Інфраструктура ринку

 

Таблиця 2.2

                                        Класифікація бірж

 

 

  

 

 

 

Рис.7.9[с. 199]

 

      Біржа в сучасних умовах визначається як будівля (приміщення), де здійснюються біржові операції, купівля-продаж товарів, цінних паперів або валюти. З позиції економічної теорії ми розглянемо деякі з видів бірж.

   Товарна біржа  

     У політекономічному аспекті товарна біржа означає високоорганізовану економічну форму оптової торгівлі, в межах якої (форми) виникають і розвиваються відносини привласнення між учасниками (передусім компаніями) торгівлі у процесі купівлі-продажу товарів за умов реального і ф’ючесрного товарообороту через механізм різних цін (купівельних і продажу), спекулятивних операцій, операцій страхування тощо.

     На товарній біржі відбувається постійна, організована за певними правилами широкомасштабна оптова торгівля за зразками, стандартами і пробами. З цією метою визначаються середні якісні норми. Потребу у виникнені товарних бірж було зумовлено розширенням торгівлі рядом товарів, таких як сировина і сільськогосподарська продукція.

     Реалізація товарів на біржі має такі особливості:

1. Торгівля без пред’явлення наявних товарів і грошей;
2. укладання угод на однорідні масові товари (бавовну, цукор, зерно, метал,

нафту тощо). За зразками групуються партії товарів, які мають однорідні, рівноцінні властивості. Угоди діють, як правило, певний час: продавець зобов’язується поставити товар покупцеві в зазначений строк і за узгодженою ціною. На товарній біржі найпоширенішим є шестимісячний термін. Наприклад, бавовну, як правило, купують у липні, а поставляють у грудні того самого року[с.258].

     Товарні біржі поділяються на міжнародні та національні, універсальні та спеціалізовані. Нацважливіші центри міждународної торгівлі знаходяться у США, Англії, Японії; на них припадає понад 90% міжнародного біржового обороту. На універсальних біржах продають промислові та сільськогосподарські товари. Не спеціалізованих товарних біржах продають окремі товари або споріднені групи товарів. На спеціалізованій товарній біржі Англії (де продають каву, какао, цукор) за торговий день укладають до 2,5 тис. контрактів на какао в обсязі 10 т кожний. На Лондонській біржі металів щороку укладають майже 14 млн контрактів.

     На біржі  здійснюються два види товарообороту: реальний і ф’ючерсний. Перший передбачає перехід товару від продавця до покупця. На такі поставки припадає до 10% світової торгівлі відповідними товарами. При ф’ючерсних видах товарообороту продаються право на товар (наприклад на майбутній врожай), ф’ючерсні контракти, тому рух товару тут не обов’язковий. Різницю між ціною контракту в день його укладення і ціною в день його виконання виплачують або продавець (якщо ціна піднялась), або покупець (якщо ціна знизилася). Нерідко ці два види продажу взаємопов’язані.Так, фірма, що продає реальний товар на біржі з поставкою в майбутньому, може водночас купити право на інший товар (ф’ючерсні контракти) на таку ж кількість товарів і відповідний термін поставок.

     Із двох видів товарообороту найдинамічніше розвивається ф’ючерсна біржова торгівля. Обсяг щорічного обороту на 150 ф’ючерсних біржах світу перевищив на початку ХХI ст.. 3 трлн дол.. (із загального обсягу обороту на товарних біржах понад 12 трлн дол..) у торгівлі понад 50 видами товарів.

     На випадок можливих збитків, спричинених зміною цін на ринку в майбутньому, ф’ючерсні контракти страхують (таке зване хеджування). Найбільш розповсюдженим методом хеджування є укладання термінових угод. Операції хеджування – основна сфера діяльності товарних бірж. Так, на Лондонських біржах металів і цукру на ці операції припадає майже 60% їхньої діяльності. На ф’ючерсних біржах лише 2% операцій припадає на реальні товари [c.248].

     Біржа робочої  сили.

     Як політекономічна категорія біржа робочої сили виражає відносини економічної власності у процесі збору та надання інформації про наявність вакансій, надання допомоги безробітним, фінансування додаткових робочих місць та надання інших послуг, сприяння підготовці та перепідготовці кадрів, регулювання зайнятості, продаж робочої сили тощо.

     Посередницькі  функції між працівниками і  підприємцями виконують державні  біржі. У США їх у середині 90-х  років налічувалось до 2 тис. У  деяких країнах (Великобританія, Франція  та ін.) біржі не лише ведуть  облік безробітних, а й виплачують  їм допомогу. Якщо безробітні  відмовляються від роботи, запропонованої  біржею, їх позбавляють виплат  з фондів безробіття. Крім державних  бірж праці, у країнах Заходу  існують приватні агенції з  трудового посередництва та посередницькі  бюро. Приватні агенції сприяють працевлаштуванню окремих категорій трудящих (сільськогосподарських працівників, учителів та ін.). Так, у США налічується до 15 тис. таких агенцій (фірм).  Посередницькі бюро виконують свою функцію при профспілках, молодіжних організаціях тощо. Направлення на роботу, які видають біржі, не є обов’язковими для підприємців Кваліфіковані працівники майже не користуються послугами цих бірж тому у США через ці установи працевлаштовуються лише 20% повторно прийнятих на роботу. Наймогутніша посередницька компанія «Менпауер» має понад 1300 відділень у різних країнах, обслуговує до 300 тис. фірм і сприяє щорічному працевлаштуванню приблизно 700 тис. найманих працівників. Великі компанії переважно мають спеціалізовані центри з відбору працівників, їх атестації та сприяння можливому просуванню на вищу посаду тощо.

     Виразніше  відносини економічної власності  у діяльності бірж робочої  сили, а отже, купівлі-продажу цього  товару, виявляються на прикладі  діяльності Державної служби  зайнятості в Україні. Так, ця  служба укладає договори з  громадянами при їхньому працевлаштуванні  «з оплатою вартості проїзду, добових », оплачує вартість професійної  підготовки і перепідготовки, встановлює  на час навчання стипендії  на ін. Для фінансування цих  витрат створено Державний фонд  сприяння зайнятості. З його коштів  можна надавати безвідсоткову  позику для підприємницької діяльності. Фонд сприяння занятості створено  на республіканському і місцевому  рівнях, він становить не менш 3% обсягів республіканського і місцевих бюджетів. Джерелами надходження коштів до цього фонду є обов’язкові відрахування підприємств, кошти служби зайнятості, отримані за надання платних послуг підприємствам і організаціям, добровільні внески громадських організацій, зарубіжних фірм та ін.

Фондова біржа.

 У політекономічному аспекті фондову біржу можна визначити як базову установу сучасної інфраструктури, в межах якої функціонують і розвиваються відносини економічної власності у процесі купівлі-продажу цінних паперів акціонерних компаній, облігацій державних позик, біржових місць, діяльності посередників, а також мобілізації коштів для довготермінових інвестицій.

     Членами біржі  є, переважно, її засновники –  окремі індивіди та кредитно-фінансові  інститути. При потребі засновники  біржі можуть розширити коло  її членів, продаючи біржові місця. За сприятливої кон’юктури ціна місця на Нью-Йоркській біржі сягає 1,5 млн дол.. Члени біржі або державні органи, що контролюють її діяльність визначають умови, за яких компанія може бути допущена до біржової торгівлі. Попередньо зазначимо, що членами головної фондової біржі можуть бути лише високорентабельні фірми, а у процесі формування таких умов також розвиваються відносини економічної власності.

     Крім того, реєстрація на біржі піднімає  престиж компанії, полегшує доступ  до ринку капіталів, сприяє підвищенню  курсу акцій, а отже, розширює  коло акціонерів, внаслідок чого вони централізують значьні грошові суми, що сприяє прискоренню інвестиційних процесів, зростанню могутності крупних корпорацій, а отже, централізації власності в руках монополій. Членство на біржі не є раз і назавжди даним. Його необхідно постійно підтверджувати високим і стабільним курсом акцій. Показники курсу акцій є свідченням ділової активності, стабільності економіки, а водночас – і ефективності монополістичної власності.

     Купівля-продаж  акцій на фондовій біржі здійснюється  за допомогою посередників. Якщо  посередник купує цінні папери  за власні кошти або за рахунок  отриманих кредитів, а відтак  продає їх за вищу ціну, то  на американському позабіржовому  ринку його називають дилером, головного посередника на централізованій фондовій біржі Нью-Йорка – спеціалістом, а інших посередників,які пов’язують спеціаліста з покупцями або продавцями, - брокерами. З а свої посередницькі операції брокери отримують винагороду за угодою між зацікавленими сторонами – клієнтами або відповідно до такси, встановленої біржовим комітетом. За успішного ведення посередницьких операцій брокер може накопичити кошти і стати дилером. Отже, у процесі діяльності посередників виникають відносини економічної власності, формою економічно реалізації яких є привласнення ними винагороди.

     Сучасний ринок цінних паперів характеризується значним обсягом позабіржового обороту, що здійснюється за допомогою телефону і телефаксу. Його масштаби зумовлені високими фінансовими комісіями, вартістю послуг біржі та іншими чинниками. Так, у США автоматична система котирування національної асоціації дилерів наприкінці 90-х років мала понад 5 тис. видів акцій, що котирувалася, а за вартісним обсягом позабіржовий оборот операцій майже зрівнявся з оборотом на провідній Нью-Йоркській біржі. На позабіржовому ринку цінні папери продають із надбавкою до ціни (або купують зі знижкою), що є прибутком посередницької фірми. Об’єкт продажу на позабіржовому ринку – цінні папери середніх і частини дрібних корпорацій, на внесені до біржових списків, а також державні облігації.

     Відносини  економічної власності виникають  і розвиваються у процесі встановлення  курсу цінних паперів, особливо  під час його коливання. Найрізкіше  вони знижуються під час економічної  кризи, а підвищуються у період  сприятливої кон’юктури. Нерідко курси акцій знижуються за умов зростання промислового виробництва. Це зумовлено насамперед валютною, фінансовою кризами. Певним чином впливає на курс акцій терміновий тип операцій на біржі, що становить основну масу біржових операцій у більшості розвинених країн (крім них ще існують касові операції, коли оплата цінних паперів проводиться одразу або у найближчі 2-3 дні) і за якого акції продаються, а їх оплата відбувається впродовж одного місяця. При цьому продавці акцій через засоби інформації (радіо, телебачення, пресу) намагаються штучно знизити їхній курс. Це зумовлено тим, що вони продають знецінену акцію за вищою, заздалегідь погодженою ціною (наприклад, куплену за 80 дол. Продають за 100 дол.). Загалом курс акцій визначається рівнем дивідендів, які вони приносять, співвідношенням попиту і пропозиції, а також рівнем відсотка.

     Виконання  фондовою біржею своїх функцій  не можливе без регулювання  ролі держави. За умов активного  формування всесвітнього ринку  цінних паперів (до цих процесів  з 1997 р. певною мірою залучалася  й Україна) держава, по-перше, у законодавчому  порядку регулює процес утворення  акціонерних товариств, організацію  випуску цінних паперів, реєструє  їх перед входженням на ринок  та здійснює контроль за цим  процесом, а також за фінансовим  станом інвестиційних інститутів; по-друге, встановлює ставки податку на прибуток від операцій з цінними паперами; по-третє, створює систему інформаційного забезпечення ринку цінних паперів; по-четверте є суб’єктом економічних відносин на цьому ринку (випускає в обіг державні цінні папери тощо); по-п’яте, впливає на функціонування ринку цінних паперів через грошово-кредитну політику центрального банку; по-шосте, створює систему захисту інвесторів від втрат, страхуючи інвестиції та ін. У процесі регулюючої діяльності держави також розвиваються відносини економічної власності.

     Позитивними  рисами фондової біржі є акумулювання  вільних коштів за рахунок  випуску й продажу цінних паперів  та їх спрямування на розвиток  окремих підприємств, галузей; міжгалузеве переливання капіталу, завдяки якому послаблюються диспропорції в економіці; створення відповідних передумов для підприємницької діяльності; стабілізація заощаджень окремих верств населення та їх відповідне остання тощо.

    Валютна біржа

     Як економічна  категорія валютна біржа –  це установа, в якій на підставі  чинного законодавства здійснюється  регулярна й упорядкована торгівля  іноземною валютою відповідно до попиту і пропозиції(с.249). Як самостійний елемент інфраструктури цей вид біржі зберігся лише в деяких країнах (наприклад ФРН, Франції), а в інших країнах таку роль виконують найбільші банки; в Україні статус валютної біржі представлений Українською фондовою біржею в м.Києві. Членами валютної біржі є комерційні банки (які отримали ліцензію від центрального банку на проведення валютних операцій).

     Основними  видами операцій, які проводяться  на валютній біржі, є по-перше, укладання угод із членами  біржі на купівлю або продаж  іноземної валюти відповідно  до ринкового курсу (котрий встановлюється  на основі купівельної сили  валют і коливань попиту та  пропозиції); по-друге, визначення ринкового курсу іноземних валют; по-третє, відповідно до укладених на біржі угод здійснення розрахунків як у національній, так і в іноземній валюті; по-четверте, проведення операцій центрального банку щодо підтримки ринкового курсу національної валюти, у т. ч. шляхом валютної інтеграції (значного цілеспрямованого разового впливу центрального банку на валютний ринок і валютний курс).