Безробіття в Україні

Шляхи розв’язання проблеми безробіття різні. У країнах Заходу за останні 30 років діє система соціальних амортизацій (захисних пристроїв), який державу застосовує для забезпечення економічної безпеки трудящих. У цю систему входять спеціальні заходи по захисту найнятих робітників від безробіття і забезпеченню їх права на працю.

Першим елементом такої системи є регулювання зайнятості. Держава робить наступні дії:

· скорочує законодавчо  встановлену тривалість робочого дня  і робочого тижня в період масового безробіття;

· рекомендує проводити  на підприємствах «розділення робочих  місць» між працівниками (для збільшення зайнятості);

· достроково звільняє на пенсію працівників державного сектора  економіки, які не дослужили до пенсії 2-3 роки;

· створює нові робочі місця і організовує суспільні  роботи (у області інфраструктури – для споруди високоякісних доріг і т. п.), особливо для хронічно безробітних і молоді;

· скорочує пропозицію робочої  сили на ринку праці: обмежує імміграцію  охочих працювати і стимулює репатріацію (повернення на батьківщину) іноземних  робітників і ін.

Іншим елементом системи соціальних амортизацій служать біржі праці. Біржі праці – установи, які є посередником між підприємцями і робітниками при трудовому наймі. У сучасних умовах ці установи є, як правило, державними. Вони займаються обліком і трудовлаштуванням безробітних, сприяють охочим змінити роботу, вивчають стан ринку робочої сили і уявляють інформацію про нього, допомагають професійній орієнтації молоді. Проте напрям на роботу, виданий біржами праці, не є обов'язковим для підприємців, які часто вважають за краще приймати на роботу власні відділи кадрів. Відмова від роботи, запропонованої біржею праці звично, спричиняє за собою позбавлення допомоги по безробіттю.

Наступним елементом  системи економічної безпеки  трудящих є фонди страхування  по безробіттю. Ці фонди утворюються значною мірою за рахунок вирахувань із заробітної платні працюючих. У зв'язку з багатьма обмеженнями фондів страхування по безробіттю може користуватися менше половини безробітних.

При законодавчому визначенні розмірів допомоги по безробіттю і тривалості їх виплат виникають серйозні проблеми. Одна з них полягає в тому, щоб правильно визначити, на якому рівні встановити допомогу безробітному. Тут можуть бути допущені крайні випадки. Чим вище така допомога (в порівнянні з найбільшим розміром заробітної плати), тим менше стимул шукати роботу. Проте чим менше величина допомоги, тим більше у безробітних позбавлень і страждань, в яких немає їх власної вини. Вихід полягає, очевидно, в тому, щоб знайти компроміс між підтримкою стимулу до пошуку нового місця праці і позбавленням людей від жорстокої економічної потреби.

Чим коротше час отримання  матеріальної допомоги, тим менше  можливості у безробітного знайти нову роботу (особливо при структурному безробітті) або набути іншу професію. Разом з тим, чим довший термін виплати посібників з безробіття, тим менш активно людина прагне змінити професію і шукає іншу роботу.

Існують рішення, коли при інфляційному, надмірному попиті держава обмежує свої витрати і підвищує податки, збиткові. В результаті скорочується попит, знижуються темпи інфляції. Проте одночасно обмежується і зростання виробництва, що може привести до застою і навіть кризових явищ в економіці, до розширення безробіття.

Виходом може бути детальне моделювання і регулювання цих  процесів; рішення проблем інфляції не шляхом підвищення безробіття. У такому разі, ефективнішим здається підхід, рекомендований економістами неокласичного напряму, висуваючими на перший план грошово-кредитне регулювання, що побічно і гнучко впливає на економічну ситуацію. Цей вид регулювання проводиться формально непідконтрольним уряду Центральним банком, який змінює кількість грошей в обігу і ставки позичкового відсотка, впливаючи таким чином на економіку.

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Закон України «Про зайнятість населення ». – Відомості Верховної ради (ВВР) 1991. - №14. – С.170.
2. Указ Президента України «Про вдосконалення державного регулювання у сфері зайнятості населення на рину праці в Україні» // NAU – 8.4.00. – БД НАУ – Експерт.
3. Аналітична економія: Макроекономіка і мікроекономіка: Навч. Посібник: за ред.І.П.Островерха.-к.:Знання, 2006-723с
4. Данилишин Б. Зайнятість населення : як сформувати інноваційну складову // Урядовий кур’єр .- 2007. - № 115. – С. 6.
5. Економіка праця й соціально- економічні відносини: підручник / За ред. П.Ю. Буряк, Б.А. Кар пінський. – К.: Знання–Світ, 2004.-485с.
6. Економічна теорія: Політекономія: Підручник /За ред. В.Д. Базилевича. – 6-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання – Прес, 2007. – 719 с.
7. Кулішов В.В.Макроекономіка-Львів:’’Магнолія 2006’’ 2007-256с.
8. Ляшенко О.А.: Професійне навчання та професійна підготовка як інструмент подоланн безробіття, //Економіка та держава №5. – 2008.
9. Майсюра О.М.: Безробіття та наслідки його впливу на економіку України, //Економіка та держава №8. – 2010.
10. Ринок праці та зайнятість: підручник / За ред. В.М.Петюха.-К.:МАУП. - 2000.- 120с.
11. Рудик Л. ; Вирiшення проблеми безробіття можливо лише за сприяння влади// Інтервю для журналу «День», - 2010.
12. Семюелсон, Пол А., Нордгауз, Вільям Д. Мікроекономіка / Пер. з англ. — К.: Основи, 1998. — 676 с.
13. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2000. – 176с.: іл. – Бібліогр.: с.166-169.
14. Українські новини : В Україні зріс рівень безробіття. – 2011.
15. Офіційний сайт Державного комітету статистики України// www.ukrstat.gov.ua.
16. Офіційний сайт головного управління статистики у Харківській обл.// http://uprstat.gov.uakharkov.ukrtel.net.ua

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                   

ДОДАТОК А

Картосхема  розподілу регіонів

за індексом напруженості ринку праці в Україні  у 2002 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК Б

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК В