Корпоративна етика

У цьому зв'язку об'єднанням підприємців довелося розпрощатися з рядом своїх колишніх учасників, що не дотримуються елементарних етичних норм.

На рівні окремих підприємств все більшого поширення одержує практика прийняття корпоративних кодексів. Природно, в авангарді йдуть великі компанії.

Відзначаючи впевнений поступальний розвиток української корпоративної етики, все-таки зробимо кілька важливих зауважень.

По-перше, більшість існуючих корпоративних кодексів, особливо у великих корпораціях, орієнтовано скоріше на потреби самої компанії. Декларована в кодексах відповідальність підприємства сьогодні спрямована скоріше зовні (стосовно клієнтів, підрядників і партнерів, суспільства в цілому), ніж до власного персоналу. У них багато говориться про обов'язки службовців і їхню лояльність до компанії й дуже мало про обов'язки самої компанії перед її працівниками. При такій постановці питання корпоративних кодексів навряд чи будуть мати високий мотивуючий потенціал і служити ефективним засобом соціального менеджменту. На жаль, трудові відносини українським менеджментом сприймаються як менш значимий фактор у конкурентній боротьбі в порівнянні з іміджем в очах клієнтів і ділових партнерів, що свідчить про недооцінку провідної ролі творчого висококваліфікованого працівника в сучасному виробництві.

По-друге, у формуванні корпоративної етики провідну роль грають асоціації підприємців, у той час як роль профспілок трудящих незначна, що навряд чи можна визнати позитивним фактом. Цілком можливо, що в тому числі й тому безпосередньо проблеми трудових відносин займають таке скромне місце в корпоративних кодексах. Багато в чому вина за таке положення справ лежить на самих профспілках, дотепер стурбованих проблемами «класової боротьби» і які розглядають корпоративну етику винятково як ще один засіб зміцнення управлінського контролю над робітниками. Насправді ж розвиток корпоративної етики міг б значно поліпшити положення найманих робітників і обмежити управлінське свавілля. На мою думку, профспілки не менше підприємців зацікавлені у формуванні корпоративної етики, що є діючим засобом регуляції трудових відносин на підприємстві.

3.2. Принципи розробки етичного кодексу української корпорації

Тепер перейдемо до практичної сторони й відзначимо кілька важливих принципів розробки етичного кодексу української корпорації:

                  наукова основа, що означає, що сформульовані в кодексі положення повинні бути доказовими й реалістичними;

                  облік зростаючої ролі людського й соціального виміру як універсальної тенденції соціально-економічного розвитку;

                  виборче й творче використання конкретних наробітків у сфері соціального менеджменту, що представляють передовий закордонний досвід;

                  урахування української специфіки, історичного досвіду й національних традицій господарського життя;

                  виклад простою, ясною, доступною мовою [26, с. 140].

ВИСНОВКИ

Отже, з усього вищевикладеного можна зробити наступні висновки й узагальнення:

-         Корпоративна етика є ключовим елементом, що поєднує людей - учасників виробничого процесу на підприємстві - у єдиний соціальний організм (людське співтовариство).

-         Під впливом корпоративної етики діяльність працівників організується не стільки на основі наказів або компромісів, скільки за рахунок внутрішньої погодженості орієнтирів і прагнень співробітників. Організація, побудована на єдності світогляду й ціннісних установок її членів, стає найбільш гармонічною й динамічною формою виробничого співтовариства.

-         Корпоративна етика виступає як форма суспільної свідомості, властива як підприємцям, так і найманим робітникам, яких поєднують загальні цілі їхньої професійної діяльності.

У закордонній управлінській практиці вироблений ряд спеціальних заходів і методів, спрямованих на формування здорової етичної основи трудових відносин:

      корпоративні кодекси;

      «карти етики»;

      комітети;

      навчання співробітників і керівників етичній поведінці на базі семінарів і короткострокових курсів.

      етична експертиза.

-         Істотний вплив на формування корпоративної етики мають стандарти, вироблені Міжнародною організацією праці (МОП) і багато в чому сприйняті на національному рівні державним законодавством. Зараз налічується близько 200 міжнародних конвенцій і рекомендацій.

-         У практиці підприємництва все більшого значення набуває слідування етичним нормам - свого роду правилам поведінки, вироблених людством. Адже в повсякденному діловому житті нерідко виникають ситуації, які вимагають ясної етичної оцінки.

-         З розвитком ринку й появою безлічі організацій, що займаються бізнесом, стало актуальним питання створення корпоративних кодексів етики, які визначають етику взаємин усередині корпоративних співтовариств, завдяки чому підвищується конкурентоспроможність, авторитет компанії.

-         Етичні кодекси визначають правила, яким повинні слідувати корпорація і її працівники, і включають етичні цінності, принципи й правила.

-         На основі прийнятих цінностей розробляються етичні принципи - конкретні цілі, до яких прагне фірма.

-         Принципи корпоративних кодексів:

        принцип відкритості;

        принцип людського достоїнства;

        принцип співучасті;

        принцип субсидіарності (доповнюваності).

-         Кодекс корпоративної етики може виконувати три основні функції:

        репутаційну;

        управлінську;

        розвиток корпоративної культури.

-            Виділяють два варіанти корпоративного кодексу:

        декларативний - це тільки ідеологічна частина кодексу без регламентації поведінки співробітників.

        розгорнутий - містить конкретну регламентацію поведінки співробітників.

-            Звертання до питань корпоративної етики в сучасній Україні особливо актуально. Ні для кого не секрет, що в трудовій сфері широко поширені тіньові відносини: наймання без офіційного оформлення, зарплата «у конвертах», невідповідність формальних умов наймання фактичним і т.п.

-            Такі методи дозволяють роботодавцю самим неприкритим образом ігнорувати соціальні норми працевлаштування й завдяки цьому заощаджувати на витратах, пов'язаних з оплатою праці й відповідних відрахувань у бюджет.

-            Ситуація в області трудової моралі й етики в сучасній Україні має сьогодні свої особливості. Старі норми радянської трудової моралі зруйновані, у засобах масової інформації ведеться широка пропаганда західних цінностей ліберальної користі, широке поширення одержали норми кримінальної субкультури. Про існування національної ідеї, що об'єднала б українців і служила їм цінносно-нормативним орієнтиром, у тому числі в господарському житті, поки говорити не доводиться.

-            Існуюче навколо нас сьогодні ціннісне різноманіття змушує окремі підприємства й підприємницьке співтовариство в цілому проявляти власну ініціативу в етичному плані. При цьому в жодному разі не можна сказати, що формування ділової етики починається з нуля. У генетичному коді націй збереглися традиції дореволюційного підприємництва. Не слід забувати й про те, що в радянський час існувала своєрідна етика підприємства, у якій існували поняття «трудового колективу», «соціальної відповідальності керівника», «суспільної значимості праці», «участі трудящих в управлінні» і т.п.

-            Перші паростки на полі ділової етики в сучасній Україні стали пробиватися в 90-х роках. Був прийнятий ряд професійних етичних кодексів.

-            Проблема етики усвідомлена й на рівні всього українського ділового співтовариства. В українському діловому середовищі вже дозріло розуміння того факту, що вітчизняному бізнесу потрібні якісь етичні рамки, за межами яких - беззаконня, попрання прав особистості й в остаточному підсумку крах економіки як системи цивілізованого обміну товарами, послугами й інформацією.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Й ДЖЕРЕЛ

1.                  Агєєв А.І. Підприємництво: проблеми власності й культури. - М.: Наука, 2001. –  269 с.

2.                  Барсукова С. Тіньовий і фіктивний ринки праці // Pro et Contra, 2005, Т. 5. – № 1. – 421 с.

3.                  Басовський Л.Е. Менеджмент: Учб. посібник для студ. - М.: ІНФРА-М, 2005. – 278 с.

4.                  Боуман Е., Стоун Р. Робоча власність (Мондрагонська модель): пастка або шлях у майбутнє? - М.: Академія, 2004. – 144 с.

5.                  Бусигін А.В. Ефективний менеджмент. - М.: Фінпресс, 2005. – 224 с.

6.                  В. Бочков. Корпоративне управління. - К.: Основи, 2005. – 57 с.

7.                  Весенін В.Р. Практичний менеджмент персоналу. – М.: Персонал, 1998. – 269 с.

8.                  Гапоненко А.Л., Панкрухін А.П. Корпоративне управління: Підручник. - М.: Омега-Л, 2004. - 466 с.

9.                  Дубиніна М.В. Корпоративна етика як інструмент соціального менеджменту. -  Менеджмент, №4 / 2002. – 34 с.

10.             Експерт, 2001, 18 червня. – 24 с.

11.             Експерт, 2001, 25 червня. – 24 с.

12.             Етичні принципи ведення справ / Під заг. ред. Смирнова С.А. – К.: Знання, 2003. – 315 с.

13.             Іноземцев В. Творчі початки сучасної корпорації // Міжнародна економіка й міжнародні відносини, 2005. – №11. – 57 с.

14.             Колганов А.І. Колективна власність і колективне підприємництво. - М.: Академія, 2003. – 124 с.

15.             Кудюкін П.М. Неформальні трудові відносини: сутність, форми прояви, суспільні наслідки. –  М.: Едіторіал, 1999. – 184 с.

16.             Мартиросян А.В. Які таланти потрібні керівнику? // Людина й праця, 1999. – №3. – 57 с.

17.             Основи паблік рилейшнз / В.Г. Королько. – М.: Академія, 2005. – 325 с.

18.             Основи сучасного соціального управління. / Під ред. В.Н. Іванова. - Х.: Олді-Плюс, 2006. – 227 с.

19.             Переосмислюючи прийдешнє. Найбільші американські економісти й соціологи про перспективи й протиріччя сучасного розвитку // Світова економіка й міжнародні відносини, 1999. – №11. – 57 с.

20.             Перетворення підприємств: Американський досвід / Під загальною ред. Д. Лоуга, С. Плеханова, Дж. Симмонса. П. – М.: Персей, 2005. – 379 с.

21.             Петрунін Ю.Ю., Борисов В.К. Етика бізнесу. - М.: Справа, 2004.  – 186 с.

22.             Підприємство в контексті християнського соціального вчення. // Людина й праця, 2005. – №5. – 62 с.

23.             Попов Ю.Н. Християнське вчення та соціальні відносини // Праця й соціальні відносини, 2004. – №3. – 54 с.

24.             Пугачов В. П. Керівництво персоналом організації. - М.: Академія, 1999. – 341 с.

25.             Радаєв В.В. Економічна соціологія. М.: Аспект-Прес, 2006. – 276 с.

26.             Сімонов К.С. Корпоративна етика в Україні. - К.: Основи, 2005. – 198 с.

27.             Форд Г. Моє життя, мої досягнення. - М.: Вища школа, 1989. – 198 с.

28.             Хизрич Р., Пітерс М. Підприємництво або як завести власну справу й домогтися успіху. - М.: Прогрес-Універс, 2001. Вип. 5. – 208 с.

29.             Шихирєв П.Н. Чи можлива етика бізнесу? // Суспільні науки й сучасність, 2006. – №6. – 87 с.

30.             Шувалов В.І. Соціальна психологія менеджменту. - М.: Академія, 2004. – 283 с.

31.             Щекін Г. Соціальне управління як система // Проблеми теорії й практики управління, 2004. – №2. – 56 с.