Аналіз амортизаційної політики підприємства

Зміст

 

Вступ

Процес руху вартості основних фондів від їх створення до відтворення складається з таких етапів: створення  основних фондів - знос - амортизація - включення в собівартість продукції - реалізація продукції - амортизаційний фонд - відтворення основних фондів.

Амортизація являє собою поступове зниження вартості основних фондів внаслідок їх зносу, а також поступове перенесення їх вартості на виготовлювану продукцію з метою нагромадження засобів для їх відтворення.

Актуальність вивчення амортизації полягає у фактичній компенсації коштів, витрачених на придбання основних фондів. Таким чином, метою економічної амортизації має бути визначення дійсних витрат підприємства, пов'язаних з повним відтворенням засобів праці, а отже, і собівартості продукції. Амортизаційні відрахування в даному випадку відображають реальне знецінювання основного капіталу в процесі виробництва і відносяться на витрати діяльності суб'єктів господарювання. Економічна амортизація повинна використовуватися в межах управлінського обліку, причому керівники підприємств можуть вибирати норми і правила нарахування самостійно.

Об’єктом дослідження в даній курсовій роботі є приватне підприємство «Молокозавод-Карпати», метою діяльності якого є отримання прибутку за рахунок виготовлення молочної продукції (молока, сирів, сметани, солодких сирків, кефіру) з ціллю задоволення потреб українських та іноземних споживачів.

Завданням даної роботи є оцінка амортизаційної політики аналізованого  підприємства, розробка заходів покращення амортизаційної політики, що дозволить швидше й активніше адаптуватися до нових ринкових умов та підвищити ефективність використання обладнання.

1. Методика планування амортизаційної  політики на підприємстві

1.1 Знос і амортизація основних  засобів

У процесі виробництва продукції  та надання послуг основні засоби піддаються фізичному і моральному зношуванню, внаслідок чого вони втрачають свою вартість.

Фізичне зношування - це втрата основними засобами їх споживчої вартості (корисності) [3,с.134].

Воно проходить як при функціонуванні основних засобів, так і при їх бездіяльності, наприклад, вплив корозії, старіння. Моральне зношування виражається в зменшенні їх вартості незалежно від фізичного зношування. Розрізняють моральне зношування 1-го і 2-го роду.

Моральне зношування 1-го роду спричиняє науково-технічний прогрес, що проявляється в підвищенні продуктивності праці в галузях, які виготовляють основні засоби. Виготовлення машин здійснюється з меншими затратами і тому вони стають дешевшими. Розмір зменшення вартості основних засобів дорівнює різниці між справедливою вартістю обладнання в різні періоди часу за умови вилучення впливу зміни цін.

Моральне зношування 2-го роду обумовлене появою нового, більш високопродуктивного обладнання на заміну застарілого, кращою організацією виробництва (технічний прогрес).

Внаслідок такого знецінення подальше застосування виготовлених в минулому основних засобів стає економічно невигідним, тому їх замінюють раніше завершення терміну фізичного зношування.

Моральне зношування 1-го роду не приводить до збитків. Зменшення справедливої вартості відображає економію витрат минулої праці і ефект, який втілюється в збільшенні нагромадження. Моральне -зношення 2-го роду приводить до втрат внаслідок того, що використовуючи застарілу техніку, підприємство витрачає більше робочого часу, сировини, матеріалів на одиницю продукції. Тому таке обладнання потрібно замінювати раніше терміну його фізичного зношення.

Фізичне і моральне зношення основних фондів частково відновлюється шляхом капітального їх ремонту і модернізації, або ж заміною на нові (повне відновлення або реновація).

Крім фізичного та морального зношування, на зміну вартості основних засобів  впливають інфляційні та дефляційні процеси (зміна цін в бік збільшення або зменшення) в економіці  країни. Це є причиною переоцінки балансової (залишкової) вартості основних засобів, яка здійснюється на певний період часу. Причому ця переоцінка враховує також спосіб використання основних засобів.

Амортизація — це систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизуються протягом терміну їх використання.

Вартістю, що амортизується, є первісна (або переоцінена) вартість необоротних  активів за вирахуванням їх ліквідаційної  вартості.

Величина амортизаційних відрахувань  визначається на основі норм амортизації. Норма амортизації - це встановлений розмір амортизаційних відрахувань за певний період часу, виражений в процентах до їх первісної або переоціненої вартості.

Основним показником, що застосовується при визначенні оборотних     величини норми амортизаційних відрахувань, є термін використання певного виду необоротних активів, який встановлюється залежно від особливостей виготовлення необоротних активів.

Термін корисної експлуатації (використання) об'єкта визначає саме підприємство з  урахуванням [7,с.156]:

• очікуваної потужності або продуктивності підприємства;
• терміну використання подібних активів;
• очікуваного фізичного та морального зношування;
• правових та інших обмежень щодо використання об'єкта (наприклад, терміну угоди або законодавчого обмеження терміну використання об'єкта).

Оскільки термін корисної експлуатації об'єкта визначається самим підприємством, він може бути коротший, ніж нормативний  термін експлуатації.

Нормативний термін експлуатації об'єкта — це термін, закладений при його проектуванні.

Отже, термін корисної експлуатації об'єкта залежить від намірів конкретного підприємства та ринкової ситуації, однак він не повинен перевищувати 20 років.

Амортизація об'єктів припиняється на період їхньої реконструкції, модернізації, дообладнання та консервації.

Амортизація основних фондів виконує три взаємозалежні завдання [6,с.178]:

• перше - відображає поступове зниження вартості основних фондів внаслідок  їх фізичного і морального зносу;

• друге - відображає процес переносу вартості основних фондів на виготовлювану  з їх допомогою продукцію;

• третє - нагромаджує необхідні  кошти з метою наступного відтворення основних фондів.

Таким чином, амортизація - це поступове зниження вартості основних фондів внаслідок їх зносу, а також поступове перенесення їх вартості на виготовлювану продукцію з метою нагромадження засобів для їх відтворення.

Отже, процес руху вартості основних фондів від їх створення до відтворення  складається з таких етапів: створення (придбання) основних фондів - знос - амортизація - включення в собівартість продукції - реалізація продукції - амортизаційний фонд - відтворення (придбання) основних фондів.

Однак реалізація цієї схеми і виконання  зазначених вище завдань, покладених на амортизацію, можливі тільки за умови, що основні фонди продуктивно  використовуються, уся нарахована амортизація включається у вартість продукції, а остання успішно реалізується. Якщо підприємство не працює, то знос є, а включення його в собівартість продукції немає, і отже не створюється амортизаційний фонд, тому можливість відтворення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань відсутня. Майже така ж ситуація спостерігається у випадку, якщо продукція виготовляється, але не знаходить збуту чи реалізується зі збитком.

Відмінність амортизаційних відрахувань  від інших витрат, наприклад заробітної плати або вартості матеріалів, у тому, що для їх нарахування немає необхідності робити реальні витрати в грошовій формі в даний конкретний період.

Економічна функція  амортизації полягає у фактичній компенсації коштів, витрачених на придбання основних фондів. Таким чином, метою економічної амортизації має бути визначення дійсних витрат підприємства, пов'язаних з повним відтворенням засобів праці, а отже, і собівартості продукції (послуг). Амортизаційні відрахування в даному випадку відображають реальне знецінювання основного капіталу в процесі виробництва і відносяться на витрати діяльності суб'єктів господарювання. Економічна амортизація повинна використовуватися в межах управлінського обліку, причому керівники підприємств можуть вибирати норми і правила нарахування самостійно.

В економічній амортизації тривалість амортизаційного періоду повинна  відповідати фактичному терміну  служби до списання або вибуття конкретного  засобу праці на кожному підприємстві. Цей період у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» від 18 травня 2000 р. названо строком корисного використання (експлуатації). Фактична тривалість служби до списання конкретного засобу праці може бути економічно раціональною, що найбільше вигідно для підприємства, або з різних причин може відрізнятися від неї в будь-який бік.

Податкова функція амортизації  полягає у фінансовій компенсації основного капіталу за рахунок зменшення оподатковуваного прибутку на суму амортизаційних відрахувань і одержання податкової знижки. Сфера застосування фіскальної амортизації встановлюється чинним Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Саме через податкову амортизацію має здійснюватися державне регулювання інвестиційної діяльності і рівня оподаткування прибутку підприємства. Фіскальна амортизація має суворо регламентуватися і нараховуватися в точній відповідності до норм і правил, встановлених законодавчо. Вона повинна визначати максимально можливу суму амортизаційних відрахувань підприємства за певний період.

 

 

 

1.2 Методи нарахування амортизації

1.2.1 Податковий метод

 

Відповідно до закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми амортизаційних відрахувань  звітного періоду розраховують застосуванням норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

Цим законом норми амортизації  встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал) [9,с.78]:

• група 1 — 2 відсотки;
• група 2 - 10 відсотків;
• група 3-6 відсотків;
• група 4-15 відсотків.

Суб'єкт господарювання може прийняти рішення про застосування інших  норм амортизації, що не перевищують  вказаних норм.

У 2005 році згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" підприємства застосовують сім норм амортизації залежно від часу здійснення витрат на придбання основних фондів (табл. 1.1)

Таблиця 1.1 - Норми амортизації

Придбані до 01.01.04 р.		Придбані після 01.01.04 р.
Група основних фондів	Норма, %	Група основних фондів	Нові об'єкти	Об’єкти, що були в експлуатації
				Норма, %
1	1,25	1	2	1,25
2	6,25	2	10	6,25
3	3,75	3	6	3,75
4	15	4	15	15

 

Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи І провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля. Амортизація основних фондів груп 2,3 і 4 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення. З 1 липня 2000 p., з набуттям чинності Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", підприємства України здобули право самостійно обирати методи нарахування амортизації.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» №1344-IV від 27.11.2003 p.. слід вказати на певні розбіжності, які виникають на практиці. Їх підсумовано в табл. 1.2.

Таблиця 1.2 - Порівняння особливостей нарахування амортизації в бухгалтерському і податковому обліку

	Елем-нти розрахунку амортизації	Бухгалтерський облік	Податковий облік	Збіг »бо розбіжність  отриманих за податковим обліком відомостей для ведення бухгалтерського обліку
	Загальні положення  розрахунку амортизації
1	Мета нарахування амортизації	Систематичний розподіл амортизованої вартості основних засобів підприємства (ОЗ) протягом періоду їх корисного використання	Винесення витрат платника податку на прибуток на придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів (ОФ). на зменшення скоригованого прибутку	Цілі різні, але це суттєво не впливає на порядок розрахунку або на кінцевий результат
2	Включення суми амортизації до валових витрат	Є елементом витрат діяльності підприємства	Застосовується для  розрахунку величини оподатковуваного прибутку, не входить до складу валових витрат	Через відмінності у  призначенні два отримані результати розрахунків використовуються відповідно або як елемент витрат, або для розрахунку оподатковуваного прибутку
Продовження таблиці 1.2
3	Термін корисного аикорис-таиня	Перюд часу, протягом якого  ОЗ використовуються підприємством. Підприємство встановлює термін використання при поставленні об'єкта на облік	Показник для розрахунку податку на прибуток не використовується	Ця відмінність може дати реальне відхилення щодо суми нарахованої амортизації, оскільки можлива ситуація, коли об'єкт списаний з обліку за правилами бухгалтерського  обліку, але на групову вартість ОФ за податковим обліком це не впливає
4	Визначення об'єкта нарахування амортизації	Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання, очікуваний термін використання більше року Використовується величина операційного циклу, тобто періоду часу  від придбання запасів до отримання коштів від реалізації виготовленої з них продукції	Основи, фонди - матеріальні цінності, які використовуються в господарській діяльності платника податку понад 365 днів	Можливі незбіги в  переліку і вартості майна, що відноситься до ОЗ і ОФ
5	Норми нарахування амортизації	Підприємством застосовуються норми  у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів з  розрахунку на календарний квартал: група 1 - 2%; група 2 -10%; група 3 - 6%; група 4 -15%. Підприємство самостійно обирає норму за податковим обліком	Платником податків застосовуються норми у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів з розрахунку на податковий квартал: група 1 - 2%: група 2 -10%: група 3 - 6%; група 4 -15%. Застосування цих норм обов'язкове для платника податку	Однакові за розмірами  норми амортизації
	Об'єкти нарахування амортизації
6	База нарахування амортизації, групування об'єкта амортизації для цілей обліку	Підприємством база нарахування визначається за кожним інвентарним об'єктом 03. передбачається наяв ність обліку за кожним об'єктом, для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються: 9 груп основних засобів і 7 груп необоротних матеріальних активів	У платника податків базою нарахування є балансова вартість груп основних фондів; відбувається поділ ОФ на 4 групи для розрахунку податку на прибуток: за ОФ групи 1 облік ведеться 38 кожним об'єктом і загалом за групою, за ОФ груп 2. 3.4 - за сукупною вартістю групи, пооб’єктний облік ОФ цих груп не передбачений	Незважаючи на різне  ставлення до ведення пообъєктного обліку за 03 різних груп, потрібне ведення обліку за кожним інвентарним об'єктом; зберігається необхідність ведення двох видів аналітичного обліку: 1) за різними групами основних засобів і необоротних активів 2) за чотирма групами основних фондів
Продовження таблиці 1.2
7	Склад первісної вартості	Облікова вартість активу підприємства за вирахуванням ліквідаційної вартості. Визначається ліквідаційна вартість об'єкта, тобто сума коштів, яку підприємство сподівається отримати після закінчення терміну  корисного використання об'єкта	У платника податків характеристика відсутня, використовується величина витрат	Повинна визначатися  сума грошових коштів. яку підприємство сподівається отримати від реалізації, ліквідації об'єкта після закінчення терміну його корисного використання
8	Амортизована вартість	Величина амортизованої вартості, тобто первісна (переоцінена), за вирахуванням ліквідаційної вартості активів	Витрати платника податків на придбання, виготовлення або поліпшення основі віх фондів	Обов'язковість розрахунку амортизованої вартості. Амортизована вартість в бухгалтерському і  податковому об-піку за наявності  вартості, що не дорівнює нулю, також  відрізнятиметься, оскільки ліквідаційна вартість у податковому обліку не враховується
9	Величина первісної вартості	Витрати підприємства на сплату відсотків за користування кредитами не включаються до первісної вартості 03	Витрати платника податків на сплату відсотків за кредит входять до вартості витрат на придбання ОФ	Незбіг величини вартості об'єкта амортизації на величину відсотків за кредит
10	Наявність виробничих фондів	Входять до складу 03 підприємства, відображаються на рахунку «Інші основні засоби»	Витрати платника податків на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення не підлягають амортизації	Незбіг величини вартості об'єкта амортизації на вартість невиробничих фондів
11	Витрати на ремонт об'єкта нарахування амортизаці	Поділ витрат підприємства на 2 групи 1) витрати, які поліпшують стан 03 і відносяться на підвищення їх вартості. 2) витрати, які відносяться на підтримку об'єкта в робочому стані, відносяться на витрати	Поділ витрат платника податку на 2 групи: 1) сума витрат на ремонт у межах 5% сукупної балансової вартості на початок року відноситься на валові витрати; 2) сума витрат понад 5% відноситься на збільшення вартості основних фондів груп 2,3 і 4	Відмінності у вартості основних фондів на величину витрат не ремонт, що перевищують 5%. Необхідність ведення окремого обліку за трьома групами, що не збігаються, витрат на ремонт окремо для податкового і бухгалтерського обліку
Продовження таблиці 1.2
12	Вибуття основних фондів груп 2. 3 і 4	Причини вибуття у підприємства - продаж, безоплатна передача або невідповідність визнання активом - при вибутті зменшується база нарахування амортизації	При виведенні з експлуатації окремих фондів у платника податків у зв'язку з їх ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією і консервацією за рішенням власника балансова вартість груп не змінюється	Не збігаються причини  вибуття, формується різна база оподаткування
13	Безоплатне отримання  основних засобів	Обов'язкове визнання активом підприємства й оцінка первісної вартості об'єкта	Відсутність вказівки вартості отриманих засобів не дав в платнику податків включати їх вартість до складу ОФ	На вартість безоплатно отриманих засобів не збігається база обкладання оподаткування
14	Переоцінка (дооцінка і уцінка) об'єкта основних засобів	Проводиться підприємством  обов'язково за правилами бухгалтерського  обліку, умова переоцінки - залишкова вартість об'єкта більш ніж на 10% відрізняється від його первісної вартості на дату балансу, переоцінка проводиться самостійно, використовується індекс переоцінки	У платника податків така операція не передбачена	Проведення переоцінки у зв'язку з вимогами П(С)БО 7. після переоцінки величина амортизації може не збігатися з податковою
15	корисності основних засобів	Втрати від зменшення корисності об'єкта включаються підприємством до витрат, відбувається збільшення суми зносу	У платника податків використання не передбачене	База нарахування амортизації може не збігатися