Охорона і раціональне використання лікарських рослин в Україні. Нормативно-правові основи використання ресурсів лікарських рослин. Прав

Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця

Кафедра фармакогнозії та ботаніки

 

 

 

 

Реферат

пропущеної лекції на тему:

 

«Охорона і раціональне  використання лікарських рослин в Україні. Нормативно-правові основи використання ресурсів лікарських рослин. Правила  збирання і заготівлі дикорослих лікарських рослин»

 

 

 

 

 

 

                                                                     Виконала студентка 5 курсу 5 групи

                                                                     фармацевтичного факультету

                                                                    Савела Т.О.

                                                                    Викладач: доц. Ковальська Н.П.

 

Київ-2013

План

 

1. Вступ. Охорона і раціональне використання лікарських рослин.

 

2. Нормативно-правові основи використання ресурсів лікарських рослин.

 

3. Правила збирання і заготівлі дикорослих лікарських рослин.

 

4. Висновок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вступ. Охорона і раціональне використання лікарських рослин

 Лікарські рослини - рослини, що використовуються в медицині та ветеринарії як лікувальні або профілактично-оздоровчі засоби. Їхні властивості зумовлені наявністю комплексу біологічно-активних (алкалоїдів, сапонінів, глікозидів, фітонцидів, вітамінів та ін.) і баластних (таких, що вважаються неактивними) речовин. Лікарські рослини використовують у натуральному та переробленому вигляді в науковій і народній медицині як ефективний природний, біологічно дійовий засіб для лікування різних захворювань, а також підвищення стійкості організму до них.

 

 Згідно з системою класифікації Всесвітньої організації

охорони здоров'я (ВООЗ, Женева, 1978), лікарські рослини складають три групи:

 

1) які використовуються  безпосередньо для лікування,

 

2) які використовуються  для виробництва галенових

препаратів (у тому в домашніх умовах),

 

3) які є сировиною для  промислової переробки чи для

виробництва біологічно активних продуктів, які

використовуються для  виробництва лікарських засобів.

 

 Лікарські рослини є важливою складовою науково-дослідних

розробок у фармацевтичній, харчовій і косметичній галузях  у

всіх країнах Європи.

  Збереження біологічної різноманітності – одна з глобальних і складних проблем сучасності. Інтенсивна трансформація навколишнього природного середовища під впливом діяльності людини призводить до порушення еколого-ценотичного балансу фітосистем, збіднення фіторізноманіття, виснаження природних ресурсів цінних видів рослин.

  На території нашої країни росте більш 21000 видів нижчих та вищих рослин, і  близько 3 тис мають лікарські властивості. Нині у науковій медицині дозволено використання 180 видів лікарських рослин, із цієї кількості 65% становлять дикорослі рослини Лікарські рослини не можна брати нескінченно, не налагодити їхній облік, охорону здоров'я та правильну експлуатацію.

  Останніми роками значно ускладнилося ситуація з використанням природних рослинних ресурсів, зокрема лікарських рослин. У багатьох основних районів заготовок у зв'язку з оранкою цілинних і перелогових земель, осушенням боліт, будівництвом ГЕС і той господарської діяльністю людини значно скоротилися зарості багатьох цінних видів лікарських рослин. У зв'язку з інтенсифікацією експлуатації ресурсів лікарського сировини на порядок денний стають проблеми їх раціонального, дбайливого використання.

  Запаси лікарських рослин не  безмежні, і використовувати його  потрібно бережно, щоб вистачило  як нам, а й прийдешнім поколінням. Раціональне використання лікарських  рослин передбачає ціле пасмо  заходів, які мають базуватися  на знанні особливостей біології  видів лікарських рослин i закономірностей  їх територіального розміщення.

  Особливо важливого значення набувають роботи з вишукуванню високопродуктивних заростей лікарських рослин i їх закріплення на максимально термін за тій чи іншій заготівельної організацією. Це створює реальні умови для господарського, дбайливого використання природних ресурсів, проведення робіт з їх відтворення і охорони.

  Через розгалужену мережу сільських споживчих товариств щорічно заготовляють близько 100 найменувань дикорослих лікарських рослин (шипшина, глід, горицвіт, подорожник, низку та інших.). Заготівельні контори щорічно заготовляють переважно великотоннажні види лікарського сировини, потребують хімічної оцінки (цитварную полин, ефедру гірську, крестовник, солянку, софору толстоплодную та інших.). Великий асортимент лікарського рослинного сировини — понад 85 найменувань (конвалію, сушеницу, кропиву, низку та інших.) заготовлює наявність розгалуженої мережі міських, районних лікарнях та сільських аптекЩе останнього часу є основним джерелом лікарського рослинного сировини служили дикорослі рослини. Нині значну частину його одержують від обробітку лікарських культур, кількість яких зростає.

 

2.Нормативно-правові основи використання  ресурсів Лікарських рослин

 

  Правова охорона рослинного світу - це цілеспрямований процес правового регулювання і здійснення заходів з охорони, раціонального використання і відтворення природних рослинних ресурсів. При цьому правова охорона рослинного світу включає закріплені у законодавстві права та обов'язки суб'єктів щодо охорони, раціонального використання і відтворення природних рослинних ресурсів, їхню діяльність, а також комплекс заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об'єктів рослинного світу, охорону умов їхнього місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання.

  У зв'язку з тим, що охорона рослинного світу є одним із напрямків природоохоронної діяльності, вона виявляється у різноманітних формах: біологічна (відновлення рослинних ресурсів), технологічна (використання новітніх технологій, які сприяють більш ефективному виробництву), санітарна (проведення заходів щодо боротьби зі шкідниками і хворобами), організаційна (організація використання і контролю за станом рослинного світу), економічна (матеріально-технічне забезпечення, планування), ідеологічно-виховна (проведення еколого-виховної роботи).

 Основні положення нормативно-правового регулювання використання, відновлення і збереження ресурсів фітотерапійних видів України відображені у нормативно-правових актах:

 

 Законі України „Про рослинний світ”(1999),Про порядок встановлення нормативів спеціального використання природних рослинних

ресурсів (Наказ Мінекоресурсів, від 2002.02.12, No 61);

Порядок ведення державного обліку і кадастру рослинного світу (Постанова КМУ 195 від 22.02.2006 р.) та інших  документах, які проходять процедуру 

опрацювання і погодження.

 

 Закон України "Про рослинний світ"містить основні положення використанння національних фіторесурсів в т.ч. лікарських рослин. Згідно вищевказаного Закону, природнi рослиннi ресурси за своєю цiннiстю та

іншими ознаками подiляються  на природнi рослиннi ресурси загальнодержавногота мiсцевого значення

 

 В кожній адмістративній області є перелік видів, які знаходяться під регіональною охороною. Як правило, це види з обмеженим поширенням та малим ресурсним потенціалом в даній адміністративній області, тоді як в іншій області вони можуть мати значні ресурси.

Проте є ряд видів, які  є під регіональною охороною у  всіх областях, як:

мучниця, гірчак зміїний  тощо.

Механізм охорони рідкісних лікарських рослин, занесених до Червоної книги України регулюється «Положенням про Червону книгу України» (1992).

державні механізми регулювання  використання та збереження

національних рослинних  ресурсів мають вигляд наступної  схеми

 

 Згідно з чинним законодавством України, збирання сировини з дикорослих лікарських рослин належить до загального чи спеціального використання

природних рослинних ресурсів.До загального використання рослинних ресурсів належить збір рослинної сировини дикорослих видів

рослин для власного споживання без отримання прибутку. Регулюється  правилами невиснажливого збору  сировини. Збір сировини рідкісних  видів рослин та грибів не допускається.

  Відповідно до ст. 25 ЗУ "Про рослинний світ", охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об'єктів рослинного світу, охорону умов їхнього місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання.

  У ст. 26 названого Закону вказано, що охорона рослинного світу забезпечується: 1) встановленням правил і норм охорони, використання та відтворення об'єктів рослинного світу; 2) забороною та обмеженням використання природних рослинних ресурсів у разі необхідності; 3) проведенням екологічної експертизи та інших заходів з метою запобігання загибелі об'єктів рослинного світу в результаті господарської діяльності; 4) захистом земель, зайнятих об'єктами рослинного світу, від ерозії, селей, підтоплення, затоплення, заболочення, засолення, висушення, ущільнення, засмічення, забруднення промисловими і побутовими відходами і стоками, хімічними й радіоактивними речовинами та від іншого несприятливого впливу; 5) створенням та оголошенням територій та об'єктів природно-заповідного фонду; 6) організацією наукових досліджень, спрямованих на забезпечення здійснення заходів щодо охорони та відтворення об'єктів рослинного світу; 7) розвитком системи інформування про об'єкти рослинного світу та вихованням у громадян дбайливого ставлення до них; 8) створенням системи державного обліку та здійсненням державного контролю за охороною, використанням та відтворенням рослинного світу

 Рослинний світ як сукупність рослинних угруповань укриває більшу частину поверхні суші та знаходиться у водоймищах і є важливим компонентом біосфери Землі. Він безпосередньо пов'язаний із особливостями клімату, водного режиму, ґрунту, рельєфу, а також тваринним світом, разом із яким створює різні біогеоценози. Правове регулювання його використання та охорони має надзвичайно важливе значення для підтримання екологічної рівноваги, забезпечення екологічного збалансованого процесу експлуатації всіх природних ресурсів.

 Відповідно до Закону «Про рослинний світ», використання природних рослинних ресурсів здійснюється в порядку загального або спеціального використання.

 У порядку загального використання природних рослинних ресурсів громадяни можуть збирати лікарську і технічну сировину, квіти, ягоди, плоди, гриби та інші харчові продукти для задоволення власних потреб, а також використовувати ці ресурси в рекреаційних, оздоровчих, культурно-освітніх та виховних цілях. Загальне використання здійснюється громадянами з додержанням правил, що затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, без надання їм відповідних дозволів та безоплатно.

 Загальне використання природних рослинних ресурсів у разі їх виснаження, різкого зменшення популяційної та ценотичної різноманітності може бути обмежене Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, іншими спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

 Таким чином, особливостями загального використання природних рослинних ресурсів є те, що воно здійснюється: фізичними особами за відсутності дозволів на використання природних рослинних ресурсів та безоплатно.

 Спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки.

 Видами спеціального використання природних рослинних ресурсів, що передбачені діючим законодавством «Про рослинний світ», є: збирання лікарських рослин; заготівля деревини під час рубок головного користування; заготівля живиці; заготівля кори, лубу, деревної зелені, деревних соків тощо; збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової підстилки, очерету тощо; заготівля сіна; випасання худоби.

 Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання природних рослинних ресурсів.

 Спеціальне використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, а природних рослинних ресурсів місцевого значення — за дозволом, що видається в порядку, який визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

 Заготівля деревини під час рубок головного користування, живиці на земельних ділянках дісового фонду здійснюється в порядку, що встановлюється Лісовим кодексом України. Інші види спеціального використання рослинних ресурсів на земельних ділянках лісового фонду здійснюються в порядку, що встановлюється Законом України «Про рослинний світ», Лісовим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.