Актуальні правописні проблеми української орфографії на сучасному етапі розвитку

Національна орфографія, починаючи з алфавіту й закінчуючи правилами вживання розділових знаків, є важливим складником етнічної культури і невід’ємним її атрибутом. Згадаймо, як царський уряд забороняв українську орфографію. За Валуєвським циркуляром 1863 р. Та, так званим, Емським указом Олександра II 1876 р. українською мовою було дозволено друкувати тільки художні твори, але обов’язково з використанням лише російської азбуки. І. Ющук запевняє: «Удосконалюючи правопис, ми повинні думати передусім про мільйони дітей, які сидять за шкільними та вузівськими партами: їхня увага має бути зосереджена не на букві і комі, а на змісті, на сутностях життя. Правопис сприятиме цьому, якщо він буде чіткий, лаконічний, логічний, а в деяких випадках і поступливий». [16, С. 11]. Єдиний правопис консолідує національну культуру, етнос

Вступ
І. З історії питання………………………………………………………4
1.1. Українська орфографія періоду Київської Русі…………….4
1.2. Становлення української орфографії у ХІХ столітті……….6
ІІ. Мовна політика в УРСР………………………………………………11
2.1. Розвиток української орфографії у ХХ столітті……………11
2.2. Проблеми українського правопису………………………….15
ІІІ. Актуальні правописні проблеми української орфографії на сучасному етапі розвитку…………………………………………………………………...18
3.1. Правописні проблеми початку ХХІ століття………………..18
Висновки
Список використаних джерел