Прийняття рішень в умовах невизначеності та ризику

Зміст

Вступ 

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ І РИЗИКУ

1.1. Прийняття рішень  в умовах невизначеності 

1.2.Прийняття рішень в  умовах ризику. Теорія корисності..................................

1.3. Локальні пріоритети (ЛП) 

1.4. Глобальні пріоритети 

РОЗДІЛ II. АНАЛІЗ ТА ПРИЙНЯТТЯ  РІШЕНЬ В УМОВАХ

НЕВИЗНАЧЕНОСТІ І РИЗИКУ НА ПИКЛАДІ ДІЯЛЬНОСТІ

КОЛЕКТИВНОГО ГОСПОДАРСТВА "АТЛАНТ"   

2.1. Складання матриці  попарних порівнянь (МПП), обчислення індексів узгодженості та пошук векторів локальних пріоритетів на Колективному господарстві "Атлант"...........................................................................

2.2. Синтез пріоритетів  по всій ієрархії та по окремих  гілках підприємства 

2.3. Частинний аналіз ієрархії (ЧАІ) Колективного господарства.......................

2.4. Перевірка узгодженості  всієї ієрархії на підприємстві 

ВИСНОВОК..................................................................................................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ........................................................

ДОДАТКИ......................................................................................................................

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Прийняття рішень –  переважна більшість роботи менеджерів будь-якої гілки будь-якого підприємства. Тому розуміння всіх тонкощів процесу  прийняття рішень на різних умовах, знання й застосування їх різних методів  і моделей прийняття рішень відіграє серйозну роль кращій ефективності роботи управлінського персоналу.

Функціонуючи  в умовах ринку, суб’єкт господарювання в кожний момент часу поставлений  в умови коли від нього вимагається  прийняти певне рішення: розробити  шлях досягнення певної мети. І оскільки детермінованих ситуацій в економіці  практично не існує, такий підприємець  не може на 100% бути впевненим, що обраний  ним шлях приведе до поставленої  мети, тобто підприємець постійно стикається із ситуацією невизначеності.

Невизначеність  – це ситуація, в якій імовірність  отримання результатів прийнятого рішення невідома, в окремих випадках невідомий і весь спектр наслідків  такого рішення.

Виробляти рішення  в ситуації невизначеності підприємцю не тільки не вигідно, але й загрозливо, тому основною вимогою є переведення  невизначеності в ризик.

Ризик – це ситуація, коли результат здійснення певного  процесу не відомий, але відомі, його можливі альтернативні наслідки і достатньо інформації для того, щоб оцінити ймовірність настання цих наслідків.

Прикладом ситуації невизначеності є формування цін  на сільськогосподарську продукцію  у форвардних контрактах.

Прикладом ситуації ризику є рішення менеджера сільськогосподарського підприємства завтра косити траву на сіно, хоча він невпевнений, що в  дні покосу не буде опадів. Згідно з  багаторічними спостереженнями  він з’ясував, що ймовірність дощу в цей період становить 40%.

В умовах ринкових відносин, при наявності конкуренції і  виникненні часом непередбачених ситуацій, господарська, виробнича чи комерційна діяльність неможлива без ризиків. Однак і відсутність ризику, тобто  небезпеки настання непередбачених і небажаних для суб'єкта підприємницької діяльності наслідків його дій, у кінцевому рахунку шкодить економіці, підриває її динамічність і ефективність. Визначення ризику та невизначеності не існує без фінансового аналізу діяльності підприємства.

Фінансовий аналіз використовує весь комплекс економічної інформації, носить оперативний характер і цілком підпорядкований волі керівництва  підприємством. Тільки такий аналіз дає можливість реально оцінити  стан справ на підприємстві, досліджувати структуру собівартості не тільки усієї  випущеної і реалізованої продукції, але і собівартості окремих її видів, склад комерційних і управлінських  витрат, дозволяє з особливою точністю вивчити характер відповідальності посадових осіб за дотриманням розділів бізнес-плану.

Метою даної роботи є дослідження  сучасних методів аналізу ризику та  невизначеності на підприємствах. В першому розділі досліджуються теоретичні основи обраної теми, показана сутність ризику та невизначеності. Другий розділ роботи присвячено аналізу фінансового стану підприємств, який дозволяє відповісти на запитання: наскільки правильно підприємство здійснювало управління фінансовими ресурсами протягом досліджуваного періоду. Окремі показники бухгалтерської звітності можуть бути використані для побудови моделей формування та розподілу фінансових результатів підприємства, а також при аналізі динаміки та структури цих результатів.  

Завданням цього дослідження  є не лише опис, але й практичний показ застосування методів фінансового  аналізу у виробничій практиці на прикладі Колективного господарства “Атлант ” Буринського району Сумської області.

 

 

 

 

 

 

 

 

        РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ І РИЗИКУ

 

1.1. Прийняття рішень в  умовах невизначеності.

 

Ухвалення рішень - це основа діяльності організації. Від якості розробки, прийняття  та впровадження управлінських рішень залежить ефективність використання людських, матеріальних, фінансових, енергетичних та інформаційних ресурсів конкретної організації. За результатами рішень відбувається процес порівняння, аналізу та оцінки запланованих показників і досягнутих результатів.

Прийняття рішень є важливою частиною будь-якої управлінської діяльності. Завдяки процесу прийняття рішень здійснюється координація діяльності компанії - головна функція менеджера.

У управлінні організацією прийняття  рішень здійснюється менеджерами різних рівнів і носить більш формалізований характер, ніж це має місце бути в приватному житті.

Справа в тому, що тут рішення  торкається не тільки однієї особистості, частіше за все воно відноситься  до частини або до цілої організації, і тому підвищується відповідальність за прийняття організаційних рішень.

Рішення приймаються в умовах невизначеності, коли неможливо оцінити імовірність  потенційних результатів, оскільки необхідні чинники є складними  і новими, і про них неможливо  отримати достатньо релевантну інформацію.  Стикаючись з невизначеністю, керівник може використовувати різні можливості:

а) спробувати отримати додаткову  релевантну інформацію і на її основі ще раз проаналізувати проблему;

б) діяти у відповідності з  минулим досвідом, інтуїцією і  зробити припущення про імовірність  подій.

В умовах невизначеності ситуації корисно  розраховувати:

• очікуване значення;

• середнє квадратичне відхилення;

• коефіцієнт варіації.

Стан невизначеності можливий у  кожній суспільно-економічній ситуації, якщо наперед не можна виявити  причинно-наслідкового зв'язку між  основними елементами процесу господарської  діяльності чи суспільного буття. Невизначеність породжується непередбачуваністю кінцевого  результату, який може або збігатися  з очікуваним, або бути ліпшим чи гіршим за нього. В умовах невизначеності кінцевий результат можна передбачити  лише наближено, узявши одне з потенційно можливих значень. Така невизначеність зумовлюється, як правило, суб'єктивним сприйняттям реальних явищ. Поняття  ризику, на противагу поняттю невизначеності, має практичне застосування, а  тому його зміст потребує об'єктивного  визначення. Отже, потрібний перехід  від суб'єктивно сприйманої непевності, випадковості до об'єктивного поняття  ризику, що на ній базується. Єдиний спосіб такого переходу — оцінити  непевність (випадковість) кількісними  методами, надавши їй реальних числових значень. Звідси випливає: ризиком буде визнано лише таку невизначеність, яку можна оцінити кількісно.

Дати найточнішу кількісну оцінку невизначених величин можна, обчисливши ймовірність їх появи. Ця ймовірність  має ту характерну особливість, що вона одночасно як два необхідні компоненти загальної оцінки враховує такі взаємодоповняльні  випадковості:

1) частоту настання події щодо  місця та часу;

2) розмір збитку, тобто абсолютну  величину від'ємного відхилення  фактичного результату від очікуваного.

У випадку, якщо немає повної визначеності стосовно наслідків тієї чи іншої  альтернативи, рішення приймається  в умовах невизначеності на основі трьох критеріїв:

1) maximax - це критерій, при якому  вибирається альтернатива, що дає  максимальний вихід із максимальним  числовим значенням. Оскільки  основою цього критерію рішення  є альтернатива з найвищим  можливим результатом, його називають  "оптимістичним" критерієм  рішення;

2) miximin - це критерій, при якому  вибирається мінімальний вихід  усередині кожної альтернативи, а потім альтернатива з максимальним  значенням. Оскільки цей критерій  рішення допомагає знайти альтернативу  з найменшою можливою втратою,  його називають "песимістичним"  критерієм рішення;

3) рівно вірогідний критерій - це критерій рішення при якому вибирається альтернатива з найвищим середнім виходом. Для цього спочатку розраховується середній вихід для кожної альтернативи, як частка від ділення суми всіх результатів на їх кількість. Потім вибирається альтернатива з максимальним значенням.

При цьому ОПР сама вибирає критерій, який для неї більш прийнятний.

Розглянемо використання зазначених критеріїв за даними наведеного вище прикладу (таблиця 1.1). Таким чином, якщо фірма скористається:

1) maximax вибором, то це буде будівництво великого заводу. Це максимум від максимального значення усередині кожного ряду чи альтернативи;

2) miximin вибором, то це буде вихід - нічого не робити. Це максимум із мінімальних значень усередині кожного ряду чи альтернативи;

3) рівно вірогідним вибором, то це буде будівництво малого заводу, тобто максимум із середніх значень кожної альтернативи.

 

Таблиця 1.1. Використання зазначених критеріїв

Альтернативи	Стан рішення		Максимум у ряду (прибутки), тис. дол. США	Мінімум у ряду (втрати), тис. дол. США	Середне в ряду (гр.4-гр.5)/2  тис. дол. США
	Сприятливий ринок (прибутки)* Тис. дол.	Несприятливий ринок (втрати). тис. дол.
1	2	3	4	5	6
Будувати великий завод	200	(180)	200 (maximax)	(180)	10
Будувати малий завод	100	(20)	100	(20)	400 (рівновірогідиий)
Нічого не робити	0	0	0	0 (maximin)	0

 

1.2. Прийняття рішень в умовах ризику. Теорія корисності.

 

При прийнятті управлінських  рішень завжди важливо враховувати  ризик. Поняття «ризик» використовується тут не в значенні небезпеки. Ризик  скоріше відноситься до рівня  визначеності, з якої можна прогнозувати результат. В ході оцінки альтернатив  і прийняття рішень керівник повинен  прогнозувати можливі результати в  різних обставинах або станах природи. Взагалі, рішення приймаються за різних обставин по відношенню до ризику.

До рішень, що приймаються в умовах ризику, відносяться такі рішення, результати яких не є визначеними, але імовірність  кожного можливого результату можна  визначити. Ймовірність визначається в проміжку від 0 до 1 і являє собою ступінь можливості здійснення даної події. Сума ймовірностей всіх альтернатив повинна дорівнювати одиниці.

Ризик при прийнятті рішень може бути різним. В економіці розрізняють кілька типів ризику: страховий, валютний, кредитний і т.д. Залежно від типу ризику, ймовірність його можна визначити математичними та статистичними методами. Найбільш бажаний спосіб визначення ймовірності - об'єктивність. Імовірність об'єктивна, коли її можна визначити математичними методами або шляхом статистичного аналізу накопиченого досвіду. Ймовірність може бути об'єктивно визначено, якщо надійде досить релевантної інформації для того, щоб прогноз виявився статистично достовірним.

У багатьох випадках організація не має достатню інформацію для об'єктивної оцінки ймовірності. В такому випадку часто керівники використовують судження про можливість здійснення альтернатив з тією чи іншою суб'єктивної або передбачуваної ймовірністю.

Хорошим прикладом прийняття рішення  в умовах ризику є прийняття рішень про страхування. Статистика страхових випадків в усіх областях ведеться дуже повно. Тому, керівник може вирахувати ймовірність настання або настання страхового випадку та прийняти рішення про страхування або не страхуванні певного майна компанії, яких або фінансових операцій і так далі.

Керівник же страхової організації  на підставі цих же даних визначає суму можливих страхових виплат і  відповідно суму, на яку необхідно  укласти страхових полісів для  покриття можливих збитків та отримання  прибутку.

Наприклад, керівник автотранспортного  підприємства не впевнений, що аварії будуть, а якщо і будуть - на яку  суму. Але з статистики відомо, що кожен десятий водій потрапляє раз на рік в аварію. Також відомо, що середня сума збитку від однієї аварії - 2000 доларів. Маючи парк з 100 машин, керівник може прийняти рішення, що в аварію потраплять 10 машин і загальний збиток складе близько 20000 доларів і, отже, ухвалить рішення про страхування на таку суму.