Визначення ціни продукції

      Крім того, можуть діяти нецінові чинники попиту. Зокрема, робиться акцент на особливі властивості товару, підвищену постійну якість, моду, властивості товару та ін. У цьому випадку крива знаходиться вище кривої попиту (звичайної). Але підприємство має ризик зменшення попиту на свій товар, якщо споживач вважає, що властивості не відповідають його вимогам.      

       Розглядаючи вплив попиту на ціну, потрібно зазначати, що залежно від замінності виробу еластичність попиту може бути перехресною. Її суть у тому, що при зміні попиту на один товар змінюється ціна на інший. Якщо товар взаємодоповнюючий, то вплив на попит ціни є прямим (наприклад, збільшення ціни на каву призводить до збільшення ціни на пристрої для її подрібнення, що може зменшити попит на ці товари). Якщо товар взаємозамінний, то вплив має протилежний напрям. [30]

2. Пропозиція виробників. Дія загального чинника пропозиції на ціну обумовлюється системою взаємодоповнюючих чинників, до яких можна віднести:

1. кількість виробів, які можуть бути продані на ринку, і товарів, які може запропонувати певне підприємство;

2. залишки певних товарів на підприємстві та на інших фірмах-постачальниках;
3. витрати підприємства на виробництво та реалізацію певного товару;
4. ціни на чинники виробництва (на всі види ресурсів) — сировину, матеріали, комплектуючі, робочу силу, капітал, тобто на все те, що використовується при виробництві виробу;
5. податки, відрахування, обов'язкові платежі, мито та інші внески в різні фонди;
6. розмір прибутку та розподіл його на фонд накопичення та фонд споживання;
7. граничну замінність чинників виробництва новими, альтернативними видами сировини, матеріалів, комплектуючих, застосування нових технологій тощо.

3. Доходи населення. Дія цього чинника має прямий вплив — чим більші доходи населення, тим більша ціна на товари і вироби.

4. Особливості поведінки споживачів. Цей чинник враховує відповідність сегментів ринку різним групам споживачів. Згідно з дослідженнями закордонних фахівців з маркетингу, всі споживачі поділяються на чотири групи. [25]

Перша група  — економні споживачі. Особливостями  цієї групи є:

1. висока чутливість до ціни;
2. висока чутливість до якості та асортименту виробів;
3. вибір покупки залежить від її цінності.

Друга група  — персоніфіковані споживачі. Особливості  цієї групи такі:

1. головна увага приділяється вигляду товару;
2. особлива увага звертається на обслуговування та ставлення до фірми;
3. незначна увага до ціни.

Третя група  — етичні споживачі. Особливістю  цієї групи споживачів є те, що вони згодні поступитися якістю та асортиментом товару заради підтримки фірми.

Четверта  група — апатичні споживачі. Особливості  цієї групи такі:

1. головна увага приділяється комфорту та зручності;
2. незначна увага, навіть її відсутність, до ціни.

        Серед усіх груп найбільшою є перша, частка якої становить 60—65 % із загальної кількості споживачів.

5. Вплив держави на політику ціноутворення

       У будь-якій країні, навіть з найбільш розвинутими ринковими відносинами, на систему ціноутворення та рівень цін великий вплив має держава. Головною метою держави є створення таких умов, за яких ціна встановлюється та регулюється законами ринкової економіки (попиту, пропозиції, грошового обігу та ін.). При цьому вона не повинна заважати конкуренції, вільному розвитку відносин між виробниками та продавцями.

Підприємствам-виробникам забороняється нав'язувати та проводити  контроль за цінами на продукцію власного виробництва, щоб не зашкодити конкуренції  та не ставити підприємства, які  займаються торгівлею, в різні умови  діяльності. Таке нав'язування можливе  лише у випадках, коли:

- підприємство-виробник має своє роздрібне торговельне підприємство (тобто фірмову торговельну мережу);

- реалізація товарів здійснюється на умовах консигнації:

- ціна вже нанесена на виріб і цілком задовольняє споживача;

- товар реалізується у власних відділах торговельних підприємств, з якими укладені відповідні угоди.

При цьому  потрібно зазначити, що від спрямованості  дій держави залежить і стабільність системи ціноутворення. У першу  чергу це стосується законодавчої бази держави. Особливе значення мають прийняті закони не тільки з питань ціноутворення, а й щодо податкової системи, обмеження  монополізму, підприємництва та ін. Позитивний результат може бути досягнутий у  випадках стабільного законодавства, коли прийняті закони не змінюються протягом достатньо тривалого часу, що дає  можливість підприємцю розробити свою довгострокову економічну стратегію і визначити кінцеві результати, на які він може розраховувати. [25]

6. Фінансова система

В цілому фінансова система є чинником взаємовпливу на ціну, тому що наявність  ціни не можлива без грошових відносин, а фінанси можуть функціонувати  тільки за наявності ціни. Взаємовплив  цього чинника має такий механізм: товари та вироби реалізуються за цінами, сума яких є джерелом фінансових ресурсів. Ціна, у свою чергу, виникає внаслідок  виробництва та обміну, які можуть бути організовані тільки завдяки використанню основних та обігових коштів.

7. Інфляція

Інфляція  — є чинником взаємовпливу на ціни. Щоб визначити вплив інфляції на ціни, її потрібно розглядати як невід'ємну частину ринкової економіки, а також визначити причини, які її породжують. З економічного погляду, інфляція — це переповнення каналів грошового обігу паперовими грошима, випущеними в значно більшому обсязі, ніж товарна маса на споживчому ринку, що викликає зниження купівельної спроможності споживачів та продуктивності праці, збільшення доходів населення, дефіцит товарів, збільшення цін. Наявність великої маси зайвих грошей заважає нормальному функціонуванню економіки. Тому інфляція — це ситуація, за якої гроші не виконують у повному обсязі своїх функцій. За інфляції гроші перестають виконувати й функцію засобу накопичення. Знецінення грошей призводить до зменшення розміру накопичень, зберігати грошові кошти немає сенсу, тому громадяни і підприємства вкладають гроші у валюту інших держав, з'являється ажіотажний попит, збільшується випуск паперових грошей, які видаються робітникам як незароблені.  [25]   

 

 

 

 

4 МЕТОДИ ЦІНОУТВОРЕННЯ

 

 

Ціноутворення – це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури. Ціноутворення на продукцію підприємства є досить багатогранним процесом. Ціна на продукцію підприємства значною мірою визначається зовнішніми чинниками, серед яких вплив конкуренції, учасників каналів товаропросування (постачальників, посередників), політики держави. Після врахування зовнішніх чинників підприємство починає формувати вихідну ціну. Вихідну ціну встановлюють у кілька етапів. [4]

Перший  етап. Визначення мети ціноутворення. Підхід до ціноутворення визначається залежно від мети, яку ставить перед собою підприємство:

• намагання вижити змушує підприємство встановлювати низькі ціни, оскільки для нього важливіше вижити, ніж отримати прибуток; підприємство здійснює комерційну діяльність доти, поки зниження ціни покриває виробничі витрати;
• максимізація поточного прибутку; в цьому разі поточні результати важливіші, ніж довготермінові;
• захоплення більшого сегменту ринку; для цього підприємство максимально знижує ціни;
• завоювання лідерства на ринку за показниками якості; для досягнення цієї мети продукція підприємства має бути вищої якості з усіх товарів, що пропонує ринок, і це потребує встановлення високої ціни. [9][24]

 Другий етап. Визначення попиту на товар. Для більшості товарів зниження ціни сприяє підвищенню попиту. Вихідна ціна орієнтується на попит покупця і підтримується на максимальному рівні.

 Третій етап. Оцінка витрат виробництва. Як відомо, витрати поділяються на постійні й змінні за обсягом виробництва. Орієнтація вихідної ціни на витрати виробництва визначає її мінімальний рівень.

Четвертий етап. Аналіз цін і товарів конкурентів. Інформацію про ціну конкурента можна отримати шляхом здійснення порівняльного придбання товару, одержання доступу до прейскурантів цін, опитування покупців тощо.

П'ятий етап. Вибір методу ціноутворення. Існує кілька методів встановлення цін. Після застосування вибраного методу і буде встановлено вихідну ціну. Але в будь-якому разі, визначивши рівень ціни продукції, дістають лише орієнтовну ціну, яка сформована підприємством виходячи з власних умов і мети. Тільки вихід продукції на ринок відкоригує і встановить конкретну ціну на товар. [12] [22]

Метод ціноутворення  – це конкретний спосіб, прийом, сукупність послідовних дій щодо визначення та обґрунтування ціни конкретного товару.

Існує кілька методів встановлення цін.

• розрахунок ціни за методом "середні витрати плюс прибуток". Він найпростіший і широко застосовується в практиці. Таку ціну встановлюють самі підприємства або вона обмежується державою як граничний рівень рентабельності продукції;
• забезпечення беззбитковості й отримання цільового прибутку. Особливість полягає в тому, що ціна залежить від загального розміру прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості продукції;
• встановлення ціни відповідно до реальної вартості продукції, її розмір залежить не від витрат виробництва, а від реакції покупців на конкретний розмір ціни на продукцію;
• встановлення ціни на основі середніх поточних цін полягає в тому, що за основу беруть ціну конкурентів, не звертаючи уваги на власні витирати і попит на продукцію;
• встановлення ціни за рівнем попиту. Беруться до уваги умови продажу, кон'юнктура ринку, супутні послуги і под. Згідно з цим методом, на ті самі товари ціни можуть бути різними в окремих сегментах ринку. [8]

Встановлення  кінцевої ціни. На цьому етапі підприємство повинно зауважити, що низька ціна не забезпечить одержання прибутку, а надто висока не сприятиме формуванню попиту на продукцію. Мінімальний її розмір визначають валові витрати виробництва (сума постійних і змінних). Однак підприємство має врахувати психологічне сприйняття ціни покупцями, реакцію конкурентів на неї, відповідність ціновому зразку підприємства і його ціновій політиці. [18]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5 ПРАКТИЧНА  РЕАЛІЗАЦІЯ

 

5.1 Економічна суть задачі

 

Даний підхід до встановлення ціни являє собою  різновид методу ціноутворення, що надає  інформацію про граничну якість товару і відповідну їй ціну, а також  дозволяє визначити оптимальне співвідношення між кількістю і ціною при  необхідності одержання величини необхідного прибутку. Якщо аналізувати ціни в залежності від покриття витрат та рівня утриманого прибутку, то існує три головних типи цін:

а) мінімально-гранична ціна - це такий рівень ціни, при якому покриваються змінні витрати. Таким чином, мінімально гранична ціна складає рівень питомих змінних витрат;

б) ціна беззбитковості - це ціна, при якій підприємство покриває усі сукупні витрати на виробництво одиниці продукції (суму змінних та постійних витрат). Таким чином витрати вже повністю окупаються, а прибуток ще не отримується;

в) цільова ціна - це такий рівень ціни, при якому підприємець не тільки покриває свої сукупні витрати, а й утримує запрограмований прибуток.

Цей метод  заснований на побудові графіків беззбитковості та граничної рентабельності, на яких представлені валові витрати і передбачувана валова виручка від реалізації при різному рівні обсягів продажів. Крім того у процесі дослідження проводиться розрахунок граничної кількості товару та граничної рентабельності. На основі аналізу перелічених показників та графіків формується оптимальна ціна, яка дасть запланований рівень прибутковості при прогнозованому строку окупності. Розрахунок ціни за цільовим прибутком. Ціну поставлено в жорстку залежність від загального прибутку, який підприємство передбачає одержати від реалізації певної кількості продукції.

 

5.2 Математична постановка задачі

 

                                                                                            (4.1)

де Зо – витрати на основну заробітну плату, грн.;

Чтс – часова тарифна ставка, грн.;

t- трудомісткість, год.

                                   ,                                                 (4.2)

де Зд – витрати на додаткову заробітну плату, грн.;

Кдод.з.п. -  коефіцієнт додаткової заробітної плати,%.

                            ,                                                 (4.3)

де Звід –  витрати на заробітну плату з  відрахуванням ЄСВ