Біологічні особливості поведінки птахів

         Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Миколаївський національний університет ім. В.О. Сухомлинського

                                                                Біологічний факультет

                                                         Кафедра біології людини та тварини

 

 

 

 

         Курсова робота

 

                            Із зоології хребетних тварин

 

Тема: « Біологічні особливості поведінки птахів»

 

 

                                                         Виконала:

                                                           Студентка 210 групи

                                                           Михайлова Ірина  Анатоліївна  

                                           

                                                          Науковий керівник

                                                          доцент Васильєва Тетяна Андріївна

 

    

                                 

                                  Миколаїв-2012

                                       

                          

                                              Зміст

 

   Вступ

 

I.Опис практики……………………………………………………..

II.Тема звіту…………………………..…...............................................20

  Висновки………………………………………………………………38

  Література……………………………………………………………..41

  Додатки

 

 

 

 

 

 

                                  

                                                     Вступ

Актуальність: Птахи є яскравим представником фауни, які в ході еволюції здобули різноманітні форми, будову, види, кольори та інші особливості, характерні кожному з них. Птахи відіграють важливу роль у природі та житті людини. Вони є невід’ємною частиною багатьох екосистем, їх функцій, є досить різноплановими у різних біотопах. Птахи відзначаються та захоплюють водночас різноманітністю забарвлення, пісень та неймовірними відмінностями польоту. Вони красиві, рухливі, а їх дзвінкі і мелодійні, іноді тихі і сумні трелі доставляють людям істинну насолоду.

Об’єкт  вивчення – клас Птахи( Aves)

Предмет вивчення:  особливості зовнішньої та внутрішньої будови птахів, біологічні особливості поведінки птахів,взаємодія з іншими представниками класу та свого виду, з членами родини, способи вирощування та виховання потомства.

Мета  роботи: консолідувати наукову інформацію про птахів (Аvеs), поглибити, розширити та уточнити знання про особливості біології та екології птахів.

Задачі:

           Вивчити систематику птахів, особливості зовнішньої та внутрішньої будови птахів.

           Уточнити період виведення потомства, період линьки та підготовки до зими.

           З’ясувати підготовку до розмноження та форми шлюбних відносин.

           Проаналізувати сезонні міграції .          

          Встановити річний цикл та сезонність птахів.

Структура робота: Робота складається з вступу, з основних розділів, висновків. Містить 29 літературних джерел та 12 додатків.

Загальний обсяг роботи: 48 аркушів.

 

  

 

 

 

 

 

 

  На земній кулі налічується майже 8500 видів пернатих, що відносяться до 40 рядів. Значна кількість розмаїття і велика кількість пернатих в різних екологічних середовищах життя місця життя обумовлює їх високу біологічну здатність в біосфері. Птахи є представниками дивовижної групи тварин, найбільш чисельної серед хребетних. Вони є невід’ємною частиною багатьох екосистем, їх функцій, є досить різноплановими у різних біотопах. Птахи відзначаються та захоплюють водночас різноманітністю забарвлення, пісень та неймовірними відмінностями польоту. Птахи дуже рухливі і діяльні. вони допомагають розселенню деревної і чагарникової рослинності. Птахи винищують не лише шкідливих комах, але і багатьох гризунів, що завдають часто істотного збитку посівам зернових і інших культур. Економічний ефект промислового птахівництва і промислового полювання дуже високий. Птахи дорогі нам і з естетичної точки зору. Вони красиві, рухливі, а їх дзвінкі і мелодійні, іноді тихі і сумні трелі доставляють людям істинну насолоду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I. Особливості біології представників ряду птахів

1.1. Систематика  птахів.

Домен: Ядерні (Eukaryota)

Царство: Тварини (Metazoa)

Тип: Хордові (Chordata)

Підтип: Черепні (Craniata)

Надклас: Щелепні (Gnathostomata)

                 - Зауропсиди (Sauropsida)

Клас: Птахи (Aves)

1.2. Річний цикл  та сезонність птахів.

Сезонні явища в житті  птахів: гніздування, кочування і  перельоти.

Сезонної періодичності в житті птахів, як правило, немає лише в смузі

екваторіального клімату, де сприятливі умови для життя  є цілорічне. Тут

замість сезонних циклів спостерігаються видові та індивідуальні  цикли,

зумовлені віком, настанням  статевої зрілості, тривалістю гніздового

періоду тощо. Проте деякі  види птахів здійснюють перельоти і  з тропіків,

де часто бувають  посухи або зливові дощі. В інших  районах земної кулі,

що мають несприятливі умови для життя птахів у певні  періоди року, в

житті птахів існують  річні цикли. Птахи, поперше, гніздяться і виводять

пташенят у найсприятливішу  пору року і, подруге, пристосовуються  до

кочування або перельотів.

      Повернувшись навесні з теплих країв на батьківщину, птахи створюють пари і будують гнізда. Одні види птахів (гуси, дрібні горобині) створюють

пари на один сезон, інші (фазани, качки) тримаються разом лише до

насиджування яєць, треті (лелеки, чаплі, хижаки та ін.) живуть парами

впродовж багатьох років. Такі види птахів, як тетеруки й глухарі, не

створюють постійних пар взагалі.

      Птахи надзвичайно стійко утримують гніздовий район з року в рік.

Більшість видів птахів відкладають  свої яйця в гнізда, які будує

зазвичай самка (рідше один самець або обоє батьків разом). Птахи  будують

гнізда в різних місцях: на гілках, у дуплах і серед коренів дерев, у

норах берегових обривів, під карнизами  будинків, на землі тощо. Лише

небагато видів птахів зовсім не будують гнізд (кайри, гагари та ін.).

     Птахи ведуть різноманітний спосіб життя. Є птахи осілі (сойки, синиці),

кочівні (снігурі, граки) і перелітні (стрижі, солов'ї, вивільги, качки,

гуси, лебеді та ін.). Перелітні птахи  змінюють місце свого життя у

зв'язку з наближенням зими. Одні з них (качки, лебеді) відлітають у

теплі краї пізньої осені, коли не можуть живитися на батьківщині. Інші

(вивільги, стрижі, солов'ї) відлітають  на зимівлю наприкінці літа, коли

стоїть тепла погода і достатньо  поживи. Щороку птахи використовують один

і той самий шлях перельоту.

1.3. Особливості будови зовнішніх органів птахів

  Покриви та їх похідні

     Шкіра птахів  тонка ,зі слаборозвиненим епідермісом,  позбавлена кіскових утворень  і майже позбавлена залоз. Виключенням  являється лише куприкова залоза, розташована над корнем хвоста, секрет якої  слугує для змазування  пір’я і для надання  пір’яному покрову водонепроникності. Куприкова залоза особливо розвинута у водоплаваючих птахів.

      Наряду  з відсутністю кісткових утворень  характерно велика кількість  і різновидність рогових утворень-похідних  епідерміса. Так, верхня  і нижня  щелепи вкриті роговими чохликами, що утворюють клюв. На кінцях пальців наявні нігті, а нижня частина ніг вкрита роговими щитками. Тіло вкрите пір’ям ,яке у більшості видів розташоване не на всіх ділянках тіла, а лише на деяких-птериліях. На других ділянках - аптериліях - пір’я взагалі або майже немає.

      Пір’я птахів різні за будовою та функціями. Зовні тіло вкрите контурним пір’ям , яке складається зі стержня, до якого симетрично прикріплені дві бокові пластинки – опахала. Нижня частина стержня, занурена в шкіру, носить назву очина; велика верхня частина стрижня, до якої прикріплені опахала, називається стволом. Опахало складається з багато численних довгих борідок першого порядку ,на яких сидять борідки другого  порядку. Останні насичені дуже дрібними крючками ,які з’єднують борідки другого порядку між собою.

Контурні є основою  опір’яння. Вони захищають птахів від  втрати тепла и механічних пошкоджень, утворюють гребну лопасть крила  та рульову плоскість хвоста. В  залежності від розташування контурні пір’я діляться на групи. Так, довгі крила позадньому краю передньої кінцівки називаються маховими пір’ями, довгі пір’я хвоста-рульовими, вкриваючи верхню частину-верхніми вкриваючими крила, верхню частину хвоста-надхвістям.

        Під контурними пір’ями розташоване  дрібне пухове пір’я. їхній стрижень тонкий, борідок другого порядку немає, опахала не утворюють зімкнену пластинку. В ряді випадків стрижень пухового пір’я настільки вкорочений, що борідки відходять від вершини одним пучком. Таке пір’я називається пухом. Головна роль їх – зменшення тепловіддачі.

        Серед пуха сидять ще ниткоподібне  пір’я, що представляє собою  пухове пір’я без борідок.  На кінець, в куті рота наявні  у багатьох птахів щетинки. 

       Пір’я регулярно змінюється. У багатьох птахів на рік буває не одна. А дві або три линьки. В останньому випадку змінюється зазвичай не все пір’я, а тільки деякі його відділи. Багаторазова линька зв’язана з наявністю сезонного поліморфізма та шлюбним нарядом.

       При  линьки відбувається не тільки  зміна пір’я, у ряда видів змінюється і його структура.

                М’язи птахів відрізняються рядом особливостей, зв’язаних з основними рисами їх життєдіяльності. По-перше, м’зова система більш диференційована, ніж у риб, амфібій і рептилій, що обумовлено значно більш складними рухами при польоті, ходінні, здобутку їжі. По-друге, найбільш великі м’язи що приводять в рух кінцівки, розташовуються на тулубі. По-третє, у зв’язку з великою роботою що виконують крила, основна маса м’язів розташовуються на грудині, де лежать м’язи, що приводять в рух крила.

     

Особливої уваги заслуговують м’язи кінцівок. Великі грудні м’язи, кріпляться до кіля грудини і досягають 20% загальної маси птаха, слугують для опускання крила. Підключичні м’язи, що лежать під ними мають декілька менші розміри і слугують для піднімання крила. Дуже складні м’язи мають задні кінцівки (до 35 м’язів ). Великий інтерес представляє наявний у деяких видів обхідний м’яз. Він починається с тазу, тягнеться вздовж стегна, далі перекидується через коліно і потім з’єднується зі згинатилем пальців. Птах, що сів на гілку, згинає коліна і цим натягує обхідний м’яз, в результаті чого пальці зжимаються і обхоплюють гілку. Сплячий птах автоматично утримується на гілці.

                  Скелет птахів характерний рядом специфічних особливостей, зв’язаних з пристосуванням до польоту і ходінню по суші лише на задніх кінцівках. Особливості будови скелету заклечається, по-перше, своє подібних видозміненнях кінцівок та їх поясів, по-друге, легкості та міцності всього скелету. Його легкість забезпечується пневматичністю більшості кісток, міцність-зрощення багатьох кісток ще на ранніх стадіях індивідуального розвитку, так що у дорослого птаха шви між окремими кістками часто зовсім не помітні.

   Хребет складається  з шийного, грудного, поясничного, крижового та хвостового відділів. При цьому поясничьний відділ у дорослого птаха входить до складу складного крижового хребця. Шийний відділ узв’язку зі складними рухами голови володіє значьною довжиною і дуже великою рухомістю. Рухомість обумовлюється своєрідною формою хребців, які мають сідлоподібні зчленовані поверхні. Такі хребці називають гетероцельними.

       Кількість  шийних хребців у різних видів  птахів не однакова і варіює  в межах від 11 до 25. два перших  шийних хребця представлені атлантом та епістрофеєм.

       Грудні  хребці ( від 3 до 10 ) зрощені між  собою та крижовим хребцем.  Вони несуть ребра, рухомо зчленовані  з грудиною. Ребро складається  з двух відділів, спинного та  грудного, рухомо з’єднаних один  з одним і утворюють кут, направлений вершиною назад. У зв’язку з такою будовою ребер грудина при скорочені відповідних м’язів  може то від двигатися , то приближатися до хребта. В кінці змінюється об’єм грудної клітки, а це змінює суттєве значення для механізму дихання. Своєрідна будова грудини у птахів. Вона представляє широку, злегка вигнуту  назовню кісткову пластинку, до країв якої кріпляться грудні ребра. У великої кількості сучасних птахів грудина несе кістковий кіль. До нього симетрично зліва та справа кріпляться м’язи, що приводять в рух крила.

        Поясничні хребці повністю зрощуються  між собою, з подздошними кістками  та крижовими хребцями. З крижовими  хребцями зрощується частина  хвостових хребців. Після чого  утворюється характерний для  птахів складний крижець, що  складається з великої кількості хребців( від 10 до 22). Але справжніх крижових хребців у птахів лише 2. складний крижець має важливе призначення у зв’язку з опорою тіла птахів лише на задні кінцівки. Вільних хвостових хребців у птахів 6 – 9; хвостовий відділ закінчується вертикальною кістковою пластинкою-куприковою кісткою. Вона слугує для прикріплення рульового пір’я.

               Череп птахів по загальній  схемі будові близький до черепа  рептилій. Потиличний відділ складається  з 4 потиличних кісток(основною, двума боковими і верхньою). Потиличний мищелок, як і у рептилій, один. Слухова капсула формується, як у рептилій, трьома вушними кістками, які у дорослих птахів зливаються в одну кістку.