010 році надходження  до державного бюджету збільшилися  на 22,6%, в тому числі до загального фонду на 32,5% порівняно з 2009 роком (без врахування погашення простроченої заборгованості з відшкодування  ПДВ, утвореної попереднім Урядом у 2008-2009 роках, у сумі 16,4 млрд. гривень). Всього до Державного бюджету України  у 2010 році, без врахування погашення  простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ, надійшло 257051,1 млн. грн., у тому числі до загального фонду - 207472,7 млн. гривень.

Рівень виконання планового  показника, затвердженого Верховною  Радою України (без врахування погашення  заборгованості з відшкодування  ПДВ минулих періодів), дорівнював 100,8 відсотка, проти 85,5 відсотка у 2009 році.

Власні надходження бюджетних  установ до спеціального фонду державного бюджету в 2010 році дорівнювали 22078,6 млн. грн., порівняно із 2009 роком надходження  з цього джерела зросли на 7,4% (або  на 1513,4 млн. гривень).

Виконання державного бюджету  за видатками у 2010 році здійснювалося  відповідно до Закону України "Про  Державний бюджет України на 2010 рік", на основі принципів програмно-цільового  методу та було спрямовано на реалізацію місії бюджету та досягнення встановлених цілей.

З метою досягнення системи  цінностей, що була покладена в основу бюджету 2010 року, під час виконання  бюджету за видатками було посилено соціальний захист громадян через підвищення соціальних стандартів, які профінансовані у повному обсязі, забезпечено  підтримку стійкого економічного зростання  шляхом збільшення капітальних видатків та реалізації інфраструктурних проектів.

За економічною класифікацією  статей видатків найбільш значне зростання  у 2010 році зафіксоване за [15]:

·  видатками на виплату процентів (доходу за зобов’язаннями) - на 68% до 16639,5 млн. грн., що пояснюється різким збільшення державного боргу попереднім Урядом;

·  видатками на оплату комунальних послуг та енергоносіїв - на 34,2% до 4164,3 млн. грн., що пов’язано зі зростання цін на енергоносії через невигідні газові угоди, підписані попереднім Урядом;

·  видатками на виплату пенсій і допомог - на 33,3% до 66074,0 млн. грн., що стало наслідком реалізації політики нового Уряду щодо підвищення соціальних гарантій;

·  видатками на поточні трансферти органам державного управління інших рівнів - на 21,9% до 75362,9 млн. грн., що пов’язано із пріоритетною увагою нового Уряду до розвитку регіонів;

·  видатками на дослідження і розробки, видатками державного (регіонального) значення - на 19% до 28078,4 млн. грн.;